Сторінка
18

Соціально–педагогічні проблеми організації вільного часу старшокласників

Таблиця 2.6

Динаміка зміни коефіцієнта «задоволеності» учнів своїми знаннями

Аналіз коефіцієнта “задоволеності” учнів своїми знаннями з організації культурно-дозвільневої діяльності показує, що вони усвідомлюють необхідність таких знань.

Отримані нами в процесі експерименту дані свідчать про те, що рівень розвитку культури дозвілля учнів в експериментальній групі, де перевірялася ефективність усього комплексу вирізнених нами завдань вищий, ніж у контрольній, де процес розвитку культури дозвілля здійснювався стихійно. Це дозволяє припустити, що розроблений нами комплекс організаційно-педагогічних умов – ефективний.

Стан рівня розвитку культури дозвілля учнів на початок і кінець експериментальної роботи поданий у таблиці 2. 7.

Таблиця 2.7

Результати рівня розвитку культури дозвілля учнів, %

Узагальнюючи результати дослідно-експериментальної роботи, ми дійшли висновку, що виконане дослідження вцілому підтвердило висунуту нами гіпотезу про те, що соціально-педагогічна діяльність із організації вільного часу старшокласників буде ефективною за таких організаційно-педагогічних умов:

актуалізацію потреби учнів у культурно-дозвільневій діяльності, орієнтацію учнів на самореалізацію;

розвиток індивідуальних схильностей, здібностей і особистісно-значущих якостей учнів у конкретних видах дозвільневої діяльності;

формування досвіду культурно-дозвільневої діяльності.

Таким чином, результати дослiдно-експериментальної роботи довели кориснiсть i високу продуктивнiсть соціально-педагогічної діяльності в аспекті започаткованого дослідження.

Дослідження проблем вільного часу має свою історію. Ця проблема є багатоаспектною і цікавить представників різних наук (соціологів, педагогів, психологів).

Виділено також механізми соціалізації: до психологічних і соціально-психологічних механізмів соціалізації можна віднести наступні: імпринтінг, наслідування, екзистенціальний натиск, ідентифікація, рефлексія; до соціально-педагогічних механізмів соціалізації можна віднести наступні: традиційний механізм соціалізації (стихійної), інституційний, стилізований та міжособистісний механізми соціалізації. Процес соціалізації можна представити як сукупність чотирьох складових: стихійної, відносно керованої, відносно соціально контрольованої соціалізації (виховання) та більш-менш свідомі самозміни людини.

Існує зв’язок між рівнем освітнього розвитку молоді і проведенням нею вільного часу. Тобто, чим вищий рівень освіти молоді, тим більш інтелектуальні та культурні способи проведення свого вільного часу вона обирає (читання літератури, відвідування театрів, виставок і т.д.). А це, в свою чергу, сприяє більшій ефективності соціалізації та спрямовує процес соціалізації молодої людини в конструктивне русло.

Виявлено, що вільний час як соціально–історична категорія характеризується трьома основними параметрами: обсяг, структура, зміст. Виділено дві основні функції вільного часу : функція відновлення сил людини затрачених на працю та інші обов'язкові заняття; функція духовного (ідейного, культурного, естетичного і т.д.) і фізичного розвитку людини. Аналізом наукової літератури встановлено, розрізняють громадсько і особистісно-організований вільний час. Особистісно організований вільний час – час, протягом якого кожен сам вибирає чим йому зайнятися. Громадсько організований вільний час – час, протягом якого вся діяльність старшокласників перебуває під безпосереднім контролем дорослих.

Розроблено модель організації вільного часу старшокласників у процесі позакласної та позашкільної виховної роботи, яка включає: комплекс принципів, педагогічних умов, рівні розвитку культурно-дозвільної діяльності, критерії сформованості дозвільної культури, спрямованість діяльності, а також в яких сферах застосовується і як реалізовується.

Особливу роль у процесі організації позашкільної та позакласної роботи відіграє соціальний педагог. Під час роботи він керується принципами: добровільності, довіри, відкритості, прийняття цінностей іншої людини.

Встановлено той факт, Запропонована структура діяльності соціального педагога щодо організації вільного часу старшокласників, в основу якої покладено низку взаємозумовлених компонентів: діагностична, орієнтовно- прогностична, конструктивно-проектувальна, організаційна діяльність, аналітично-оцінкова, дослідницько-творча. Нами встановлено, що соціальний педагог у діяльності зі старшокласниками щодо організації вільного часу повинен володіти педагогічними здібностями (перцептивні, організаторські, дидактичні, сугестивні, науково-пізнавальні, експресивні), професійними вміннями (конструктивні, гностичні, інформаційні, організаторські, комунікативні) та педагогічною технікою, яка передбачає застосування вербальних і невербальних прийомів.