Сторінка
10

Організація виконання видаткової частини бюджетів

Нова система трансфертів із державного бюджету, що обраховується на основі розрахункових нормативів, є значним кроком уперед на шляху до адекватного забезпечення місцевого самоврядування коштами у справедливіший і менш викривлений спосіб.

Для досягнення основної мети регулювання міжбюджетних відносин щодо вимоги забезпечення бюджетними ресурсами встановлених видаткових повноважень видатки місцевих бюджетів розподілені на видатки, що враховуються при визначенні трансфертів, і видатки, що при цьому не враховуються. Таке розмежування видатків здійснюється тільки на стадії формування бюджетів та застосовується лише для обрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, що передаються з одного бюджету іншому відповідно до положень Бюджетного кодексу. Але такий розподіл зовсім не означає, що органи місцевого самоврядування позбавлені самостійності та свободи дій у прийнятті рішень відносно напрямів та обсягів видатків бюджетів у процесі складання та затвердження місцевих бюджетів. Загальний підхід полягає в тому, що уряд відповідає за фінансування видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та зберігає за собою контроль за ефективністю витрачання цих коштів.

Важливим кроком, що дає Бюджетний кодекс в плані підвищення відповідальності - це встановлення відповідальності на стадії планування та

використання бюджетних коштів.

Формування бюджету 2004 року втілює одну із наріжних ідей Бюджетного кодексу – вихід на якісно новий рівень відкритості та узгодженості в ході бюджетного процесу.

Видаткова частина бюджету 2004 року сформована на реальності та збалансованості всіх показників; забезпеченні соціальної спрямованості бюджету; концентрації бюджетних ресурсів на ключових напрямках соціально-економічного розвитку; продовження практики застосування стимулюючих заходів при формуванні бюджету, економного та ефективного витрачання бюджетних коштів.

Поряд зі складанням проекту бюджету на наступний рік відбувається відстеження процесу виконання бюджету в поточному році. Аналіз та оцінка виконання бюджету є ще одним важливим фактором для формування показників проекту бюджету на наступний рік, оскільки, аналізуючи здійснення видатків на затверджені програми, можна відстежувати основні тенденції виконання запланованих показників щодо обсягу видатків у бюджеті поточного року.

Рівень виконання видаткової частини державного бюджету у 2003 році вагомо покращився: 94,8 відсотка проти 82,3 відсотка у 2002 році. Місцеві бюджети Волинської області за видатками виконанні на 99,6 відсотків.

Структурні перетворення відбулися в таких галузях , як освіта, наука , медицина. За рахунок коштів бюджету впроваджувались у ці сфери нові сучасні технології, без яких не можна говорити про їх самодостатність та прогрес.

У минулому році вчасно виплачувалась заробітна плата, стипендії, пенсії. З цих виплат поточної заборгованості немає. Одночасно підвищено пенсії, стипендії, держава розрахувалася за субвенціями та дотаціями. Немає боргів і перед соціальною сферою.

Ефективне використання практично всіх наявних джерел наповнення бюджету – свідчення того , що бюджетні плани були розроблені якісно, а важелі для їх виконання працювали безвідмовно.

Однак на сьогоднішній день існують проблеми, які необхідно розв”язати в процесі бюджетної реформи.

Законодавча та виконавча гілки влади мають більш глибоко використовувати у бюджетному процесі запроваджений близько двох років тому програмно-цільовий метод. Практичне застосування цього важливого інструменту, нажаль загальмувалося на рівні формульних процедур, не ставши повністю ідеологією бюджетного процесу для всіх його учасників, орієнтовно не на процес , а на результат.

Питання пріоритетів та ефективності використання завжди обмежених бюджетних ресурсів залишається найгострішою проблемою державного управління та місцевого самоврядування. Тому необхідно прискорити реформи у тих секторах бюджетної сфери, які є найближчими до потреб громадян і за станом яких громадяни оцінюють результати економічного зростання. Це передусім первинна медична допомога та загальна середня освіта, які належать до найменш реформованих. Крім офіційного безоплатного надання послуг , існують різноманітні схеми фінансування за рахунок коштів громадян, що поряд із низькою якістю та доступністю надання абсолютній більшості громадян медичних і освітянських послуг, викликає справедливі нарікання людей. Тому на розв’язання саме цих проблем необхідно спрямовувати передусім додаткові кошти, які держава отримає внаслідок наміченого економічного зростання. Така пріоритетність має зберігатись і в наступні роки, адже такі реформи неможливо здійснити за один чи два роки.

Серед структурних реформ необхідно визначитися , щодо запровадження системи надання адресної допомоги малозабезпеченим та соціально незахищеним верствам населення.

Ще однією важливою соціальною проблемою на вирішення якої має бути спрямована бюджетна політика на найближчі 5-10 років має стати житлова, на розв’язання, якої є два напрями. Перший – спорудження за рахунок бюджетних коштів соціального житла для тих категорій населення, які не можуть власними силами розв”язати житлове питання. Другий – розвиток кредитування спорудження та придбання житла.

Усі зазначені реформи пов”язанні із подальшим удосконалення міжбюджетних відносин.

На матеріалах дипломної роботи та розрахунків, проведених на основі статистичних даних головного фінансового управління можна зробити такі висновки і внести пропозиції щодо удосконалення Формули розподілу міжбюджетних трансфертів.

Статтями 88, 89, 90 Бюджетного кодексу України встановлено видатки місцевих бюджетів усіх рівнів, які розраховуються на основі нормативів бюджетної забезпеченості, економічна суть яких визначена статтею 94 Кодексу. Трактування нею суті фінансового нормативу бюджетної забезпеченості як частки від ділення загального обсягу фінансових ресурсів на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг не звільняє процесу бюджетного планування від суб’єктивного впливу, що розглядалось в період формування Кодексу як одне з першочергових завдань. Цього можна і необхідно позбавитись через розробку і запровадження у максимально стислі терміни державних мінімальних стандартів та нормативів на соціальні послуги, грошовий еквівалент яких і повинен братися за основу при розрахунках бюджетних витрат, включаючи розрахунки міжбюджетних трансфертів.

Через недостатні розміри фінансових нормативів бюджетної забезпеченості окремих галузей бюджетної сфери (50-70 відсотків до потреби) не вдається вирішити проблему збереження мережі закладів соціального забезпечення, культури, фізичної культури і спорту, реалізацію програм та заходів у галузі молодіжної політики. Оскільки власні можливості місцевих бюджетів суттєво обмежені, зазначене питання може бути урегульоване через формування міжбюджетних трансфертів у достатніх обсягах.

Залишається законодавчо неврегульованим питання функціонування та фінансування місцевих центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів. Зазначене не враховано у Бюджетному кодексі України і, відповідно, не передбачене в обсязі міжбюджетних трансфертів на соціальний захист та соціальне забезпечення місцевим бюджетам. Тому доцільно розглянути питання про внесення змін до Бюджетного кодексу України в частині віднесення до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів місцевих бюджетів, центрів та відділень реабілітації для інвалідів і дітей-інвалідів місцевого значення, з одночасним врахуванням цих витрат при удосконаленні Формули розподілу міжбюджетних трансфертів.