Сторінка
9
Кампанія представлення і відстоювання інтересів розробляється на основі стратегічного планування.
Відповідно до ст. 237 Цивільного Кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору,закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Соціальні працівники, здійснюючи супровід, уповноважені представляти інтереси прийомних дітей в установах та організаціях на підставі п. 7 Наказу Державного комітету у справах сім’ї та молоді “Про затвердження Програми “Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей” від 01.10.2002 року №658. Представництво інтересів прийомної сім’ї та прийомної дитини регулюється також угодою.
Візити без попереднього повідомлення
Важливою формою соціальної роботи та складовою процесу моніторингу за прийомною сім’єю є окремі візити соціального працівника без попередження. Прийомні батьки повинні усвідомити з самого початку можливість таких відвідин. Недоцільно мати постійну програму візитів без попереднього повідомлення, якщо на це немає причин. Водночас, якщо за прийомними батьками здійснюється ретельний нагляд з певних причин, вони повинні бути відомі прийомним батькам.
Розширені зустрічі по оцінці.
Такі зустрічі проводяться один раз наприкінці року. Метою їх є аналіз та обговорення відповідності опіки прийомної дитини її потребам. Такі зустрічі можуть проводитися як на житловій площі прийомних батьків, так і в інших місцях. На них запрошуються соціальні працівники з супроводу конкретної прийомної сім’ї та дитини, прийомні батьки, прийомна дитина, спеціалісти, які працювали із сім’єю та дитиною, незалежний експерт.
За потребою на такі зустрічі можуть приходити біологічні родичі прийомної дитини. В ході спілкування всі учасники висловлюють свої думки щодо змін в розвитку прийомної дитини. Спільно обговорені та прийняті до вирішення питання соціальний працівник вносить як зміни в план супроводу. Результати обговорення входять в звіт, який щорічно складає соціальний працівник.
Аналіз та написання звіту.
Звіт є спільною роботою двох соціальних працівників, кожний з яких спочатку заповнює свою частину, а потім спільно роблять загальні висновки. Звіт щорічно подається на розгляд комісії фахівців з питань сімейних форм опіки.
Завершення перебування дитини в прийомній сім’ї
Настає час, коли дитина має піти з прийомної сім’ї. Це може статися з наступних причин:
1. Завершення терміну функціонування прийомної сім’ї (коли дитина досягає повноліття, закінчує навчання тощо).
2. Одруження прийомної дитини.
3. Реінтеграція – повернення прийомної дитини до рідних батьків (опікуна, піклувальника, усиновителя).
4. Вихід прийомної дитини із прийомної сім’ї у зв’язку з:
– виникненням у прийомній сім’ї несприятливих умов для виховання дітей (важка хвороба, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей, тощо).
– особистою відмовою прийомної дитини від подальшого проживання в прийомній сім’ї.
5. За умов, що передбачені угодою з місцевою владою.
Прийомна сім’я передбачена Сімейним кодексом України як одна із трьох форм влаштування на виховання в сім’ю дітей, які залишилися без піклування батьків. У розвиток СК України прийнято Постанову від 17 липня 1996 р. №829 «Про прийомну сім’ю». Разом з тим на практиці така форма влаштування дітей на виховання в сім’ю є найменш вживаною, про що свідчить незначна кількість створених на сьогоднішній день прийомних сімей. Цьому можна знайти багато причин, в тому числі економічних. Але перешкодою для послідовної реалізації положень про прийомну сім’ю на практиці служать і деякі недоліки правових передумов існуючих форм влаштування дітей на виховання та регламентації відносин, що складаються в рамках прийомної сім’ї.
У повній відповідності до норм міжнародного права в ст. 1 СК України проголошений як одного з основоположних принципів українського сімейного законодавства пріоритет сімейного виховання дітей. Цей принцип відображений у ст. 123 СК України, згідно з якою лише за відсутності можливості влаштування на виховання в сім’ю допускається влаштування дітей у виховні установи (у тому числі до дитячого будинку сімейного типу), призначені для дітей-сиріт або дітей, які залишилися без піклування батьків.
Постановою Уряду України від 10 березня 2001 р. №195 «Про дитячому будинку сімейного типу» передбачається створення дитячих будинків сімейного типу, мають організаційно-правову норму дитячого закладу. Подібність дитячого будинку сімейного типу з прийомною сім’єю полягає в самій ідеї створення подібного роду дитячої установи. Вона полягає в організації обстановки, максимально наближеної до звичайної сім’ї. Представляється, однак, що при всіх достоїнствах цієї ідеї існує деяка непослідовність у її нормативному закріпленні.
Існуючі проблеми у функціонуванні сім’ї на сучасному етапі зумовлюють необхідність надання їй допомоги з боку суспільства. Аналіз педагогічної літератури, деякі дослідження показують, що це можливо за допомогою організує з родиною соціальної (або соціально-педагогічної) роботи. Насправді, якщо сім’я не виконує свою провідну функцію - первинної базисної соціалізації особистості дитини - в силу різного роду причин або соціальних дефіцитів структурні, деформація взаємовідносин у підсистемах її, негативний вплив референтної групи, порушення рольових функцій і т.д.), то потрібен вплив на неї ззовні з певною метою: внести необхідні корективи в її функціонування, тобто внести зміни.
Сім’я як соціальний інститут суспільства володіє великими можливостями для здійснення процесу соціалізації дитини, успішність здійснення цього процесу визначається її виховним потенціалом.
Виконуючи функції первинної соціалізації особистості, вона виступає в ролі суб’єкта цього процесу і повинна розумітися як складна соціальна система, що складається з окремих компонентів. Розуміння сім’ї як системи, сприяє підвищенню її виховного потенціалу.