Сторінка
8

Фінансово-правовий механізм формування доходів, отриманих від оподаткування сільськогосподарських товаровиробників

При цьому варто мати на увазі, що відповідно до змін, внесених у ст. 9 Закону України «Про податок на додаткову вартість» (Закон України від 14.09.2000 р. № 1955-III), новостворений суб'єкт підприємницької діяльності не зобов'язаний в обов'язковому порядку реєструватися в казначействі платника ПДВ до досягнення їм установленого граничного рівня оподатковуваних операцій (61,2 тис. грн.).

Тому платник, що зареєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності в минулому році, здійснював господарську діяльність без реєстрації платника ПДВ і зареєструвався як платник ПДВ у поточному році, не вважається новоствореним.

Згідно п. 4 постанови № 271 на підставі даних бухгалтерського і податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію по ПДВ по реалізованій продукції, товарам (роботам, послугам) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій із продажу переробним підприємствам молока і м'яса в живій вазі, і в терміни, передбачені законодавством для подачі звітності, подає її в органи державної податкової служби. Тобто для спеціального режиму оподатковування встановлюються такі ж терміни і періодичність подачі податкової декларації, як і для розрахунків з бюджетом, - місяць і квартал.

При цьому для визначення періодичності подачі звітності (щомісяця або щокварталу) обсяг оподатковуваних операцій визначається за підсумками двох податкових декларацій – спеціальної і декларації, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації по ПДВ по реалізованій продукції, товарам (роботам, послугам) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, отриманої сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, і сумою ПДВ, сплаченої ними постачальникам, перелічується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ у бюджет. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються використаними не по цільовому призначенню і підлягають стягненню в державний бюджет у безперечному порядку.

Залишок податкового кредиту відповідно до зазначеної декларації, тобто негативна різниця між сумою ПДВ, отриманої сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, і сумою ПДВ, сплаченої ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Залишок коштів на окремому рахунку наприкінці року вилученню в бюджет не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з березня 2004 р. перелічується в державний бюджет.

Також варто мати на увазі, що до товарів власного виробництва можуть бути віднесені не тільки ті, котрі мають чітко виражену сільськогосподарську спрямованість, але і несільськогосподарська продукція власних промислових і харчових цехів і інша, однак для визначення права на користування норм п. 11.29 ст. 11 Закону № 186/97 – ВР у наступному році така продукція не повинна враховуватися. Тому може скластися ситуація, при якій сільськогосподарські товаровиробники можуть утратить право на застосування особливого порядку оподатковування.

Оскільки така норма передбачена для сільськогосподарської продукції винятково власного виробництва і для продукції, отриманої в результаті переробки власної сільськогосподарської сировини, на всі інші операції з продажу товарів (робіт, послуг) не можуть поширюватися вищевказані норми.

Що стосується використання сільськогосподарськими товаровиробниками, що мають право застосовувати особливий порядок оподатковування, установлений п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97 – ВР, орендованого устаткування для переробки власної сільськогосподарської сировини, то обмеження щодо такого використання законодавством не передбачено.

Для того щоб застосовувати у своїй діяльності спеціальний режим оподатковування, новостворений сільськогосподарський товаровиробник повинний бути безумовно зареєстрований як платник ПДВ.

Згідно п. 6 постанови № 271 органи державної податкової служби здійснюють контроль не тільки за цільовим використанням коштів, що підлягають сплаті в бюджет, але і за дотриманням норм Порядку, затвердженого цією постановою, у цілому.

Зокрема, крім контролю за цільовим використанням коштів органи державної податкової служби повинні установити контроль за своєчасним відкриттям окремих рахунків, повнотою і вірогідністю числення сум ПДВ, що залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, і своєчасним перерахуванням коштів на окремі рахунки.

Висновок.

Отже, проблема фінансового забезпечення розвитку регіонів в умовах переходу до ринку, стоїть надзвичайно гостро. Дальше її загострення може спричинити розвиток досить небезпечних тенденцій: процесів територіальної дезінтеграції, суперечок між територіями, органами законодавчої та виконавчої влади і регіонами на грунті поділу фінансових ресурсів. Слід зазначити, що без нарощування обсягів виробництва неможливо забезпечити зростання надходжень до місцевих і загальнодержавного бюджетів. Органи місцевого самоврядування могли б в межах діючого законодавства опрацювати механізми, які б стимулювали розвиток найбільш прибуткових галузей і забезпечили значне поповнення дохідної частини місцевого бюджету.

З метою забезпечення самостійності регіональних і місцевих бюджетів необхідно вирішити ряд важливих питань. Перш за все, потрібно встановити фіксовані частки кожного рівня влади в загальних податках, закріпити їх за відповідними рівнями бюджетів на постійній основі на тривалий період (до п'яти років). Ще одним важливим кроком є визначення нормативів розподілу загальнодержавних податків між державним і місцевими бюджетами на однаковому для всіх регіонів країни рівні. Проблеми ж економічного розвитку регіонів доцільно розв'язувати не шляхом диференціації цих нормативів, а за допомогою цільових субсидій з державного бюджету.