Сторінка
5

Типи мовленнєвих помилок в учнівських переказах і творах та їх причини

У письмових учнівських творах найчастіше спостерігаються такі лексичні помилки, як:

1) вживання слова у невластивому йому значенні:

обдати гарячим кропом (замість окропом)

спуститися по екскаватору (замість ескалатором)

2) порушення лексичної сполучуваності слів:

малий шелест листя (тихий шелест),

зробити героїчний вчинок(здійснити);

3) неточне вживання фразеологізмів:

жити іншим розумом (треба – жити чужим розумом),

стати за спиною (треба – жити за спиною).

4) вживання зайвого слова:

стара людина похилого віку

5) вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів:

святкове свято, в образі відображено;

6) невиправданий повтор того ж самого слова в одному чи в сусідніх реченнях.

Ще однією причиною лексичних порушень в російськомовному середовищі є так звані «кальки» (дослівний переклад російських слів або словосполучень) та вживання русизмів:

на цій неділі (треба – на цьому тижні);

ти мені мішаєш (треба – заважаєш).

До найбільш поширених стилістичних порушень в переказах і творах учнів відносяться помилки, пов’язані із:

1) вживанням слів і висловів іншого стилю (змішування стилів);

2) невдалим використанням експресивної лексики та емоційно забарвлених засобів;

3) немотивованим застосуванням діалектних і просторічних слів та виразів;

4) змішуванням лексики різних історичних епох.

Стилістичні помилки позначають в письмових роботах учнів літерою «С». Причиною стилістичних помилок учнів є несформованість в них стилістичних умінь й навичок, не вміння розпізнавати й оцінити стилістичне значення мовних засобів і співвіднести їх з метою мовлення.

Окрему групу складають граматичні (морфологічні і синтаксичні) помилки, які також є результатом порушення мовних норм. Найчастіше їх не відносять до мовленнєвих помилок, проте, за своїм характером, вони впливають на комунікативні якості тексту, порушуючи його цілісність. До таких помилок можна віднести:

1) неправильне утворення слова (словотвірні помилки):

отогнати хижака (замість відігнати),

сумлінний, працюючий робітник (замість працьовитий),

благородність (замість благородство);

2) помилкове утворення форм слова (порушення морфологічних норм):

немає місців (замість місць),

стара собака (замість старий собака);

3) неправильна побудова словосполучень та речень (порушення зв'язку між підметом і присудком, помилки в побудові речення з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, в побудові речень з однорідними членами, в побудові складних речень, змішування прямої і непрямої мови, пропуски необхідних слів, порушення меж речення):

навчання українській мові (треба – української мови),

за власною волею (треба – з власної волі);

4) вживання однотипних конструкцій (такі помилки точніше назвати граматико-стилістичними,однак, для шкільної практики обмежуються тим, що відносять їх до граматичних)

Вищеперераховані помилки відносять до граматичних, оскільки причиною їх виникнення є порушення у словотворенні, формотворенні і побудові словосполучень та речень. Такі помилки в учнівських письмових роботах позначаються літерою «Г».

Отже, проаналізувавши учнівські письмові роботи (перекази і твори) ми дійшли висновку, що об’єктивними причинами типових мовленнєвих помилок учнів на письмі є обмежений активний словниковий запас школярів, а також недостатньо сформовані мовленнєво-комунікативні і стилістичні уміння й навички школярів.

Зміст корекційної роботи з виправлення мовленнєвих помилок в учнівських творах і переказах

Збагачення словникового запасу учнів, формування в них мовленнєво-комунікативних і стилістичних умінь й навичок можливе лише за умови систематичної і цілеспрямованої роботи і постійної уваги до цього аспекту навчання.

Мовленнєва діяльність школярів під час засвоєння знань здійснюється у постійному чергуванні процесів створення тексту і його сприймання та розуміння. При сприйманні чужих текстів учні засвоюють систему еталонних мовних засобів та правил їх використання, а в процесі створення власних привчаються користуватися цими засобами у повсякденній мовленнєвій діяльності.

Комунікативно-мовленнєві уміння і навички формуються:

1) у процесі вивчення основної програми курсу. Цьому сприяють такі види робіт:

– зв'язні відповіді на запитання вчителя за матеріалом, що опрацьовується;

– зв'язний виклад змісту параграфа підручника, в подальшому – граматичної теми з її узагальненням;

– аналіз і складання зв'язних текстів;

2) під час роботи над художніми творами на уроках літератури:

– аналіз ідейно-художнього змісту твору;

– усний переказ тексту або окремих частин;

– складання характеристики героїв-персонажів тощо;

3) на спеціальних уроках із розвитку зв'язного мовлення.

Однією з ефективних форм роботи у цьому напрямку є формування в учнів уміння контролювати якість власних письмових текстів. Традиційно робота над формуванням вмінь контролювати і вдосконалювати написане проводиться у двох напрямках:

1. Попередження і виправлення помилок під керівництвом учителя. Ця робота включає:

а) попередження можливих помилок під час вивчення різних тем курсу на основі прогнозування;

б) знаходження і виправлення помилок самими учнями;

в) виправлення і класифікація помилок учителем;

г) організація і проведення спеціальних уроків роботи над помилками, використання словників та ін.

Однак у реальній шкільній практиці робота над попередженням та виправленням помилок, зазвичай, спрямована на усунення орфографічних і пунктуаційних помилок, роботі ж над мовленнєвими помилками приділяється недостатня увага і проводиться вона безсистемно.

2. Самостійна робота учнів з редагування власних письмових робіт. Вона полягає головним чином у перевірці та виправленні чорнового варіанту переказу чи твору: усуненні повторів, заміні слів синонімами, усуненні логічних пропусків та порушень внутрішніх зв'язків у тексті і реченнях та ін. При цьому можливі композиційні зміни.

Перший напрямок роботи реалізується на всіх уроках української мови і літератури. Учитель ознайомлює учнів із можливими чи готовими помилками і пояснює, як їх знайти і виправити. Так, наприклад, під час ознайомлення учнів із змістовими помилками, учитель наголошує, що мовлення має бути виразним, чітким, логічним, образним тощо. Для цього необхідно продумати зміст майбутньої письмової роботи, скласти план, логічно викласти матеріал, не порушуючи композицію твору і його задум. Ілюстративний матеріал (див. Табл.2.1.) допомагає учням правильно виконувати дії, які не будуть порушувати комунікативні якості мовлення і призводити до змістових помилок.

Таблиця 2.1 – Алгоритм роботи над комунікативними якостями мовлення