Сторінка
6

Типи мовленнєвих помилок в учнівських переказах і творах та їх причини

Під керівництвом вчителя проводиться робота над виправленням лексичних, фразеологічних і стилістичних помилок. Учитель наголошує, що зміст, тип і стиль мовлення, емоційне забарвлення вимагають відповідного добору лексики й інших мовних засобів. На типових прикладах з робіт учнів він показує невідповідність у використанні лексики і фразеології змісту та стилю викладу, застерігаючи школярів від подібних помилок у майбутньому. З учнівських переказів і творів добираються випадки неправильного вживання слова з огляду його значення, подаються приклади речень з правильним слововживанням.

Система роботи над лексичними помилками спрямована на:

1) уточнення значення слів, що супроводжується добором однокореневих слів, аналізом будови слова, етимологічним аналізом;

2) умотивування правильності й точності вибору слова, складання синонімічних рядів і показ доцільності авторського вибору;

3) виявлення архаїзмів, історизмів, неологізмів і з'ясування потреби їх уживання;

4) розкриття відповідності використання лексики жанровим особливостям твору;

5) проведення спостережень над метафорами, епітетами, порівняннями тощо й обґрунтування їх уживання ідейно-художніми настановами твору, виявлення індивідуальних авторських особливостей у використанні лексики, з'ясування значення і стилістичної ролі фразеологізмів.

У морфологічній системі текстів проводиться спостереження над стилістичним використанням варіантних форм частин мови і над поширеністю лексико-граматичних категорій і їх форм в різноманітних за стилістикою творах.

Особлива увага приділяється типовим синтаксичним помилкам, які негативно впливають на логіку, зрозумілість і цілісність речення, зокрема:

1) використання дієприслівникових зворотів, не пов'язаних єдиним виконавцем з дієсловом-присудком:

Прослухавши нову мелодію, вона мені сподобалась

2) сплутування прямої і непрямої мови

Ліна Костенко писала, що шукайте цензора в собі

3) вживання означальних речень, відірваних від слова, яке вони пояснюють:

Художник змалював дівчину і голубку, з якою потім познайомився.

Формуванню уміння знаходити і виправляти власні або чужі мовленнєві помилки сприяє наступна система вправ і завдань:

1. Знаходження й усунення різних помилок (змістових, структурно-композиційних, лексичних, граматичних, стилістичних) у змісті й мовному оформленні деформованих текстів або в окремих реченнях, пояснення причин їх виникнення;

2. написання навчальних докладних переказів;

3. взаєморедагування і саморедагування переказів під час повторної роботи над ними;

4. написання різноманітних творів;

5. взаєморедагування і саморедагування творів;

6. взаєморецензування письмових текстів.

Розвиток та вдосконалення мовлення учнів відбувається у процесі активної мовленнєвої діяльності, під час виконання різних вправ, за умови детального вивчення основних правил вживання та правопису різних частин мови. Формування мовленнєво-комунікативних умінь й навичок передбачає уміння контролювати помилки власного писемного мовлення, навчитися бачити та розрізняти їх у своєму та чужому мовленні, спираючись на набуті знання зі стилістики, граматики, культури мовлення.

На сучасному етапі розвитку лінгводидактики проблема розвитку та вдосконалення писемного мовлення учнів є однією з найважливіших умов навчання мови. Мовлення учня середньої школи повинно відповідати нормам літературної мови, її комунікативним якостям, що передбачено змістом і структурою мовної освіти в Україні.

В процесі дослідження було з’ясовано, що питання про класифікацію помилок в мовленні школярів продовжує залишатися однією з больових точок викладання мови в школі. Дотепер залишається відкритою проблема створення базової і функціональної класифікації мовленнєвих помилок. Ця проблема є болючою не лише для вчителів, методистів, фахівців з культури мовлення, вона залишається актуальною для всіх людей, кого турбує проблема культури мовлення. Існуючі класифікації мають низку недоліків: нечітке розмежування основних видів помилок (граматичних, лексичних, синтаксичних), виведення з класифікацій логічних помилок (традиційно вони вважаються немовними), відсутність комунікативно значущих порушень, які істотно погіршують сприйняття і розуміння мови або окремого висловлювання.

Розглянуті в роботі класифікації мовленнєвих помилок ґрунтуються на тому, що помилка є порушенням норм літературної мови. Ці порушення проявляються на кожному рівні мовної системи. Найбільш прийнятною для роботи у школі вважаємо класифікацію мовленнєвих помилок, запропонованою В.Капінос. За допомогою цієї класифікації були проаналізовані і згруповані мовленнєві помилки учнів в письмових переказах і творах, а також з’ясовані їхні причини. На цій основі були розглянуті основні напрямки роботи над виправленням допущених помилок і визначений зміст роботи з учнями щодо усунення мовленнєвих помилок в письмових переказах і творах.

В ході дослідження було доведено, що вміння правильно класифікувати мовленнєві помилки в письмових роботах учнів допомагають вчителю не лише з’ясувати причини їх виникнення, але й визначити напрямки і зміст навчальної роботи над їх виправленням.