Сторінка
3

Типи мовленнєвих помилок в учнівських переказах і творах та їх причини

9. Калькування російських слів і словосполучень (дослівний переклад їх українською мовою):

приймати участь (брати участь), міроприємство (захід),

слідуючий (наступний), фонар (ліхтар), воротник (комір).

10. Неправильне вживання міжмовних омонімів:

неділя (сьомий день тижня, а не тиждень);

адрес (письмове вітання особі, організації, а не місце проживання чи перебування особи);

виключення (іменник на позначення дії (виключити), а не виняток).

Крім того, до лексичних помилок також відносяться і фразеологічні помилки, а саме:

1. Перекручення фразеологізмів:

приймати міри, вип'ялити очі, настоювати на своєму.

2. Змішування елементів двох фразеологізмів:

відігравати значення, мати роль, дивитися повз вуха, пропускати крізь пальці; перебрати через край, переходити міру тощо.

Ці помилки відносять до лексичних, оскільки змішування і перекручення фразеологізмів відбувається через заміну одного слова іншим.

Ще до лексичних помилок відносять вживання фразеологізмів і стійких словосполучень у невластивому для них значенні. Наприклад:

Пальму першості завоювали спортсмени "Спартака".

Проте, недолік такого характеру варто класифікувати як стилістичну помилку, оскільки вживання фразеологізму в цьому контексті було недоцільним і це негативно вплинуло на стилістичне забарвлення речення.

Окрему групу мовленнєвих помилок становлять стилістичні порушення. Проблема стилістичних помилок досить давня. До неї зверталися багато дослідників (В.Капінос, М.Китаєв, В.Мельничайко, М.Пентилюк, М.Пльонкін та ін.).

Природа стилістичних помилок досить своєрідна. З одного боку, вони порушують стильову структуру тексту, а з іншого – стилістичне забарвлення тексту, а разом з тим, порушується функціонування мовних одиниць усіх рівнів (фонетичного, лексичного, словотвірного, граматичного). Звідси й тлумачення терміна стилістична помилка досить строкате. Для прикладу наведемо визначення М.Пльонкіна: "Стилістичними помилками вважаються різноманітні мовленнєві недоліки, що негативно впливають на смисл і точність висловлювання". Таке розуміння стилістичної помилки ніяк не відображає її природи, бо не має зв'язку із стилістичною нормою. Ураховуючи зміст шкільної стилістики і необхідність засвоєння учнями стилістичних норм та формування комунікативних умінь і навичок, під стилістичною помилкою слід розуміти порушення функціональної доцільності, що виражається у використанні мовного засобу, недоречного в певному контексті (хоч, можливо, цілком доцільного в іншому).

Стилістичні помилки – це порушення мовлення, пов'язані з недоречним за функціонально-стилістичним призначенням чи експресивно-емоційним забарвленням будь-якої мовного засобу, чи такі, що призводять до зниження сили вираження, експресивності та емоційності мовлення.

Стилістичні помилки умовно поділяють на два різновиди – стильові і стилістичні. До стильових помилок відносять змішування стилів або порушення структури тексту того чи іншого стилю. А стилістичними помилками вважають недоцільне вживання оцінно-емоційно-експресивно забарвлених мовних засобів різних рівнів мовної системи. На цій основі стилістичні помилки диференціюють на фонетико-стилістичні (евфонічні), лексико-стилістичні і граматико-стилістичні. Таке групування стилістичних помилок зручне для вчителя при перевірці письмових робіт учнів. Проте, автори чинних програм з української мови рекомендують для констатації помилок такого характеру користуватися одним терміном – «стилістична помилка».

Отже, стилістичними помилками вважаються ті помилки, які порушують стиль викладу матеріалу. Наприклад, до наукового чи офіційного стилю введено зменшено-пестливі форми чи синоніми емоційно-зниженого забарвлення або в піднесено-урочистому стилі вживається розмовно-просторічна лексика тощо.

Отже, до стилістичних помилок дослідники відносять:

1. Порушення стильової єдності тексту: стилістична несумісність слів, різностильові синтаксичні структури, різностильове забарвлення тексту (наприклад, елементи офіційного стилю в художньому тексті).

2. Недоречне використання емоційно забарвлених слів і виразів, без урахування їх стилістичних функцій, унаслідок чого виникає стилістична несумісність слів.

Роман кожного ранку крокує до школи. (Слово крокує вносить стилістичний дисонанс, тому що виражає відтінок урочистості, а все речення є стилістично нейтральним).

3. Штучна образність, неправильне вживання слів з переносним значенням або фразеологізмів:

Якби Микола Джеря не втік від пана, він би перевернув світ.

Столяр передав школярам свій прекрасний досвід.

4. Невміння користуватися граматичними синонімами (варіантами словоформ, словосполучень і речень у текстах різних стилів):

Він закричав – Він як закричить!

5. Невиправдане вживання мовних штампів, кліше:

Проходять червоною ниткою, не можна не вказати,

розгорнути на повну потужність тощо;

Неможна не вказати на багатоплановість епічного твору.

6. Зайві в мовленні беззмістовні слова (слова-паразити):

значить, так би мовити, ось, скажімо, словом, отже, власне кажучи, це саме, звичайно та ін.

7. Порушення милозвучності мовлення (насамперед для усних висловлювань):

У парку купи опалого листя вітер роздуває;

Небо, здавалось, розкололось від грому.

8. Невмотивоване нагромадження одних і тих самих частин мови або їх форм:

Важливе значення для засвоєння мовлення мають завдання на аудіювання.

9. Вживання громіздких, одноманітних синтаксичних конструкцій, що роблять текст стилістично невиразним.

В сучасній класифікації помилок не можна забувати і про третю групу мовленнєвих помилок, що пов'язані з порушеннями комунікативних якостей мовлення (чистота, логічність, точність, доречність, багатство і різноманітність, виразність тощо). Умовно їх називають змістовими.

Класифікацію змістових порушень подає В. Мельничайко. Наведемо деякі з них [2, с.65]:

1) безсистемність викладу матеріалу;

2) дублювання змісту попередніх частин тексту;

3) смислові розриви у викладі змісту;

4) невдалі початкові і кінцеві частини тексту, логічно не пов'язані з основною частиною розповіді;

5) відсутність поділу тексту на абзаци;

6) відсутність засобів зв'язку між елементами тексту.

Серед змістових помилок сучасні лінгвісти і методисти виділяють фактичні, інформаційно-комунікативні, конструктивно-комунікативні і логічні порушення.

1. Фактичними помилками вважаються порушення, пов'язані з незнанням самого предмета, явища, факту, про який ідеться, або з досить приблизним уявленням про нього:

Учні захоплено слухали натюрморт.

Оркестранти грали з великим, азартом: дули в різні дудочки, труби, сопілки.

2. Інформаційно-тематичні порушення пов’язані із недостатністю або надмірністю інформації.

3. Конструктивно-комунікативні помилки пов’язані з неправильною організацією висловлювання.

4. Логічні помилки спричинені порушеннями основних законів мислення. Вони проявляються у недотриманні логіки розгортання висловлювання, відсутності логічного зв’язку між реченнями, відсутності причино-наслідкових зв’язків або зв’язку між частинами висловлювання. Це негативно впливає на зміст висловлювання.