Сторінка
3

Особливості психолого-педагогічної допомоги підліткам у процесі саморозвитку їх особистості

Зазначені три основні форми саморозвитку тісно пов'язані одна з одною. Первинним, з одного боку, є самоствердження. Щоб удосконалюватися і актуалізуватися в повній мірі, необхідно спочатку утвердитися у своїх очах і очах інших. З іншого боку, особистість, що самовдосконалюється і само актуалізується, об'єктивно є і особистістю, що самостверджується, незалежно від того, наскільки сама людина на цих етапах розвитку відчуває потребу в самоствердженні. У той же час акти первинного утвердження себе є і акти само актуалізації.

Підліток як суб’єкт саморозвитку

Суб'єктом саморозвитку дитина стає в підлітковому віці, коли відбуваються кардинальні зміни у самосвідомості, йде процес переорієнтації з дитячих норм на дорослі, коли підліток усвідомлено починає ставити цілі та визначати перспективи того, що бажає або не бажає змінювати в собі.

Нове відкриття себе відбувається в підлітковому віці в результаті подолання однієї з найсильніших криз – кризи підліткового віку. Під впливом статевого дозрівання (об'єктивний ознака дорослішання), переорієнтації з дитячих норм на дорослі, виникнення почуття дорослості як центрального новоутворення (прагнення бути і здаватися дорослим) відбувається відкриття внутрішнього світу. У силу чого значно підвищується інтерес до себе, своїх внутрішніх якостей і зовнішньому вигляду, до відносин з оточуючими. Спілкування з однолітками висувається на передній план і об'єктивно стає провідною діяльністю. «Хто я?», «Який я?», «Чим відрізняюся від інших?» – частина питань, які підлітки постійно ставлять собі і намагаються на них відповісти. У той же час, як відзначають багато психологів, пізнання себе найчастіше обмежується пізнанням і практичною перевіркою окремих своїх властивостей і якостей. Цілісне уявлення про себе, деяка завершена Я-концепція складаються дещо пізніше.

За сприятливих умов саме в цьому віці, відкриваючи своє Я на новому рівні, підліток вперше стає суб'єктом не тільки життєдіяльності, а й суб'єктом саморозвитку, автором і творцем своєї біографії. Це відкриття він намагається перевірити, «експериментально» підтвердити, використовуючи різні форми самоствердження, причому далеко не завжди соціально прийнятні, і заради цього він іде на ризик. У сучасній психології досить докладно описані види ризику, яким піддають себе підлітки задля утвердження свого Я. Наведемо класифікацію видів ризиків, запропоновану психологом Б.М. Мастєровим:

1. фізичний ризик – усім добре відомі підліткові «подвиги»: зістрибнути з другого поверху, переплисти широку річку, пройтися вночі по лісі і т.д., які дорослих буквально шокують (заради чого це треба робити? Навіщо безглуздо ризикувати?). Для підлітка сенс фізичного ризику, що дає почуття відчуття реальності свого Я: «Якщо я можу померти, значить, Я є», цілком зрозумілий.

2. соціальний ризик – дотримання групових цінностей або їх неприйняття (у кожному конкретному випадку) є критерієм оцінки підлітка з боку як дорослих, так і однолітків, що перетворює цю зовнішню оцінку в самооцінку; різновиди – ризик невідповідності та ризик вибору. Приймаючи групові цінності в якості складової частини свого ідеального Я і критерію самооцінки, підліток ризикує не відповідати їм. «Внутрішніми» наслідками ситуації ризику невідповідності є активізація самосвідомості і робота з «приведення» свого Я у відповідність цим цінностям, зниження або підвищення самооцінки. «Зовнішніми» наслідками відповідності або невідповідності будуть зміцнення, підвищення або пониження статусу в групі (аж до витіснення з неї). Ризик вибору полягає в тому, що підліток нерідко потрапляє в ситуації, коли він повинен здійснювати вибір між різними цінностями. Здійснюючи такий вибір, підліток здійснює особистісний вчинок, наслідки якого можуть або зміцнювати його впевненість у собі, або породжувати болісні переживання неправильно зробленого вибору;

3. ризик саморозкриття. Часто від підлітків можна чути: «Вони мене не розуміють». Особливо ця фраза стосується батьків, вчителів, нерідко й однолітків. Якщо ж у відповідь спитати: «А що ти зробив, щоб тебе зрозуміли?» – нерідко буде мовчання. «Розкритися перед іншим» означає піти на ризик, опинитися перед лицем небезпеки, що над тобою сміятимуться; не розкриватися – інша небезпека: бути неправильно зрозумілим або взагалі незрозумілим. У підлітковому віці глибинне Я сприймається як цінність, як безумовно «моє», відмінне від інших, будь воно погане або гарне. Чи будеш ти відкритим чи закритим для інших або частково відкритим для одних, а частково закритим для інших – вирішувати і робити вибір рано чи пізно доводиться кожній людині. Тут багато чого залежить від ступеня, характеру та особливостей самоприйняття, яке є однією із завершальних стадій акту самопізнання. Повне саморозкриття, напевно, неможливе, людина повинна залишати для себе свою «таємницю», що виражає суть її душі, її індивідуальність.

Таким чином, особистісний ризик є одним з необхідних умов саморозвитку. Опиняючись у ситуації ризику, підліток забезпечує собі «матеріал» для безпосереднього досвіду, необхідного в процесах самопобудови особистості. Більш того, ситуації ризику активізують рефлексивні процеси самопізнання, що дозволяють школяреві цілеспрямовано вибудовувати власну особистість, набувати рис дійсної індивідуальності та автономії укупі з умінням брати на себе відповідальність за свої вчинки, своє життя в цілому.

Отже, в підлітковий період відбувається тільки відкриття себе в новій якості, пізнання окремих рис і властивостей свого характеру, експерименти над ними, щоб переконатися в їх існуванні. Саморозвиток, у більшій мірі, здійснюється у плані самоствердження.

Педагогічні технології, орієнтовані на саморозвиток особистості підліткового віку

Ідея саморозвитку виявилася настільки привабливою для сучасної науки і практики, що змогла стимулювати розробку спеціальних технологій, де потенціал кожної особистості виявляється найбільш повно. У нашій країні такі можливості виникли зовсім недавно, буквально в останній чверті XX століття, і пов'язані з ширшим контекстом розвитку суспільства в цілому: процесами демократизації і гуманізації.

Особистісно-орієнтована «технологія» К. Роджерса

На думку К. Роджерса провідним мотивом поведінки людини виступає прагнення до актуалізації, а частиною базисного прагнення до актуалізації є прагнення до актуалізації свого Я (самоактуалізація). Відповідно до цього К. Роджерс виділяє такі поняття, як «Реальне Я», «Ідеальне Я», «Соціальне оточення»:

1. Реальне Я – це система уявлень про себе, свої почуття, установки, цінності.

2. Ідеальне Я – це те, ким людина хотіла б бути, її досвід і глибинні переживання.

3. Соціальне оточення – це норми, цінності, погляди, способи поведінки. Невідповідність, що виникає між Реальним Я й Ідеальним Я, породжує у людини почуття тривоги, неадаптивні форми поведінки. І чим більше вона відходить від свого Ідеального Я, діючи на догоду Соціальному оточенню, тим більше виявляється дезадаптованою, відчуває різні психологічні проблеми, що викликає активізацію психологічних захистів у вигляді спотворення досвіду, його заперечення.