Сторінка
8
Особливу увагу приділено проблемі формування культури самовиховання. Самовиховання – свідома і цілеспрямована діяльність з виявлення, утвердження та вдосконалення особистісних якостей, умінь, способів поведінки і взаємодії з навколишнім світом.
Самовиховання виступає як важливий засіб саморозвитку учнів лише за умови, якщо вчителі звертають належну увагу на його організацію і в стані вміло і грамотно його спрямовувати. Серед мотивів до самовиховання велике значення мають: формування в учнів громадських ідеалів; претензії особистості на визнання свого гідного місця в колективі; залучення підлітків в роботу і особливо у проведення позакласних заходів; позитивні приклади, які подають вчителя, однолітки в моральній, суспільній і художньо – естетичній сферах; здорові дискусії на моральні теми і критика в учнівському колективі, принципова оцінка недоліків у поведінці та характері окремих школярів
Важливу основу в процесі самовиховання і саморозвитку учня має педагогічне керівництво, яке здійснюється за трьома основними напрямками: формування думки учнівського колективу про необхідність і користь самовиховання; надання допомоги учням у з'ясуванні сутності самовиховання, його методів та шляхів здійснення; практична допомога учням у розробці програм самовиховання і саморозвитку та їх реалізації.