Сторінка
6
Глибина поширення первинної хмари зараженого повітря залежить від багатьох факторів, з яких основними є первісна концентрація ОР, ступінь вертикальної стійкості приземного шару атмосфери, швидкість вітру, топографія місцевості.
Глибина поширення хмари ОР практично прямо пропорційна початковій концентрації ОР. При конвекції глибина поширення первинної хмари буде в 3 рази менша, а при інверсії – у 3 рази більша, ніж при ізотермії. Якщо на шляху хмари зараженої атмосфери зустрічається лісовий масив чи височина, то глибина її поширення зменшується.
Середня глибина поширення первинної хмари зараженого повітря на відкритій місцевості при ізотермії складає 2…5 і 15…25 км відповідно для нервово-паралітичних та шкіряно-наривних ОР.
Глибина поширення вторинної хмари зараженого повітря також обумовлена декількома факторами. Чим більша ділянка і щільність зараження, тим далі по напрямку вітру поширюється вторинна хмара. Вплив швидкості вітру, ступеня вертикальної стійкості повітря і топографічних особливостей місцевості на глибину поширення вторинної хмари аналогічно впливу цих факторів на поведінку первинної хмари.
Початковий момент уражаючої дії хмари зараженої атмосфери залежить головним чином від швидкості вітру і видалення від підвітряній границі району застосування хімічної зброї. Середня тривалість уражаючої дії первинної хмари відносно невелика і не перевищує 20…30 хвилин. Середня тривалість уражаючої дії вторинної хмари визначається часом повного випару ОР с заражених поверхонь і виміряється годинами і навіть може становити декілька діб.
Таким чином, глибина поширення первинної і вторинної хмар зараженої атмосфери і тривалість їхньої вражаючої дії визначаються масштабом застосування, фізико-хімічними і токсичними властивостями ОР.
Дамо коротку характеристику отруйним речовинам нервово-паралітичної дії.
Потрапляючи в організм, ОР нервово–паралітичної дії уражають нервову систему. Характерним симптомом ураження є звуження зіниць очей (міоз).
Основними представниками цієї групи ОР є зарин (GВ) і ві-ікс (VХ).
Зарин (GВ) – безбарвна чи жовтувата летюча рідина, практично без запаху, узимку не замерзає. Змішується з водою й органічними розчинниками в будь-яких відносинах, добре розчиняється в жирах. Стійкий до дії води, що обумовлює зараження непротічних водойм на тривалий час – до 2 місяців. Зарин застосовується для ураження живої сили шляхом зараження приземного шару повітря нанесенням коротких вогневих нальотів артилерією, ударами ракет і тактичної авіації. Основний бойовий стан – пара. Пара зарину при середніх метеорологічних умовах може поширюватися за вітром до 20 км від місця застосування. Стійкість зарину улітку – кілька годин, узимку – до 2 діб.
Пара зарину здатна поглинатися одягом і після виходу з зараженої атмосфери десорбируватися, заражаючи повітря. Тому протигази знімаються тільки після проведення спеціальної обробки і контролю зараженості повітря.
Ві-ікс (VХ) – мало летюча безбарвна рідина, що не має запаху і не замерзає узимку. У воді розчиняється помірно (5%), в органічних розчинниках і жирах – добре. Заражає відкриті водойми на дуже тривалий період – до 6 місяців. Основний бойовий стан – грубо дисперсні аерозолі. Аерозолі VХ заражають приземні шари повітря і поширюються по напрямку вітру на глибину від 5 до 20 км, уражають людей через органи дихання, відкриті ділянки шкіри і одяг, а також заражають місцевість, техніку і відкриті водойми. VХ застосовується артилерією, авіацією, а також за допомогою хімічних фугасів. Поверхні техніки та інших об’єктів, заражені краплями VХ, небезпечні влітку протягом 1 .3 доби, узимку – З0 діб.
Стійкість VХ на місцевості (шкіряно-резорбтивна дія): улітку – від 7 до 15 діб, узимку – на весь період до настання тепла.
До отруйних речовин нервово-паралітичної дії відноситься також зоман (GD), що по своїх властивостях займає проміжне положення між зарином і VХ.
Нервово-паралітичні ОР здатні уражати людину при будь-якому способі надходження в організм. При інгаляційній поразці в легкому ступені спостерігаються погіршення зору, звуження зіниць очей (міоз), утруднення дихання, почуття ваги в грудях (загрудинний ефект), підсилюється виділення слини і слизу з носа. Ці явища супроводжуються сильними головними болями і можуть зберігатися від 2 до 3 діб. При впливі на організм смертельних концентрацій ОР виникають сильний міоз, задуха, рясне слиновиділення і потовиділення, з'являються почуття страху, блювота і понос, судороги, що можуть продовжуватися кілька годин, утрата свідомості. Смерть настає від паралічу дихальних м’язів і зупинки серця.
При дії через шкіру картина ураження в основному аналогічна інгаляційної. Відмінність у тім, що симптоми виявляються через якийсь час (від декількох хвилин до декількох годин). При цьому з'являється м'язове посмикування в місці усмоктування ОР, потім судороги, м'язова слабість і параліч.
Перша допомога. Ураженому необхідно надіти протигаз (при влученні аерозолів чи крапель ОР на шкіру обличчя протигаз надівається тільки після обробки обличчя рідиною з індивідуального протихімічного пакету – ІПП). Увести антидот за допомогою шприць-тюбіку з червоним ковпачком з аптечки індивідуальної і видалити ураженого із зараженої атмосфери. Якщо протягом 10 хвилин судороги не зняті, антидот увести повторно. За необхідністю зробити штучне дихання. При зараженні ОР шкіри, негайно обробити заражені місця за допомогою ІПП.
Уражений доставляється на медичний пункт.
Наявність нервово–паралітичних ОР у повітрі, на місцевості і техніці виявляється за допомогою приладів хімічної розвідки.
Завантажити реферат