Сторінка
10

Соціально–педагогічні проблеми організації вільного часу старшокласників

Організацію вільного часу школярів у процесі позашкільної та позакласної виховної роботи слід здійснювати через найрізноманітніші форми.

Одна з найцікавіших форм дозвільної активності – туристсько-краєзнавча, до неї відносяться подорожі, походи, сімейні відпочинки на природі, екскурсії .

Подорожні, туристичні походи – одне з найбільш улюблених занять у вільний час. Щоб здійснити похід до нього слід ретельно підготуватися. В поході є можливість виховати в школярів любов до природи, допомогти побачити її чарівність, красу, навчити бережливо ставитись до неї. Саме в поході можна побачити сильні чи слабкі, позитивні чи негативні сторони дитини, її ставлення до колективу і до навколишнього середовища. В поході формуються різні якості учнів: витривалість, сила волі, спритність, мужність, спостережливість, колективність, організованість, впевненість в собі та багато інших.

Суть туристсько-краєзнавчої роботи полягає у тому, щоб відшукати, обґрунтувати і розкрити всю сукупність особливостей, зосереджених на певній території земного простору і дати таким чином комплексну генетичну картину життя усієї території у природно-історичному і соціально-економічному відношеннях.Об’єктом туристсько-краєзнавчої діяльності є сукупність географічних об’єктів і явищ суспільного життя та їх взаємозв’язків на певній території ( урочище, село, район, місто). У процесі туристсько-краєзнавчої діяльності створюються сприятливі умови, за словами А.С. Макаренка, для “соціального тренінга” школярів, який полягає у добрих вчинках, справах і звичках. При цьому ідейно-політичні і моральні переконання сформовані в них школою, сім’єю, трудовими колективами, засобами масової інформації, набувають яскраво вираженого дійового характеру.

До культурно-освітньої форми дозвіллєвої діяльності можна віднести паркову систему. Паркова мережа є провідною рекреаційно-педагогічною системою і посідає ключове місце в оновленій концепції людського розвитку, зокрема у сфері культурного обслуговування населення . Вони є невід’ємною частиною міської культури, міцно увійшли в наш побут відпочинок, дозвілля. Поєднання в одному об’єкті художньо–упорядкованого середовища і спрямованої рекреаційної діяльності надає паркам неповторної специфіки та привабливості, визначає їх роль у житті людини, суспільства.

В Україні прийнято документи, що регулюють діяльність паркових комплексів як природного, так і культурного надбання. Ще Закони “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповітний фонд”, “Про тваринний світ”. Занедбання систем парків, вилучення їх з культурного комплексу, збіднять і спримітивізують національно-культурну свідомість. За останні роки міжнародні організації, відзначаючи загострення екологічних проблем, прийняли ряд документів, спрямованих на охорону та збереження природного і культурного надбання.

У Конституції України, Державній програмі “Культура. Просвітництво, Дозвілля”, в постановах “Про стан і заходи щодо розвитку української культури”, “Про концептуальні напрями діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку культури” підкреслюється важливість підвищення ефективної діяльності парків культури і відпочинку, удосконалення соціально-культурного характеру їх діяльності як масових закладів культури, що діють в умовах вільного часу населення і виконують специфічні функції, пов’язані з вихованням особистості.

Сутність парку в умовах демократії полягає в створенні найбільш сприятливих умов для організації дозвілля, відпочинку широких верств населення, найбільш повного задоволення, глибокого емоційного сприйняття і активного споживання ними духовних цінностей шляхом безпосереднього спілкування з природою.

Соціоекологічна сфера діяльності парків пов’язана зі ставленням людини до природи. Формування раціонального природокористування і є завданням в галузі екологічного виховання, підвищення рівня екологічної культури широких верств населення. Екологічне виховання реалізуються через отримання конкретних знань, умінь і навичок. Не можна екологічно мислити та діяти , не маючи конкретних знань про природу. Соціоекологічний аспект паркової діяльності надзвичайно багатогранний, це пояснюється поліфунціональністю парків, розмаїттям культурно – дозвіллєвих об’єктів. Парк виступає візуальним представником природи в місці, де і слід обмежуватися тільки таким візуальним її використанням.

Природна основа парку в ідеалі повинна бути витвором садово-паркового мистецтва. Отже, оскільки відпочинок – головний мотив відвідування сучасними мешканцями міста парків, то необхідно використовувати цей час для екологічного виховання та навчання, спираючись при цьому на їх поліфункціональність і комплексний характер впливу на людину.Парки культури і відпочинку – це особливим чином організоване природне середовище, роль якого слід визначити як культурну цінність, мистецький витвір та засіб, що формує певне ставлення до природи та культури.

Важливо, щоб в зміст вільного часу входили заняття фізкультурою і спортом. Організовуючи школярам заняття фізкультурою соціальний педагог повинен вміти методично грамотно проводити їх, а також мати високий рівень професійної компетенції з питань теорії та практики фізичного виховання учнів. Має враховувати фізіологічні, психологічні та індивідуальні особливості дітей, передбачати всі заходи щодо запобігання дитячого травматизму, дбати і про власну спортивну форму аби слугувати учням за наочний приклад. Соціальний педагог має роз’яснити учням, що спортом, фізкультурою займаються не тільки для того, щоб отримати задоволення від руху, а й для покращення здоров’я самопочуття. Дбати про своє здоров’я – це не тільки вести правильний спосіб життя, а й підтримувати і розвивати свої фізичні можливості. Як показує досвід, велике значення у фізичному вихованні школяра має його сім’я. Інтерес до фізкультури стане стійким і дійовим, якщо батьки залучать дитину до занять фізичними вправами ще з раннього віку, створять для цього відповідні умови, покажуть особистий приклад. Для цього соціальний педагог може проводити індивідуальні консультації з батьками, готувати корисну інформацію з питань загартовування, виконання фізичних вправ, рухливих ігор.

Вибір змісту вільного часу залежить від смаків, спрямованості, інтересів та визначеної мети. Особливе місце в бюджеті вільного часу займає читання. Школярі читають різну літературу, обмінюються знаннями, які взяли з книг, переживають за літературних героїв, за їх долю, намагаються бути схожими на своїх кумирів, шукають в книгах відповіді на запитання, які виникли в житті. Для того, щоб викликати в школярів цікавість до читання, необхідно організовувати заохочення, пояснити користь його для збагачення свого внутрішнього світу, розумового розвитку.

Читацька конференція як одна із ефективних масових форм організації дозвілля є важливим засобом пропаганди науково-популярної, історичної та художньої літератури серед учнів. Конференція допомагає їм глибше зрозуміти зміст та образи літературного твору, мотиви та дії історичних героїв, особливості мови й стилю, прищеплює літературно-етичні смаки, сприяє бажанню наслідувати позитивних героїв. Через нестачу часу і дефіцитність видань, педагоги не можуть під час уроків всебічно висвітлити суть і значення українознавчої тематики письменників. Тому це можна зробити на унівсько-читацьких конференціях, які проводяться в позаурочний час у вигляді дозвіллєвої діяльності.