Сторінка
5

Заняття з плавання в дитячому садку

Викладач підбирає такі вправи і в такій послідовності, аби вони забезпечували систематичне вдосконалення плавальних навичок, сприяли розвитку моторики і стимулювали прагнення до досягнення кращих результатів. Основна форма діяльності – гра. План занять складається так, щоб в ньому постійно був присутній ігровий елемент. У воді проводять знайомі багатьом дітям ігри, але видозмінені. Важливо, аби гра відповідала віку дітей, вони розуміли її завдання і правила. Причому вибираються такі ігри, які заставляють дітей постійно рухатися, не даючи їм мерзнути.

У процесі початкового навчання плаванню, а саме на першому етапі діти повинні навчитися упевнено триматися на воді і плавати, тобто набути таких якостей, як відсутність водобоязні і плавучість. Це можливо лише в тому випадку, якщо діти опанують основні навички плавання і будуть постійно вдосконалювати їх, розвивати рухові якості.

До основних плавальних навичок, якими необхідно оволодіти, відносяться: пірнання, стрибки у воду, ковзання, просування у воді, правильне дихання.

Пірнання допомагає дитині знайти відчуття упевненості у воді. Вона вчиться довільно вирушати під воду, орієнтуватися там і пересуватися. Вправи в пірнанні знайомлять з підіймальною силою води. Одночасно діти вчаться затримувати дихання і потім повільно робити видих, тобто свідомо регулювати дихання.

Стрибки у воду. Вивчення і відпрацювання цього основного при навчанні плаванню навику мають важливе значення для уміння упевнено триматися на воді. Стрибки у воду розвивають у дітей рішучість, самовладання і мужність.

Ковзання. Відомо, що тіло, занурене в рідину, виштовхується силою, рівною вазі витисненої ним рідини. Всілякі вправи дозволяють дитині відчути підіймальну силу води при пірнанні і стрибках. Спочатку не просто, лежачи на поверхні води, утримувати тіло в стані рівноваги. Встати з цього положення теж досить важко і дитина може злякатися, не відчувши під ногами дно. Тому при навчанні потрібно приділити велику увагу умінню вставати на дно з положення на грудях і на спині. Ковзання тісно зв'язане і з іншими основними плавальними навиками: пірнанням, стрибками, диханням і просуванням у воді. Для успішного виконання ковзання важливу роль грає технічно правильний і сильний поштовх.

Просування у воді. Упевнене, швидке і тривале просування у воді – основна мета навчання плаванню. Основне завдання початкового етапу навчання полягає в тому, аби дитина освоїлася у воді, навчилась в ній рухатися і утримувати тіло на поверхні.

Правильне дихання. Правильне, усвідомлене, ритмічне дихання дуже важливе для плавання. Найбільшу трудність для новачків представляє видих у воду. Тиск води, що діє на тіло, сприяє видиху. Не можна видихати повітря різко – видих має бути повільним. Слід із самого початку стежити, аби голова дитини була підведена над водою або повернена убік так, як цього вимагає спосіб плавання, якому вчитиметься плавець. При пірнанні потрібно навчитися затримувати повітря і поступово його видихати. Найважливішим для успішного просування у воді є уміння погоджувати ритм дихання і рухів. Аби діти опанували цей навик, потрібні тривалі і цілеспрямовані тренування.

Основні навики розвиваються паралельно і у взаємозв'язку, причому на одному занятті відпрацьовується один або два навики.

Викладач перед початком навчання плавання складає перспективний план занять з плавання з урахуванням індивідуальних психофізичних можливостей вихованців (Додаток).

Методика навчання плавання дошкільників

Найлегше навчитися плавати в дитячому віці. Для цього потрібно близько 15 уроків плавання.

Приступати до навчання плаванню необхідно після того, коли буде визначено, наскільки той, хто займається, володіє навиком плавання. Підготовленість визначається безпосередньо у воді.

В групу найменше підготовлених, включаються ті діти, які не уміють пересуватися по поверхні води і бояться води. За зовнішніми ознаками відчуття водобоязні виявляється в нездатності тих, що займаються занурюватися з головою під воду, розплющувати під водою очі, в постійному бажанні триматися за тверду опору.

В другу групу можна віднести таких, які можуть занурюватися з головою під воду, не бояться розплющувати у воді ока і здатні пливти по поверхні хоч би декілька метрів або робити спробу до пересування.

Третю групу рекомендується комплектувати з тих, хто може пересуватися по поверхні води на відстані 10 – 15 м.

В четверту групу включаються діти, які пропливають неспортивними способами відстань більше 25 м.

В п'яту – що уміють плавати спортивними способами.

Найчастіше у вчителя немає можливості комплектувати окремі групи і йому доводиться на одному занятті займатися з дітьми різного рівня підготовленості. Це вимагає від викладача хорошої підготовки до організації і проведення уроку.

Головна задача занять плаванням полягає в адаптації дітей до незвичних умов водяного середовища і навчанню їх рухам в воді. Заняття плаванням рекомендується проводити в два етапи.

На першому етапі ставиться задача вивченню і удосконаленню певного способу плавання, в першу чергу брасу і вільному стилю на грудях і на спині. Стиль брас – один із ефективних способів лікувально-оздоровчого плавання. Брас є найбільш давнім і популярним способом плавання. Добрий обзір, потужні рухи ногами і руками, можливість подолання великої відстані дозволяють рекомендувати його для оздоровчого плавання. Для цього способу плавання характерно виконання симетричних і одночасних рухів рук і ніг в поєднанні з ритмічним диханням.

На другому етапі вирішується задача поступового збільшення об’єму плавання у відповідності до індивідуальних можливостей з ціллю підвищення загальної витривалості і можливість долати без зупинок всю дистанцію.

Переходити до занять другого етапу потрібно тоді, коли людина може протриматись на воді 20–40 хвилин. Під легким навантаженням розуміється таке плавання, під час якого частота серцевих скорочень не перевищує 120 уд/хв., під середнім – до 130 уд./хв., під великим більше 140 уд./хв.

Займатися плаванням треба систематично, потроху збільшуючи тривалість перебування у воді від 5 до 20–30 хвилин (при температурі води 22–25°).

Якщо вода холодна (не вище 18°), тривалість занять слід скорочувати до 10–15 хвилин. У воді треба більше рухатися і знаходитися в ній, поки тілу тепло.

Насамперед потрібно навчитися не боятися води. Для цього потрібно входити в неї на мілкому місці, не задумуючись, відразу поринати у воду, рухатись, гратись.

Починати навчати плаванню потрібно із загально-розвиваючих вправ для м'язів і суглобів тулуба, кінцівок. Виконання комплексу цих вправ сприяє розвитку сили, швидкості, витривалості, гнучкості й спритності. Вимоги щодо проведення цього комплексу загальноприйняті як за тривалістю, інтенсивністю, так і за кількістю повторень. Загальне навантаження повинно відповідати фізичному розвитку, фізичній підготовленості та віку дітей.

Потім потрібно звикати занурюватись у воду з головою, попередньо затримуючи дихання на вдиху. Занурившись із головою, поступово, не поспішаючи, видихати повітря у воду. Під водою можна розплющити очі і подивитися навколо себе. Коли діти навчаться цього, потрібно зробити, стоячи у воді, вдих, присісти, обхопити руками коліна і пригнути до них голову. Тіло повільно випливе «поплавком», і на поверхні води з’явиться спина. Потрібно старатися протриматися в такому положенні подовше. Повітря поступово потрібно видихати у воду. Потім, випрямляючись, встати.