Сторінка
2

Методи і форми роботи соціального педагога з прийомною сім'єю

- Копія свідоцтва про укладення шлюбу (якщо перебувають у шлюбі);

- Медична довідка лікувально-профілактичного закладу про стан здоров’я особи (осіб), хоче взяти дитину на виховання в прийомну сім’ю.

Особи, які звертаються з питання отримання висновку про можливість бути прийомним батьком, повинна пред’явити паспорт, а у випадках передбачених законодавством України, інший замінюючий документ. Для підготовки висновку про можливість бути прийомними батьками орган опіки та піклування складає акт за результатами обстеження умов життя осіб (особи), які бажають взяти дитину (дітей) на виховання в прийомну сім’ю (під опіку чи піклування).

На підставі заяви та акта обстеження умов життя осіб (особи), які бажають взяти дитину (дітей) на виховання в прийомну сім’ю (під опіку чи піклування), орган опіки та піклування протягом 20 днів з дня подачі заяви з усіма необхідними документами готує висновок про можливості стати прийомними батьками.

Безумовно, під час підготовки висновку орган опіки і піклування бере до уваги особисті якості людей, які бажають взяти на виховання дитини в сім’ю їх здатність до виконання обов’язків з виховання дітей, взаємини з іншими членами сім’ї, які проживають разом з ними.

У випадках коли особа (особи) виявляє бажання взяти на виховання дитину з ослабленим здоров’ям, хворої дитини, дитини з відхиленнями у розвитку, дитини-інваліда, то необхідно, щоб у прийомних батьків (опікуна чи піклувальника) була наявність необхідних умов для цього.

При передачі дитини в прийомну сім’ю орган опіки та піклування керується інтересами дитини. Передача дитини у прийомну сім’ю, яка досягла віку 10 років здійснюється тільки за його згодою.

Сімейні форми виховання дітей-сиріт

Сьогодні можна говорити, що в Україні відповідно до Сімейного кодексу введено такі форми влаштування сиріт: усиновлення, опіка, прийомна сім’я, сімейний дитячий будинок, установи для дітей, які потребують державної підтримки. Світовий і вітчизняний досвід показують, що гарантії благополуччя майбутньої дитини-сироти, що виховується в сім’ї значно вище, ніж влаштованого в установу.

Для забезпечення захисту прав дитини при створенні замещающей сім’ї слід виходити з пріоритету дотримання прав і потреб дитини (сім’я підбирається для дитини, а не навпаки); професіоналізму батьків-вихователів (досягається через відбір і навчання, з урахуванням критеріїв та показників діяльності); наявності системи соціальної допомоги такій сім’ї та забезпечення психолого-педагогічного супроводу дитини і всієї родини фахівцями.

"Щорічно в Україні усиновлюється близько 10 тис. дітей, однак, на думку фахівців органів опіки та піклування, зростання числа усиновлюваних сповільнюється".

Усиновлення (удочеріння) дитини - це державний акт, у зв’язку з якими між усиновленими та їх батьками виникають такі ж права і обов’язки, які за законом існують між батьками і дітьми. Усиновлені діти втрачають особисті немайнові та майнові права і обов’язки по відношенню до своїх батьків (родичам).

Усиновлення провадиться судом за заявою осіб (особи), які бажають усиновити дитину, з обов’язковою участю органів опіки та піклування.

Усиновлювачами можуть бути повнолітні дієздатні особи обох статей, крім осіб, які не мають права на всиновлення (позбавлені батьківських прав, відсторонені від обов’язків опікуна за станом здоров’я і т.д.). Різниця у віці між усиновлювачем і усиновлюваним повинна бути не менше 16 років, проте з причин, визнаних судом поважними, вона може бути скорочена. Для усиновлення дитини, яка досягла віку 10 років, потрібна його згода, за винятком випадків, спеціально обумовлених законом. Закон гарантує таємницю усиновлення дитини. Розголошення таємниці усиновлення є кримінальним злочином. Кримінальним злочином є також незаконне усиновлення.

Практика показує, що, як правило, всиновлюють дітей у віці до 12 років. Діти старшого віку залишаються в інтернатних установах до випуску. Останнім часом відзначається зростання числа усиновлень іноземними громадянами. Наша країна займає четверте місце у світі по закордонному усиновлення. В основному іноземці беруть дітей-інвалідів, не складаючи конкуренції нашим прийомним батькам.

Приступаючи до роботи з усиновлення, соціальний працівник має отримати повну інформацію з наступних питань: чи готова дитина психологічно і соціально до усиновлення; усиновлюється він законним шляхом; дали чи кровні батьки (коли це необхідно і коли це можливо) і сама дитина згоду на усиновлення свідомо і без тиску з чийого-небудь боку, якщо стоїть питання про міжнародне всиновлення, то дала приймаюча сторона дозвіл на в’їзд дитини; чи існує система спостереження за усиновленням, яка дозволяє підтримати дитину та прийомну сім’ю.

Крім того, необхідно приділити увагу і підготовці усиновлювачів. У зв’язку з цим необхідно: ретельно вивчити психологічний, соціальний, фізичний і економічний стан, а також культурний рівень бажаючих усиновити дитину і їх найближчого оточення; слід виразно знати, чи відповідає план усиновлення їхбажанням і чи сприяє їх подружнє та сімейне становище такого почину; допомагати усиновителям зосередитися переважно на потреби дитини, ніж на власних. Крім того, слід враховувати ту обставину, що передача осиротілого дитини в нову сім’ю передбачає адаптаційний період, тривалість якого залежить від: індивідуальних властивостей дитини і її усиновлювачів (вік, стан здоров’я, характерологічні особливості): підготовленості дитини до змін у житті, а батьків до особливостям дітей (особливо тоді, коли усиновляють бездітні громадяни). Важливу роль відіграє сімейний уклад, відносини, економічні можливості. І, нарешті, необхідно заздалегідь продумати вирішення долі дитини у разі можливого невдалого усиновлення

Є безліч проблем, з якими неодмінно зіткнеться кожен усиновитель. Це, насамперед, особливості поведінки дитини, в дитинстві позбавленого материнської ласки. Психологи це називають деприваційним синдромом. У зовсім маленьких він проявляється в дивних, часто лякливих формах. Вони можуть годинами розгойдуватися в ліжечку; битися головою об стінку. І це не страшно - не вимагає втручання психіатра - пройде. Навпаки, зовні приємні риси поведінки: слухняність, акуратність, невибагливість, привітність - можуть свідчити про те, що дитина ще не відчув себе остаточно будинку. Мине місяць - інший і бідні батьки в жаху: колишній паїнька вередує, не бажає чистити зуби, розкидає одяг. Тим часом треба б радіти: це значить, що він освоївся і став вести себе більш природно.

На допомогу людям, які вирішили усиновити малюка і зіткнулися з масою питань і проблем, в інтернеті на сайті http://7ya.com.ua/ існує конференція - форум про прийомних батьків, де тон задає спокійний і іронічний Olelukoe, завжди готовий охолодити патетичний жар співрозмовників. Автор висловлювання про "подвиг усиновлення" моментально отримує від нього клік: "Подвигом усиновлення не є, а всім" подвігістам "я би давав негативні висновки, як не готовим до батьківської ролі." Тут же на сайті майбутні і вже доконаний батьки обмінюються новинами, отримують інформацію - статті, книги по різним аспектам виховання прийомних дітей, нарешті, через сайт можна отримати відомості про дітей з регіонального та федерального банку даних.