Сторінка
2

Експериментальне дослідження розробленої соціально-педагогічної технології корекції агресивності у дітей молодшого шкільного віку

Отже, з таблиці 1.1 видно, що у науковій психологічній літературі не існує загальноприйнятого розуміння поняття "агресивність". Існує багато підходів до розгляду даного поняття.

Поняття "агресивність" розглядають, як:

властивість, риса особистості (Е.К. Лютова);

поведінкова реакція (М.І. Приходько, О.М. Приходько);

короткочасний емоційний стан (В.І. Курбатов);

ворожість людини (А.В. Батаршев);

сильна активність (Г.А. Паренс);

руйнівна поведінка (А.Г. Айхорн, А.Т. Бандура);

фізична дія (К.Р. Лоренц);

реакція людини (Р. Берон, Д. Річардсон, К.Т. Порохов);

переживання гніву (Н.Д. Левітов).

Але відповідно до об’єкту дослідження під "агресивністю" будемо розуміти в курсовій роботі "емоційний стан особистості, який характеризується ворожим ставленням до оточуючих та готовності до дій, спрямованих на завдання шкоди комусь".

Після теоретичного аналізу робіт таких дослідників, як Фурманов І.А., Бютнер К., можна стверджувати, що найпоширенішими цілями агресивності, яка не пов'язана з психічними розладами, у переході від ворожості до маніпулятивності можуть бути:

заподіяння болю жертві, її страждання;

помста за перенесене страждання;

заподіяння збитку;

домінування, влада над іншою людиною;

одержання матеріальних благ;

афективна розрядка, дозвіл внутрішнього конфлікту;

самоствердження (підвищення самооцінки, збереження самоповаги);

захист від реальної або уявлюваної погрози, від страждання;

відстоювання автономії й волі;

завоювання авторитету в групі однолітків;

видалення перешкод на шляху до задоволення потреб;

привернення уваги.

Розглядаючи поняття "агресивності", також дуже важливим є визначення різноманітних видів агресивності. Нами проаналізовано наявні основні підходи до трактування природи агресивності. Дослідники класифікують ці підходи по-різному.

Різноманітні підходи до розгляду видів агресивності представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Таким чином, найбільш звичними та явними виразами агресивності вважаються: підвищення тону і гучності голосу, аффекція (бурхливий прояв негативних емоцій), примушення, негативне оцінювання, образи, загрози, використання фізичної сили (кусання, царапання, удари). Приховані форми агресивної поведінки виражаються у відході від контактів, бездіяльності з метою нашкодити кому - то, спричиненні шкоди.

Особливості агресивності у дітей молодшого шкільного віку

Розглянемо психологічну характеристику дітей молодшого шкільного віку. Аналіз робіт Нємова Р.С., К. Бютнера щодо особливостей дітей молодшого шкільного віку показав, що у дітей у цьому віці відбувається дуже інтенсивний розвиток центральної нервової системи, серцево-судинної системи, дихального апарата, ендокринної системи. З одного боку, діти робляться сильніше, витриваліше, з іншого боку, виникає перевтома й емоційна перенапруга. Суперечливість розвитку молодшого школяра можна з повною впевненістю порівняти із серйозністю протиріч підліткового віку.

Що стосується психічних процесів, то увага в молодшому шкільному віці носить мимовільний характер, але поступово воно стає більше стійким. Переломний момент у розвитку уваги пов'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо, управляти своєю увагою, направляючи й утримуючи його на певних предметах. Для цієї мети молодший школяр використовує певні засоби, які він переймає в дорослих. Таким чином, можливості довільної уваги досить великі. А от у процесі цікавої для них гри, увага може бути досить стійкою.

Подібні вікові закономірності відзначаються й у процесі розвитку пам'яті. Пам'ять у молодшому шкільному віці носить мимовільний характер. Дитина краще запам'ятовує те, що для нього представляє найбільший інтерес, дає найкращі враження. Таким чином, обсяг зафіксованого матеріалу багато в чому визначається емоційним відношенням до даного предмета або явища. У порівнянні з старшим дошкільним віком відносна роль мимовільного запам'ятовування в дітей молодшого шкільного віку трохи знижується, разом з тим міцність запам'ятовування зростає. У молодшому шкільному віці дитина в стані відтворити отримані враження через досить тривалий строк.

Формування уяви перебуває в безпосередній залежності від розвитку мови дитини. Уява в цьому віці розширює можливості дитини у взаємодії із зовнішнім середовищем, сприяє її освоєнню, служить разом з мисленням засобом пізнання дійсності. Розвиток подань багато в чому характеризує процес формування мислення, становлення якого в цьому віці в значній мірі пов'язане з удосконалюванням можливості оперувати поданнями на довільному рівні. Ця можливість істотно підвищується у зв'язку із засвоєнням нових способів розумових дій. Молодший шкільний вік представляє найбільш сприятливі можливості для розвитку різних форм образного мислення.

Також в цей період відбувається інтенсивне формування й розвиток навичок й умінь, що сприяють вивченню дітьми зовнішнього середовища, аналізу властивостей предметів і впливу на них з метою зміни. Даний рівень розумового розвитку, тобто наочно-діюче мислення, є як би підготовчим. Він сприяє нагромадженню фактів, відомостей про навколишній світ, створенню основи для формування понять.