Сторінка
4
Багатогранність соціального життя, його взаємодії із природними явищами зумовила й різноманітність соціальних технологій, які можна класифікувати за різними критеріями: видами, рівнями, сферами застосування. Розрізняють макро-, мезо-, мікротехнології (Л. Дяченко); кабінетні, лабораторні, польові соціальні технології (О. Пригожин); загальні й часткові (Н. Данакін);
інноваційні й рутинні (Є. Холостова), інформаційні, освітні, а також ті, що впроваджуються (Є. Холостова, В. Курбатов).
Класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основі: видів, рівнів, сфер застосування, способів та методів, що використовуються, диференціації об’єктів.
В наукових працях таких дослідників, як Владіміров О.А., Пархоменко А.А. розрізняють технології:
1) глобальні - пов’язані з вирішенням загальнолюдських проблем. Ґрунтуються на знаннях, методах, засобах, які сприяють розв’язанню не лише внутрішніх але й світових тенденцій розвитку, з’ясуванню зв’язків суспільства і природи. Їх впровадження прямо або опосередковано стосується життя людей, їх діяльності та соціальної захищеності (наприклад, проблема збереження миру);
2) інноваційні технології являють собою такі методи і прийоми інноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження інновацій та нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, що викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя і призводять до раціонального використання матеріальних і інших ресурсів у суспільстві (наприклад, професійне навчання безробітних);
3) рутинні технології виділяються малою наукоємністю; відображають вчорашній день соціально-педагогічного впливу і мало стимулюють соціальний об’єкт, соціальну систему до змін;
4) регіональні технології спрямовані на вивчення і реалізацію закономірностей соціально-педагогічних аспектів устрою даної території, а також їх планомірні зміни;
5) інтелектуальні технології спрямовані на розвиток і стимулювання мислительної діяльності людей, розвиток їх творчих здібностей;
6) історичні технології передбачають осмислення історичного досвіду на основі політичного, економічного, духовного і соціального діагностування (наприклад, створення сучасних дитячих будинків сімейного типу за прикладом українських сільських сімей ХVІІ - ХІХ ст.);
7) демографічні технології націлені на вивчення механізму відтворення населення і розроблення способів зміни його чисельності, складу, розміщення і т.д.;
8) технології згоди полягають у застосуванні шляхів і методів досягнення згоди більшості населення у вирішенні найбільш актуальних питань громадського життя, його взаємодії;
9) технології розв’язання конфліктів;
10) адміністративно-управлінські технології - методи безпосереднього оперативного впливу на об’єкт управління;
11) психологічні технології - способи впливу на психологічні процеси, явища та відносини, методи впливу на установки, характер, реакції, волю особистості, міжособистісну взаємодію;
12) психофізіологічні технології спрямовані на зміну параметрів тих процесів, що відбуваються у людині. Дані технології використовуються при наданні медично-соціальних послуг.
Вивчення наукових праць Данакіна Н., Дяченко Л. дозволяє узагальнити, що технології соціально-педагогічної роботи виконують ряд функцій:
діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;
прогностична, що передбачає виявлення і облік окремих громадян чи спільнот, які відносяться до груп соціального ризику і прогнозування можливих змін;
системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню системи надання допомоги на різних рівнях;
організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії клієнтів;
активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї, групи а також організацію само - і взаємодопомоги;
практична, яка полягає у наданні різноманітних видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для покращення стосунків між людьми, сприянні в оформленні документів та інше;
розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а також менеджмент органів соціального управління;
евристична, яка сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем, покращенню освітньої і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації.
Враховуючи інтегрований універсальний характер соціально-педагогічної діяльності, можна виділити власне соціальні технології, соціально-психологічні, соціально-медичні та ін.
Також технології соціально-педагогічної діяльності класифікуються за рівнями складності:
а) прості, доступні неспеціалістам;
б) складні, що вимагають кваліфікації одного спеціаліста;
в) складні, що вимагають кваліфікації спеціалістів в різних галузях.
Технології соціально-педагогічної діяльності можна умовно розділити також на три групи: технології діагностики (побудовані на основі вивчення соціальних проектів і можливого прогнозування їхнього розвитку); технології конструювання і проектування розвитку тих чи інших соціальних об’єктів; технології реалізації соціальних проектів, програм та впровадження соціальних інновацій. Також можна виділити такі типи технологій, які мають за мету повернення індивідам здатності до соціального функціонування - технології соціальної реабілітації і адаптації. Кожна з цих технологій може використовуватись в роботі з певною категорією клієнтів - військовослужбовці, сім’ї, дезадаптовані діти і ін.). Існує і багато інших ознак, за якими класифікують технології соціально-педагогічної
діяльності.
Для розкриття сутності різних видів технології корекції агресивності дітей молодшого шкільного віку, проаналізуємо визначення поняття „технологія" (таблиця 2.1)
Таблиця 2.1
Визначення поняття „технології”
Види технології |
Сутність визначення |
Література |
Технологія |
- будь - який засіб перетворення вихідних матеріалів - чи то люди, інформація, чи фізичні матеріали - для отримання бажаної продукції або послуг. | |
Технологія |
- сукупність способів і засобів здійснення педагогічних заходів, реалізації форм педагогічної діяльності. | |
Технологія |
- упорядкована сукупність процедур та операцій, за допомогою яких реалізують певний соціальний проект або конкретну ціле раціональну ідею перетворення (реорганізації, модернізації, вдосконалення) соціальної реальності. | |
Технологія |
- це цілеспрямована діяльність внаслідок якої реалізують поставлену мету і і змінюють об’єкт діяльності. | |
Технологія |
- засіб перекладу абстрактної мови науки на конкретну мову досягнення цілей. | |
Технологія |
- сукупність знань про способи і засоби організації соціальних процесів. | |
Технологія |
- спосіб реалізації конкретного складного процесу шляхом розчленування його на систему послідовних взаємопов’язаних процедур і операцій, які виконують одночасно, або способом роз’язання практичних завдань, що що виступає як система пізнавальних процедур і практичних дій, спрямованих на зміну соціальних об’єктів відповідно до заданих цілей. | |
Технологія |
- теоретичне обґрунтування пропонованих засобів і дій, їхня несуперечність один щз одним і зазначеним результатом. | |
Педагогічна технологія |
- система методів, прийомів і дій вчителів й учнів у процесі навчання. | |
Педагогічна технологія |
- система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у змісті якої включене освоєння норм, цінностей, відносин. | |
Педагогічна технологія |
- інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання. | |
Педагогічна технологія |
- виявлення алгоритмів діяльності вчителя і розумової діяльності учня. | |
Педагогічна технологія |
- збільшення питоми ваги самостійної роботи учнів сприяють удосконалюванню керування навчальним процесом, озброюють керування, що учиться засобами, своїми розумовими і практичними діями. | |
Педагогічна технологія |
- форма організації навчальної діяльності школярів, при якій враховуються їхні схильності, інтереси і здібності, що проявилися. | |
Педагогічна технологія |
- комплекс соціально-педагогічних перетворень, зв’язаних з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами і технологією; у вузькому - впровадження в установи системи утворення інформаційно-педагогічних засобів. |