Сторінка
8

Надзвичайні ситуації воєнного часу

Фосген уражає організм тільки при вдиханні його пари, при цьому відчувається слабке роздратування слизуватої оболонки очей, сльозотеча, неприємний солодкуватий смак у роті, запаморочення, загальна слабість, кашель, стиснення в грудях, нудота (блювота). Після виходу з зараженої атмосфери ці явища проходять, і протягом 4…5 годин уражений знаходиться в стадії благополуччя. Потім унаслідок набряку легенів настає різке погіршення стану: учащається дихання, з'являються сильний кашель з рясним виділенням пінистого мокротиння, головний біль, задуха, посиніння губів, частішання пульсу, біль в області серця, слабкість. Температура тіла піднімається до 38…39°С. Набряк легенів триває кілька діб і звичайно закінчується смертельним результатом.

Перша допомога. На ураженого надягти протигаз, вивести з зараженої атмосфери, надати повний спокій, полегшити дихання (зняти поясний ремінь, розстебнути ґудзика), укрити від холоду, дати гаряче питво і якнайшвидше доставити в медичний пункт.

Фосген виявляється приладами хімічної розвідки.

Найстарішими представниками спорядження хімічних засобів ведення збройної боротьби є отруйні речовини шкіряно-наривної дії.

Основною ОР шкіряно-наривної дії є іприт. На озброєнні може знаходитись як технічний (Н) так і очищений іприт (НD).

Іприт являє собою жовтувату чи темно-буру рідину із запахом часнику чи гірчиці, добре розчинну в органічних розчинниках і погано – у воді. Іприт важчий за воду, замерзає при температурі близько – 14°С, Легко усмоктується в різні лакофарбові покриття, гумовотехнічні і пористі матеріали, що приводить до їхнього глибинного зараження. На повітрі іприт випаровується повільно. Основний бойовий стан іприту краплинно–рідинний чи аерозольний. Однак іприт здатний створювати небезпечні концентрації своєю парою за рахунок природного випару із зараженої місцевості. У бойових умовах іприт може бути застосований артилерією (мінометами), авіацією, а також фугасами. Ураження особового складу досягається шляхом зараження приземного шару повітря парою та аерозолями іприту, зараженням аерозолями і краплями відкритих ділянок шкіри, одягу, техніки і ділянок місцевості.

Глибина поширення пари іприту складає від 1 до 20 км для відкритих ділянок місцевості. Іприт здатний заражати місцевість улітку до 2 діб, узимку до 2…3 тижнів. Техніка, заражена іпритом, становить небезпеку для незахищених засобами захисту людей і підлягає дегазації. Іприт заражає непротічні водойми на 2…3 місяці.

Іприт наносить ураження при будь-яких шляхах проникнення в організм. Ураження слизуватих оболонок очей, носоглотки і верхніх дихальних шляхів виявляються навіть при незначних його концентраціях. При більш високих концентраціях поряд з місцевими поразками відбувається загальне отруєння організму. Іприт має схований період дії (2…8 год.) і володіє кумулятивністю. У момент контакту з іпритом роздратування шкіри і болючі ефекти відсутні. Уражені іпритом місця як правило інфікуються. Поразка шкіри починається з почервоніння, що виявляється через 2…6 годин послу зараження. Через добу на місці почервоніння утворюються дрібні міхури, наповнені жовтою прозорою рідиною. У наступному відбувається злиття міхурів. Через 2…3 дні міхури лопаються й утворюється незагойна 20…30 діб виразка. Якщо у виразку попадає інфекція, то загоєння настає через 2…3 місяця. При вдиханні пари чи аерозолів іприту перші ознаки ураження виявляються через кілька годин у виді сухості і печіння в носоглотці, потім настає сильний набряк слизуватої носоглотки, що супроводжується гнійними виділеннями. У важких випадках розвивається запалення легенів, смерть настає на 3…4-й день від задухи. Особливо чуттєві до пари іприту очі. При дії пари іприту на очі з'являється відчуття у них піску, сльозотеча, світлобоязнь, потім відбуваються почервоніння і набряк слизуватої оболонки очей. Такий стан супроводжується рясним виділенням гною. Влучення в очі краплинно-рідинного іприту може привести до сліпоти.

Перша допомога. Краплі іприту на шкірі необхідно негайно дегазувати за допомогою ІПП. Очі і ніс варто рясно промити, а рот і горло прополоскати 2% розчином питної соди або чистою водою. При отруєнні водою чи їжею, заражених іпритом, викликати блювоту, а потім увести кашку, приготовлену з розрахунку 25 мг активованого вугілля на 100 мл води.

Наявність пари іприту визначається за допомогою приладів хімічної розвідки.

Для захисту від іприту використовуються протигаз і загальновійськовий захисний комплект, сховища, обладнані фільтровентиляційними установками.

Третім компонентом зброї масового ураження є бактеріологічна (біологічна) зброя.

Бактеріологічна (біологічна) зброя – це спеціальні боєприпаси і бойові прилади, споряджені бактеріальними (біологічними) засобами.

У якості бактеріальних (біологічних) засобів можуть бути використані:

для ураження людей – збудники бактеріальних захворювань, таких як: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера; збудники вірусних захворювань – натуральної віспи, жовтої лихоманки, венесуельського енцефаломіеліту коней; збудники риккетсіозів – сипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих гір, Ку-лихоманки; збудники грибкових захворювань – кокцидіодомікозу, покардіозу, гистоплазмозу;

для ураження тварин – збудники ящура, чуми великої рогатої худоби, чуми свиней, сибірської виразки, сапу, африканської лихоманки свиней, помилкового сказу та інших захворювань;

для знищення рослин – збудники іржі хлібних злаків, фітофторозу картоплі, пізнього зів'янення кукурудзи й інших культур; комахи-шкідники сільськогосподарських рослин; фітотоксиканти, дефоліанти, гербіциди та інші хімічні речовини.

Істотною особливістю бактеріологічної (біологічної) зброї є наявність схованого періоду дії, протягом якого уражені залишаються працездатними і виконують свої обов'язки, а потім раптово занедужують.

Схований період може бути різним, наприклад, при зараженні чумою і холерою він може тривати від декількох годин до 3…6 діб, сипним тифом до 14 діб.

Для доставки бактеріальних (біологічних) засобів використовуються ті ж носії, що і для ядерної і хімічної зброї (авіаційні бомби, снаряди, міни, ракети, генератори аерозолів і інші пристрої). Крім того, бактеріальні (біологічні) рецептури можуть бути застосовані диверсійним шляхом.

Основним способом застосування бактеріальних (біологічних) засобів вважається зараження приземного шару повітря. При вибуху боєприпасів чи спрацьовуванні генераторів утворюється аерозольна хмара, по шляху поширення якої частинки рецептури заражають місцевість. Можливе застосування бактеріальних (біологічних) засобів за допомогою заражених хвороботворними мікробами комах, кліщів, гризунів і ін.