Сторінка
2
Актуальність даної курсової роботи полягає в недостатній розробленості цілого ряду важливих питань, щодо формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку у процесі музично – естетичної діяльності на уроках музики та метоики їх розвитку.
Проблема дослідження визначена таким чином: формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку в процесі музично – естетичної діяльності на уроках музики.
Об’єктом нашого дослідження є розвиток співацьких навичок учнів старшого шкільного віку в процесі музично – естетичної діяльності на уроках музики.
Предметом дослідження виступають педагогічні умови ефективного формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку у процесі музично – естетичної діяльності на уроках музики.
Мета даного дослідження полягає у обґрунтуванні педагогічних умов, спрямованих на ефективний розвиток співацьких навичок учнів старшого шкільного віку у процесі музично – естетичної діяльності на уроках музики.
Гіпотеза дослідження базується на передбаченні того, що музично – естетична діяльність стане важливим фактором у формуванні співацьких навичок учнів старшого шкільного віку якщо:
співацькі навички будуть розглядатися у позиції особистісно – діяльнісного та систематично – структурного підходу;
музично – естетична діяльність (всі її види), буде спрямована на планомірне систематичне виховання співацьких навичок;
педагогічні умови будуть у максимальній мірі забезпечувати інтенсивний розвиток співацьких навичок учнів старшого шкільного віку на уроках музики.
Відповідно до проблеми, об’єкта, мети, гіпотези дослідження нами в даній курсовій роботі розв’язуються наступні завдання:
1) визначити, проаналізувати і узагальнити категорії «виховання», «музично – естетичне виховання», «діяльність», «музично – естетична діяльність», «музично – естетичний розвиток», «навички», «співацькі навички», «здібність», «задатки», «музичні здібності»;
2) обґрунтувати сутність і структуру співацьких навичок, особливостей їх розвитку в учнів старшого шкільного віку;
3) з’ясувати роль музично – естетичної діяльності на уроках музики в розвитку співацьких навичок учнів старшого шкільного віку;
4) теоретично обґрунтувати оптимальні педагогічні умови спрямовані на ефективне формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку у процесі музично – естетичної діяльності на уроках музики;
5) провести дослідницько – діагностичну роботу з метою виявлення динаміки формування співацьких навичок учнів старшого шкільного віку на уроках музики в процесі музично – естетичної діяльності.
Для розв’язання поставлених завдань в ході дослідницької роботи нами використовувався комплекс взаємозв’язаних методів:
теоретичний аналіз джерел по темі дослідження;
вивчення і узагальнення досвіду роботи психологів, педагогів – музикантів, хормейстерів, вокалістів, вчителів музики по даній проблемі;
спостереження за учнями старшого шкільного віку на уроках музики;
опитування (прослуховування, бесіди, анкетування, тестування) учнів старшого шкільного віку;
оцінка експертів (вчитель музики, однокласники та інші);
педагогічний експеримент.
Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, п’яти параграфів, висновків до І і ІІ розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (50 одиниць), додатків (3 одиниць). Основний текст роботи викладено на 45сторінках. Загальний об’єм роботи 57 сторінок.
Особливості будови та функціонування голосового апарату в учнів старшого шкільного віку
У нашій країні музичній культурі приділяється велика увага. Вокальне виховання дітей є основною культурою хорового співу в школі і запорукою піднесення вокального мистецтва в усій країні.
При вихованні співочого голосу слід спиратися на знання анатомії ті фізіології голосового апарата, які допоможуть зрозуміти складний процес голосоутворення, порушень голосової функції і засоби їх запобігання. Вивченням по питанням будови голосового апарату займались багато вчених – практиків, лікарів, викладачів: А.Р. Верещагіна, Є.Н. Духовна, Л.В. Марченко.
Спів – складний фізіологічний процес, який поєднує в собі будову всього голосового апарату.
Голос – інструмент, яким володіти нелегко, бо це зумовлено тим, що співацький голос пов'язує боротьбу багатьох органів людського організму, які діють одночасно та взаємопов'язано і керуються та контролюються УНС.
Голосовий апарат – сукупність органів, які беруть участь в утворенні співацького голосу і діють взаємов'зязано і одночасно .
Будова голосового апарату. Усі органи, які беруть участь у голосоутворенні, у сукупності утворюють так званий голосовий апарат:
– ротова і носова порожнини;
– глотка;
– гортань з голосовими складками;
– трахея;
– бронхи;
– легені,
– грудна клітка з дихальними м'язами та діафрагмою,
– м'язи черевної порожнини.
У голосоутворенні бере участь і нервова система: відповідні нервові центри в головному мозку з рухливими і чутливими нервами, які об'єднують ці центри з усіма вокальними органами. З мозку по рухливих нервах до цих органів ідуть накази (еферентний зв'язок), а по чутливих нервах надходять відомості про стан працюючих органів (аферентний зв'язок). Органи, які беруть участь у голосоутворенні, є технічними виконавцями наказів, які надходять з (центральної нервової системи) в результаті її складної діяльності при співі. Роботу органів звукоутворення не можна розглядати без зв'язку з центральною нервовою системою, яка організовує їхні функції у єдиний цілісний співочий процес.
Як показують фізіологічні, психологічні дослідження дітей молодшого шкільного віку, та практика вокально-педагогічної роботи А.Г. Менабені, розвиток того чи іншого органу голосоутворення супроводжується більш чіткою диференціацією роботи нервового апарату даного органу.
Виходячи з того, що у старшому шкільному віці основні голосоутворювальні системи знаходяться у стані формування, це накладає певні обмеження на акустичні можливості голосу, що має бути враховано вокальним педагогом. На думку А.Г. Менабені, виявлені закономірності, які свідчать не лише про існування взаємозв’язку та взаємозалежності рухомих систем, але й «об’єктивно показують, що коливальні рухи голосових м’язів, дихальних рухів, рухомості м’якого піднебіння–все це досягається вихованням. Залежно від педагогічних вимог до учнів відбувається або врівноваження процесів, умілий розподіл нервово-м’язових сил, або навпаки, перенапруження нервових процесів, порушення співацької функції».
Специфічність вокально – педагогічної роботи з старшими школярами полягає у тому, що організм дитини знаходиться у процесі змін. Майже всі органи та системи у цьому віці, перш ніж вони будуть здатні виконувати повністюсвої функції, проходять тривалий шлях розвитку. Складність роботи з дитячими голосами полягає в тому, що значна частина органів, які беруть участь у голосоутворенні, позбавлена паралелізму у зростанні та розвитку власних функцій. Скоріше цей процес можна охарактеризувати як стрибкоподібний, причому зміна цих стрибків протягом росту відбувається неодноразово і може набувати як інтенсивного характеру, так і послабленого. Спостерігається диспропорція у окремих органів голосового апарату, коли одні органи вже завершили свій розвиток, а інші продовжують розвиватися. «Зростання носоглотки й придаткових пазух носу в основному завершується до початку статевого дозрівання, тобто приблизно до 14 років, а всі інші органи голосоутворення завершують зростання із закінченням періоду статевого дозрівання (до 19 років). Виняток становить лише гортань, яка продовжує зростання й далі, хоча інтенсивність його стає більш слабкою».