Сторінка
3

Соціальні індикатори фінансової безпеки особистості

Загрози фінансовій безпеці особис­тос­ті: соціально-економічні наслід­ки для суспільства

В Україні соціальні процеси, характерні для сучасного періоду, мають суперечливий характер. Поряд з позитивними факторами, до яких можна віднести періодичне зниження інфляції, зменшення її темпів, зміни у соціальній структурі суспільства, а саме: початок процесу формування прошарку власників акцій, нерухомості, земельних ділянок тощо, існує значна кількість негативних тенденцій, які свідчать про зростання соціальних труднощів в суспільстві і ведуть до можливої соціальної деградації.

Загрози фінансовій безпеці особистості, які виходять із різних сфер суспільного життя або ж зароджуються, безпосередньо, у соціальній сфері, можуть стати каталізатором соціальних катастроф в залежності від темпів нарощування несприятливих тенденцій і процесів в соціальній структурі і відносинах суб’єктів, фінансовому забезпеченні життєдіяльності людей.

Особливо руйнівними є загрози, спричинені політикою і економікою. Можна прослідкувати ряд взаємозумовлених явищ сучасного суспільного життя, які демонструють логіку виникнення загроз в результаті непродуманих полі­тич­них рішень чи несподіваних, невиважених економічних перетворень: зменшення доходів – падіння рівня споживання – погіршення умов життя – погіршення стану здоров’я – злиденність.

Загрози фінансовій безпеці особистості та соціальній безпеці суспільства:

По-перше, значну небезпеку суспільному розвитку створює такий соціальний феномен, як бідність. Найгіршим в цьому контексті є бідність дітей, що загрожує суспільству зниженням якості майбутніх поколінь і послабленням основних характеристик людського генофонду. В Україні явище бідності прямо пов’язане з економічними трансформаціями.

В умовах ринкових трансформацій набули стійкого характеру дві форми бідності: „стійка” та „плаваюча”. Перша пов’язана з тим, що бідність, як правило, породжує бідність. Низький рівень матеріального забезпечення призводить до погіршення здоров’я, декваліфікації, де професіоналізації, а врешті-решт до деградації. Бідні батьки відтворюють потенційно бідних дітей, що визначається їхнім здоров’ям, освітою, кваліфікацією. Дуга форма, більш рідкісна, пов’язана з тим, що бідні, роблячи зусилля, розривають замкнуте коло і, адаптуючись до нових умов, відстоюють право на краще життя. Зрозуміло, що для такого стрибка потрібні не лише суб’єктивні, але й об’єктивні умови, створені суспільством.

Поряд із традиційною бідністю (матері-одиночки, багатодітні родини, інваліди та пристарілі) з’явилися так звані „нові бідні”. Це ті верстви населення, які за освітою та кваліфікацією, соціальним статусом і демографічним становищем ніколи раніше не належали до нижчих верств суспільства. Сьогодні їхні низькі доходи обумовлені невеликою заробітною платнею у державних установах (так звана бюджетна сфера), повним безробіттям або частковою зайнятістю, а також довготривалими невиплатами зарплатні та пенсій.

Упродовж 2000-2003 рр. рівень бідності в Україні не знижувався. Частка бідного населення залишається на рівні близько 27%. Поширення бідності в Україні обумовлює появу негативних демографічних тенденцій, масовий міграційний відплив економічно активного населення за межі країни, низький платоспроможний попит, що гальмує розвиток внутрішнього ринку та економіки в цілому. Існуючий рівень бідності виключає можливості для інтеграції України в Європейське співтовариство.

Основною економічною причиною бідності є низький рівень заробітної плати (достатньо лише одного нагадування про те, що мінімальна заробітна плата, яка є однією із форм соціальних гарантій, в Україні складає лише 56 % прожиткового мінімуму: мінімальна заробітна плата – 262 грн., а прожитковий мінімум – 423 грн.) та соціальних трансфертів, значний рівень безробіття.

Індикатори бідності

(у %)

Аналіз існуючої ситуації в країні приводить до висновку, що дальше розшарування населення може призвести до збільшення питомої ваги вкрай бідних, зростання масштабів застійної бідності, виникнення такого явища, як хронічна бідність. Якщо зазначені процеси будуть розвиватися і надалі, рівень відносної бідності неминуче зросте до 45-47%.

По-друге, значним залишається різке розмежування населення за рівнем доходів між багатими і бідними та розшарування населення за рівнем грошових витрат: розрив між 10% найбільш і найменш забезпечених громадян становить 9-10 разів. При цьому слід враховувати, що статистичні оцінки не відображають реальних масштабів цих процесів. Поляризація доходів відбувається на фоні стійкого падіння рівня життя переважаючої частини населення. Дані проведених в останні роки соціологічних досліджень показують, що не тільки існують величезні відмінності в умовах та рівні життя окремих груп населення, а також сталася глибока поляризація доходів населення, але й виникло абсолютно нове явище – соціальний розлом українського суспільства. Значна соціальна поляризація сприяє маргіналізації суспільства, соціальній нестабільності. Це створює загострення антагонізмів у суспільстві на основі майнового розшарування, які, в свою чергу, можуть послужити чинником для загострення політичної і криміногенної ситуації.