Сторінка
4

Експериментальне дослідження розробленої соціально-педагогічної технології корекції агресивності у дітей молодшого шкільного віку

Багатогранність соціального життя, його взаємодії із природними явищами зумовила й різноманітність соціальних технологій, які можна класифікувати за різними критеріями: видами, рівнями, сферами застосування. Розрізняють макро-, мезо-, мікротехнології (Л. Дяченко); кабінетні, лабораторні, польові соціальні технології (О. Пригожин); загальні й часткові (Н. Данакін);

інноваційні й рутинні (Є. Холостова), інформаційні, освітні, а також ті, що впроваджуються (Є. Холостова, В. Курбатов).

Класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основі: видів, рівнів, сфер застосування, способів та методів, що використовуються, диференціації об’єктів.

В наукових працях таких дослідників, як Владіміров О.А., Пархоменко А.А. розрізняють технології:

1) глобальні - пов’язані з вирішенням загальнолюдських проблем. Ґрунтуються на знаннях, методах, засобах, які сприяють розв’язанню не лише внутрішніх але й світових тенденцій розвитку, з’ясуванню зв’язків суспільства і природи. Їх впровадження прямо або опосередковано стосується життя людей, їх діяльності та соціальної захищеності (наприклад, проблема збереження миру);

2) інноваційні технології являють собою такі методи і прийоми інноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження інновацій та нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, що викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя і призводять до раціонального використання матеріальних і інших ресурсів у суспільстві (наприклад, професійне навчання безробітних);

3) рутинні технології виділяються малою наукоємністю; відображають вчорашній день соціально-педагогічного впливу і мало стимулюють соціальний об’єкт, соціальну систему до змін;

4) регіональні технології спрямовані на вивчення і реалізацію закономірностей соціально-педагогічних аспектів устрою даної території, а також їх планомірні зміни;

5) інтелектуальні технології спрямовані на розвиток і стимулювання мислительної діяльності людей, розвиток їх творчих здібностей;

6) історичні технології передбачають осмислення історичного досвіду на основі політичного, економічного, духовного і соціального діагностування (наприклад, створення сучасних дитячих будинків сімейного типу за прикладом українських сільських сімей ХVІІ - ХІХ ст.);

7) демографічні технології націлені на вивчення механізму відтворення населення і розроблення способів зміни його чисельності, складу, розміщення і т.д.;

8) технології згоди полягають у застосуванні шляхів і методів досягнення згоди більшості населення у вирішенні найбільш актуальних питань громадського життя, його взаємодії;

9) технології розв’язання конфліктів;

10) адміністративно-управлінські технології - методи безпосереднього оперативного впливу на об’єкт управління;

11) психологічні технології - способи впливу на психологічні процеси, явища та відносини, методи впливу на установки, характер, реакції, волю особистості, міжособистісну взаємодію;

12) психофізіологічні технології спрямовані на зміну параметрів тих процесів, що відбуваються у людині. Дані технології використовуються при наданні медично-соціальних послуг.

Вивчення наукових праць Данакіна Н., Дяченко Л. дозволяє узагальнити, що технології соціально-педагогічної роботи виконують ряд функцій:

діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;

прогностична, що передбачає виявлення і облік окремих громадян чи спільнот, які відносяться до груп соціального ризику і прогнозування можливих змін;

системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню системи надання допомоги на різних рівнях;

організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії клієнтів;

активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї, групи а також організацію само - і взаємодопомоги;

практична, яка полягає у наданні різноманітних видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для покращення стосунків між людьми, сприянні в оформленні документів та інше;

розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а також менеджмент органів соціального управління;

евристична, яка сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем, покращенню освітньої і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації.

Враховуючи інтегрований універсальний характер соціально-педагогічної діяльності, можна виділити власне соціальні технології, соціально-психологічні, соціально-медичні та ін.

Також технології соціально-педагогічної діяльності класифікуються за рівнями складності:

а) прості, доступні неспеціалістам;

б) складні, що вимагають кваліфікації одного спеціаліста;

в) складні, що вимагають кваліфікації спеціалістів в різних галузях.

Технології соціально-педагогічної діяльності можна умовно розділити також на три групи: технології діагностики (побудовані на основі вивчення соціальних проектів і можливого прогнозування їхнього розвитку); технології конструювання і проектування розвитку тих чи інших соціальних об’єктів; технології реалізації соціальних проектів, програм та впровадження соціальних інновацій. Також можна виділити такі типи технологій, які мають за мету повернення індивідам здатності до соціального функціонування - технології соціальної реабілітації і адаптації. Кожна з цих технологій може використовуватись в роботі з певною категорією клієнтів - військовослужбовці, сім’ї, дезадаптовані діти і ін.). Існує і багато інших ознак, за якими класифікують технології соціально-педагогічної

діяльності.

Для розкриття сутності різних видів технології корекції агресивності дітей молодшого шкільного віку, проаналізуємо визначення поняття „технологія" (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1

Визначення поняття „технології”

Види технології

Сутність визначення

Література

Технологія

- будь - який засіб перетворення вихідних матеріалів - чи то люди, інформація, чи фізичні матеріали - для отримання бажаної продукції або послуг.

 

Технологія

- сукупність способів і засобів здійснення педагогічних заходів, реалізації форм педагогічної діяльності.

 

Технологія

- упорядкована сукупність процедур та операцій, за допомогою яких реалізують певний соціальний проект або конкретну ціле раціональну ідею перетворення (реорганізації, модернізації, вдосконалення) соціальної реальності.

 

Технологія

- це цілеспрямована діяльність внаслідок якої реалізують поставлену мету і і змінюють об’єкт діяльності.

 

Технологія

- засіб перекладу абстрактної мови науки на конкретну мову досягнення цілей.

 

Технологія

- сукупність знань про способи і засоби організації соціальних процесів.

 

Технологія

- спосіб реалізації конкретного складного процесу шляхом розчленування його на систему послідовних взаємопов’язаних процедур і операцій, які виконують одночасно, або способом роз’язання практичних завдань, що що виступає як система пізнавальних процедур і практичних дій, спрямованих на зміну соціальних об’єктів відповідно до заданих цілей.

 

Технологія

- теоретичне обґрунтування пропонованих засобів і дій, їхня несуперечність один щз одним і зазначеним результатом.

 

Педагогічна технологія

- система методів, прийомів і дій вчителів й учнів у процесі навчання.

 

Педагогічна технологія

- система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у змісті якої включене освоєння норм, цінностей, відносин.

 

Педагогічна технологія

- інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання.

 

Педагогічна технологія

- виявлення алгоритмів діяльності вчителя і розумової діяльності учня.

 

Педагогічна технологія

- збільшення питоми ваги самостійної роботи учнів сприяють удосконалюванню керування навчальним процесом, озброюють керування, що учиться засобами, своїми розумовими і практичними діями.

 

Педагогічна технологія

- форма організації навчальної діяльності школярів, при якій враховуються їхні схильності, інтереси і здібності, що проявилися.

 

Педагогічна технологія

- комплекс соціально-педагогічних перетворень, зв’язаних з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами і технологією; у вузькому - впровадження в установи системи утворення інформаційно-педагогічних засобів.

 

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: