Сторінка
3

Фінансово-правовий механізм формування доходів, отриманих від оподаткування сільськогосподарських товаровиробників

По-друге, це - професіоналізм службовців виконавчих органів. Адже, аналізуючи порядок денний сесій місцевої ради, можна побачити, що більшість питань, які виносяться на її розгляд, пропонуються виконавчими структурами. Це цілком зрозуміло, оскільки їх службовці працюють на професійній основі і більше орієнтуються в проблемах розвитку господарства. Така ситуація призводить до "залежності" депутатів від "професіоналів" виконавчої влади місцевого органу управління.

По-третє, нелогічність та незавершеність частини управлінських рішень. Це виявляється у невиконанні окремих прийнятих рішень виконавчими органами, що пов'язано з недостатньою підготовкою деяких проектів, відсутністю механізмів їх реалізації та ресурсів для їх виконання.

По-четверте, в місцевій раді, як правило, не формується політична більшість, що веде до спроб вплинути на призначення керівників виконавчої влади та прийняття окремих рішень при відсутності відповідальності за таку вимогу. Це, в свою чергу, може потягнути за собою і незадовільну роботу органів місцевої влади.

На всіх рівнях територіальної організації управління - від сіл, селищ та міст до областей - потребує розв'язання широкий спектр проблем. До нього, зокрема, входять соціальний захист населення (допомога сім'ям із дітьми, малозабезпеченим громадянам в оплаті житлово-комунальних послуг, пільг ветеранам війни, утримання будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів і т. ін.), організація освіти, охорони здоров'я населення, розвиток культури, спорту, молодіжні програми, охорона правопорядку, пожежна охорона, упорядкування населених пунктів тощо. Розв'язання цих питань потребує значних коштів. А щоб місцеве та регіональне самоврядування було підкріплене реальним змістом, значна частина цих коштів має формуватися за рахунок власних доходів територіальних громад і регіонів.

2.2. Формування доходної частини бюджету (на прикладі бюджету Івано-Франківської області.

На сьогоднішній день проблема фінансового забезпечення регіонального та місцевого самоврядування постала надзвичайно гостро, її вирішення безпосередньо пов'язане з формуванням регіональних бюджетів.

Однак існуюча система формування дохідної бази регіональних і місцевих бюджетів України має ряд серйозних недоліків:

- практично щороку змінюються види податків, які зараховуються до бюджетів.

- відсутні єдині нормативи відрахувань від загальнодержавних податків.

- не існує простого механізму міжрегіонального перерозподілу і вирівнювання доходів регіональних і місцевих бюджетів.

Усі спроби змінити підходи до формування регіональних і місцевих бюджетів України, зроблені в останні роки, не торкнулися суті системи бюджетного планування, що утворилася в умовах командно-адміністративної економіки. І зараз регіони складають проекти видаткової частини бюджету і після узгодження з Міністерством фінансів України визначають суму витрат. Від цієї суми віднімається величина власних та закріплених доходів, а потім вираховуються окремі для кожної території нормативи відрахувань від загальнодержавних податків.

У сучасних умовах регіональні і місцеві бюджети формуються на основі надходжень податків від підприємств, організацій, установ і громадян. На всіх рівнях територіального управління місцева державна адміністрація розробляє проект бюджету і подає його на затвердження відповідній раді народних депутатів. На перший погляд, цим документом забезпечується повна самостійність області, міста і району у фінансовій діяльності. На практиці це положення не виконується. Про реальну самостійність регіону в формуванні бюджету дає уявлення табл. 1, де показана дохідна частина бюджету Івано-Франківської області. Значна частка надходжень припадає на регулюючі податки, які в 1998 році становили 35552 тис. грн. (20,1%). На закріплені доходи і неподаткові надходження припадає 23048 тис. грн., або 13,2% до загальної суми доходу бюджету області. Разом з тим, слід підкреслити, що в більшості країн з розвинутою ринковою економікою частка закріплених надходжень значно вища, ніж у нашій державі.

2.3. Субсідії, субвенції та дотації, які стосуються оподаткування.

Важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів деяких областей відіграють субсидії, субвенції та дотації.

Дотації виділяються з вищого бюджету нижчому на суму недостачі доходів за тієї умови, що скоротити його видатки неможливо. Вони не мають строго цільового призначення. Субсидії надаються на фінансування конкретних заходів, тобто носять цільовий характер. Субвенції також мають цільовий характер. Вони виділяються за бюджетним розвитком і на основі пайової участі в фінансуванні даного заходу.

Закон України "Про бюджетну систему України" не передбачив існування в державі такого інструмента регулювання доходів місцевих бюджетів, як субсидії. Субвенції були субвенціями тільки за назвою, а фактично виконували роль дотацій. А це вкрай зменшувало їх ефективність і можливість контролю за їх цільовим призначенням. Стосунки між державним бюджетом України і бюджетами територій у сфері надання субвенцій і дотацій базувались на суб'єктивній основі двосторонніх домовленостей між "центром" і регіонами.

Обсяги дотацій і субвенцій визначаються відповідними органами виконавчої влади і затверджуються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. Існуючий принцип визначення розміру допомоги регіонам, які потребують додаткових субсидій, призводить до розпорошення коштів між багатьма державними і господарськими суб'єктами і їх неефективного використання. Тому повинен бути встановлений суворий контроль за цільовим використанням фінансових надходжень. І, як вважає Г. Філіпчук, для цього "доцільно було б ввести систему соціально-економічних індикаторів, які об'єктивно віддзеркалювали реальну картину економічного, соціального і екологічного неблагополуччя у кожному з регіонів".

На основі аналізу цих індикаторів центральні органи влади повинні визначити соціально-економічні проблеми в регіонах, готувати проекти цільових програм, спрямованих на їх вирішення, вносити обгрунтовані пропозиції щодо розмірів фінансової підтримки, напрямків і термінів її використання, прогнозних результатів.

Дотації, субсидії і субвенції є частиною загальнодержавних доходів, які надійшли в розпорядження центрального уряду. В порядку перерозподілу вони передаються в місцеві бюджети. Це необхідна форма регулювання прибутків, оскільки завдання збалансованості бюджетів досить складне і не може бути вирішене із-за неоднорідності дохідної бази. Дотації і субсидії сприяють реалізації заходів регіональної політики, яка спрямована на соціально-економічний розвиток регіонів, освоєння нових територій, екологічні проблеми, регулювання процесі: міграції населення, ліквідацію наслідків від стихійного лиха.