Сторінка
2

Типи мовленнєвих помилок в учнівських переказах і творах та їх причини

На основі досліджень українських і російських лінгвістів та лінгводидактів (О.Баранов, М.Воронін, Т.Ладиженська, Я.Мельничайко, М.Пентилюк, М.Пльонкін, Ф.Сергєєв, Н.Сулимейко, О.Текучов та ін.) сформувалася типологія мовленнєвих помилок. Вона ґрунтується на порушеннях загальноприйнятих норм на кожному мовному рівні:

І. Мовленнєві помилки на рівні слова.

1. Орфографічні помилки (недотримання норм правопису).

2. Помилки у словотворенні.

3. Граматичні помилки (порушення норм формоутворення різних частин мови).

4. Лексичні помилки (недотримання норм вживання слів або лексико-семантичної сполучуваності слів на рівні словосполучень або речень).

ІІ. Мовленнєві помилки на рівні словосполучення (порушення синтаксичних зв’язків – норм узгодження і керування слів у словосполученні, а також недотримання зв’язку між підметом і присудком у реченні).

ІІІ. Мовленнєві помилки на рівні речення, так звані синтаксичні помилки (порушення норм синтаксису).

ІV. Мовленнєві помилки на рівні тексту (змістові помилки). Вони мають комунікативний характер і пов’язані із недотриманням норм, що регулюють комунікативну організацію висловлювання. До них відносять стилістичні, змістові, конструктивні і логічні порушення усного чи писемного мовлення (наприклад, недотримання логіки розгортання висловлювання, відсутність логічного зв’язку між частинами висловлювання, недостатність або надмірність інформації, порушення вимог єдності функціонального стилю в тексті, вживання емоційно-забарвлених або стилістично маркованих засобів тощо).

Така класифікація помилок є загальноприйнятою у визначенні критеріїв оцінювання усних і письмових висловлювань учнів (усних відповідей, переказів, творів тощо), адже вона враховує:

1) відповідні рівні мови – фонетику, лексикологію, граматику;

2) форми мови – усну і писемну;

3) стилістичну диференціацію мови;

4) зв'язність мовлення та ін.

Проте, зважаючи на нові підходи до навчання мови, зміст і структуру шкільних програм, вищезазначена класифікація помилок потребує певного уточнення і пояснення.

Сучасний підхід до класифікації мовленнєвих помилок

Найбільш переконливою з позиції сучасної лінгводидактики нам видається класифікація В.Капінос. Авторка пропонує всі помилки поділити на дві групи: граматичні і мовленнєві .

Граматичні помилки науковець пов’язує з «помилками в структурі мовних одиниць».

Оскільки в мовленні функціонує три мовних одиниці (слово, словосполучення і речення) і в творенні кожної мовної одиниці можуть бути порушення, граматичні помилки проявляються на трьох мовних рівнях:

1) помилки словотворення в структурі слова;

2) помилки формотворення у словосполученні (порушення узгодження і керування);

3) помилки в структурі речення: порушення зв'язку між підметом і присудком, недотримання меж речення, неправильна побудова речень з однорідними й відокремленими членами, змішування прямої й непрямої мови.

Таким чином, природа граматичних помилок визначається порушеннями у словотворенні, формотворенні і побудові словосполучень та речень. Так, помилки у відмінюванні чи дієвідмінюванні, у творенні ступенів порівняння прикметників та прислівників, побудові словосполучень і речень тлумачаться як недотримання закономірностей і правил граматики. Цю точку зору підтримують М.Львов, В.Мельничайко, С.Цейтлін та ін.

За класифікацією В.Капінос, усі граматичні помилки поділяються на дві групи: морфологічні і синтаксичні.

Морфологічні помилки – це вид граматичних помилок, що виявляються в порушенні творення граматичних форм, викривленні морфемної будови слова, неправильному творенні відмінкових форм, форми числа, дієвідмінювання тощо. Наприклад:

сніга (замість снігу), передсмертельні (замість передсмертні),

болі (замість болю), кричуть (замість кричать) та ін.

Синтаксичні помилки – це вид граматичних помилок, що виявляються в порушенні узгодження слів у словосполученні або реченні, недотримання норм прийменникового і безприйменникового керування, порушення зв'язку між займенником і тим словом, на яке він указує, дублювання займенником підмета, неправильний порядок слів та ін. Наприклад:

дякувати вас (правильно – вам); дійшов до висновку (правильно – дійшов висновку); згідно наказу (правильно – згідно з наказом).

Сестра попросила принести свою книжку (правильно – її книжку). Куші, вони покрили схил гори (правильно – Кущі покрили схил гори). Особливо на мене сильне враження справив головний герой роману (правильно – Особливо сильне враження справив на мене головний герой роману).

Другу групу помилок складають мовленнєві помилки. Більшість науковців чітко відокремлюють їх від граматичних (морфологічних і синтаксичних) помилок, хоча деякі дослідники (М.Львов) до мовленнєвих відносять також синтаксичні помилки, уживаючи терміни граматичні і мовленнєві помилки як синоніми.

За класифікацією, запропонованою В.Капінос, мовленнєвими помилками вважаються порушення лексичних і стилістичних норм літературної мови.

Щодо лексичних порушень, їх лінгводидакти почали виділяти з 60-х років минулого століття. Н.Сулименко і М.Воронін лексичні помилки розглядають як різновид стилістичних. А В.Текучов, В.Мельничайко і М.Пентилюк лексичні помилки відносять до окремої групи мовленнєвих порушень. Ф.Сергєєв лексичні помилки називає мовленнєвими недоліками і відносить до них порушення лексичної сполучуваності слів, неточність слововживання, лексичні українізми, помилки у вживанні фразеологізмів. Такі дослідники, як В.Капінос, С.Цейтлін, М.Пльонкін та інші до лексичних помилок відносять такі порушення:

1. Вживання слова у невластивому йому значенні:

Спортсмени різних країн вели гострі дуелі за олімпійські медалі. (Правильно – Спортсмени різних країн вели гостру боротьбу (напружені змагання) за олімпійські медалі).

2. Невдалий добір синонімів. Багаторазове повторення тих самих слів і невмінні користуватися синонімами, у т.ч. контекстуальними:

На картині намальовані часи кріпаччини.

(Правильно – На картині зображено часи кріпаччини).

3. Сплутування різних за значенням, але близьких за звуковим оформленням слів (паронімів):

Адресат – адресант, громадський – громадянський,

ефектний – ефективний та ін.

4. Вживання зайвих слів (плеоназмів):

Ми пам'ятаємо і не забуваємо своїх друзів (зайвий один з присудків); Моя автобіографія (зайвий елемент авто).

5. Вживання лексичних анахронізмів, слів, що не відповідають нормам певної епохи:

Козаки стріляли з пістолетів (пістолів).

Устина була в панночки за хатню робітницю (служницю).

6. Порушення лексичної сполучуваності слів:

красивий борщ (смачний борщ), страшенно гарно (дуже гарно).

7. Повторення спільнокореневих слів (тавтологія):

Партизанів зрадив зрадник (Партизанів видав зрадник).

І.С.Нечуй-Левицький зобразив образ Миколи Джері (І.С.Нечуй-Левицький змалював образ Миколи Джері).

8. Сплутування українських і російських слів:

Журі об'явило переможців конкурсу (треба оголосило).