Сторінка
6

Методика викладання математики у початковій школі

На цьому ж або на другому уроці з зазначеної теми можна познайомити дітей з дією визначення числа одиниць певного розряду,що не розділилися, її ООД:

підписую під неповним діленим число одиниць,що розділилися;

віднімаю це число з неповного діленого;

роблю висновок – одиниць даного розряду не розділилося.

Зазначимо, що вказані вміння широко застосовуються при вивченні ділення багатоцифрового числа на одноцифрове.

5. Вміння виконувати перевірку вірності знайденої цифри частки.

При вивченні письмового ділення багатоцифрового числа на одноцифрове у підручнику "Математика 4" для чотирирічної початкової школи (автор М.В. Богданович) в №883 учням пропонується виконати ділення за планом, одним із пунктів котрого є "Порівняй остачу з дільником", тобто учневі пропонується перевірити чи вірно їм знайдена цифра частки. Цю перевірку можливо виконати двома засобами міркування:

Виходячи із змісту ділення з остачею слід перевірити, щоб остача була менше за дільник, тоді ділення виконано вірно. Якщо остача більша за дільник,то ділення можна продовжити, бо цифра частки знайдена невірно:

порівнюю остачу з дільником;

роблю висновок:

якщо остача менша за дільник,то частка знайдена вірно;

якщо остача більша,або рівна дільнику,то частка знайдена не вірно, слід продовжити ділення.

Можна міркувати ще й так:

читаю число одиниць певного розряду,що не розділилися;

думаю, чи можна це число розділити на дільник, щоб отримати результат виражений у тих самих розрядних одиницях:

Ні – цифра частки знайдена вірно;

Так – не вірно,слід повторити процес ділення.

6. Ділення з остачею під час ділення неповного діленого на дільник.

При діленні на одноцифрове число ділення з остачею проводимо у звичайному порядку, згідно алгоритму.

Але при діленні на двоцифрове число використовуємо засоби, які спрощують обчислення: засіб підбору цифр частки та засіб перевірки пробних цифр частки.

Їх ООД можна подати наступним чином.

Засіб підбору цифр частки:

замінюю дільник меншим круглим числом;

ділю неповне ділене на кругле число, для цього:

а) кругле число уявляю у вигляді добутку розрядної одиниці і числа;

б) ділю неповне ділене на розрядну одиницю;

в) ділю отриманий результат на число.

отримаю пробну цифру частки.

При діленні на двоцифрове число є необхідність по декілька разів перевіряти множенням пробну цифру частки,тому застосовується засіб перевірки пробних цифр частки:

множу число десятків дільника на пробне число;

віднімаю отриманий результат від неповного діленого;

порівнюю цю різницю з добутком числа одиниць дільника на пробне число (добуток не обчислюю, лише прикидаю);

роблю висновок: якщо різниця більша або рівна добуткові,то пробна цифра підходить – це є цифра частки; якщо різниця менша – не підходить,треба взяти наступну пробну цифру на одиницю менше."

Індивідуальні методи роботи

У сучасній шкільній системі останнім часом досить велику увагу звертають саме на індивідуальну роботу з учнями. Такий вид діяльності дає можливість не лише розвивати навички кожної дитини,але і вчасно виявляти та виправляти прогалини у знаннях, у наслідок чого засвоєння матеріалу є більш продуктивним.

Для розгляду наступного пункту плану ознайомимось з визначенням понять,які нас цікавлять.

Визначення понять

Поняття "Метод роботи" згідно із книгами "Педагогіка":

"Метод навчання — спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. З поняттям "метод навчання" пов'язане поняття "прийом навчання".

"Окрім основного визначення в літературі зустрічаються й інші визначення методів навчання:

- Метод – це форма руху змісту навчального матеріалу.

- Метод – це упорядкована сукупність методичних прийомів, дій та операцій, за допомогою яких організовується навчальна діяльність учнів і процес засвоєння знань.

- Метод – форма обміну навчальною інформацією між тим, хто навчає, і тим, хто вчиться.

- Метод – форма руху пізнавальної діяльності учнів.

- Метод – упорядкована сукупність прийомів, дій і логічних операцій.

- Метод – це спосіб співробітництва вчителя й учнів.

- Метод – спосіб роботи вчителя й учнів, за допомогою якого досягається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їх пізнавальних здібностей.

Таким чином, метод навчання – досить складне, багатоякісне багатовимірне педагогічне явище, в якому знаходять відображення об’єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Цей зв’язок з іншими дидактичними категоріями взаємо-зворотній: принципи, цілі, зміст і форми навчання визначають метод, але вони не можуть бути реалізовані без нього, без урахування можливостей їх практичної реалізації."

- Прийом навчання — деталь методу, часткове поняття щодо загального поняття "метод".

А таке тлумачення дає звичайний тлумачний словник:

"Метод – (від грец. metodos – шлях до чого-небудь) означає спосіб діяльності, спрямованої на досягнення певної мети."

Тепер розглянемо поняття індивідуальної роботи:

"У виховній діяльності необхідно враховувати не тільки вікові, але й індивідуальні особливості дітей. Навіть просте спостереження показує, що в межах кожного віку між дітьми є великі індивідуальні відмінності, які визначені природними задатками, різними життєвими умовами і первісним вихованням дитини.

До індивідуальних особливостей відносять такі властивості та якості дитини, як характер, темперамент, здібності. Природну основу індивідуальних психологічних відмінностей, як в області характеру та темпераменту, так і щодо здібностей, складають типологічні властивості нервової системи. Природні дані, задатки - одна з умов дуже складного процесу розвитку індивідуальних здібностей. Але формуються останні лише в процесі взаємодії людини з навколишнім світом.

Шлях до розвитку індивідуальності лежить через розвиток інтересів, потреб, схильностей кожної дитини. Неувага до її індивідуальних особливостей призводить до того, що іноді здатні хлопці втрачають інтерес до навчання, до праці і потрапляють у розряд так званих "важких дітей". Виховання в школі передбачає знання особистості кожного учня, бо без урахування індивідуальності учнів неможливо домогтися успішного навчання і виховання.

Індивідуальний підхід націлений в першу чергу на зміцнення позитивних якостей і усунення недоліків. При вмілому і своєчасному втручанні можна уникнути небажаного, болісного процесу перевиховання, особливо тих дітей, у яких протягом тривалого часу закріплювалися негативні сторони поведінки і характеру.

Цікавим є висловлювання Є.А. Флериной про зміст і форму зауважень вихователя в залежності від індивідуальних особливостей дитини, про тон цих зауважень. "Для одних дітей досить натяку, невеликого нагадування, що наводить питання; інші вимагають ґрунтовного пояснення; щодо дітей, не впевнених у собі, потрібно особливо впевнений, що заохочує тон; для дітей, зайво впевнених в якості своєї роботи, у змісті і в тоні зауважень вихователя повинна протягати велика вимогливість, критичність. При неуважною роботі, при поганому поводженні дитини тон вихователя повинен бути категоричним і вимогливим ".