Сторінка
11
Другою не менш небезпечною хворобою є холера. Вона відноситься до особливо небезпечних і карантинних інфекцій.
Збудник хвороби − холерний вібріон. Інкубаційний період хвороби – 1…5 діб. Джерелом інфекції є хвора людина і бактеріоносій. Хворі в гострій стадії виділяють збудника не тільки з калом, але і з блювотними масами. Вібріони можуть добре зберігатися в зовнішнім середовищі, особливо у воді холодних водойм.
Ознаки захворювання. Хвороба починається гостро з появи поносу, який учащається до 10 разів у добу і більше, випорожнення мають вид белесоватої водянистої рідини з плаваючим хлоп’ям слизу і нагадують рисовий відвар. До поносу приєднується рясна блювота. Стан хворих погіршується, з'являються ознаки зневоднювання (риси обличчя загострюються, очні яблука западають, знижується напруга шкіри). Пульс стає частий і слабкий, розвиваються судороги.
За останнім часом частіше зустрічається холера Ель-Тор зі стертими і легкими формами захворювання, але більш частим вібріононосительством. Хворих, як правило, направляють у лікарню для особливо небезпечних інфекцій. Транспортування їх здійснюється на спеціально виділеному транспорті в супроводі медичного працівника. На транспорті треба мати ємності для збору виділень хворого, дезінфікуючи розчини і необхідні медикаменти для надання невідкладної допомоги.
Лікування. Рекомендуються поповнення втраченої води і солей шляхом уведення спеціальних сольових розчинів, рясне питво й антибіотики. Виписка з лікарні проводиться тільки після одержання трьох негативних бактеріологічних досліджень випорожнень. За особами, що перенесли холеру встановлюється диспансерне спостереження терміном на 3 місяці.
Профілактика. Попередження замету холери на територію країни комплексом санітарно карантинних заходів. У частині з появою навіть одиничних випадків холери встановлюється карантин на 5 діб.
За вказівкою лікаря необхідно обстежитися на вібріононосительство. Під керівництвом лікаря проводяться екстрена профілактика антибіотиками, повна санітарна обробка і дезинфекційні заходи.
Режим роботи в ізоляторі. Режим роботи в ізоляторі спрямований на забезпечення персоналом медичного пункту особистої і суспільної профілактики проти зараження інфекційними захворюваннями. Дотримання режиму обов'язково для всього медичного й обслуговуючого персоналу. Весь особовий склад повинний знати режим роботи й обсяг своїх функціональних обов'язків. Персонал повинний бути піддадуть імунізації. При терміновій необхідності роботи персоналу призначають специфічну екстрену профілактику. Працівники ізолятора повинні працювати в захисному одязі. Забороняється виходити в захисному костюмі за межі ізолятора, а також приймати в ньому їжу, пити воду і курити.
Медичний і інший обслуговуючий персонал повинний щодня піддаватися дворазової термометрії тіла. Медичний персонал і працівники харчування 1 раз у 10 днів обстежуватимуться на вібріононосительство. У кожнім приміщенні і на робочих місцях повинний бути дезінфікуючий розчин для обробки рук. Після закінчення роботи вихід персоналу дозволяється тільки через санпропускник.
Прибирання приміщень повинне проводитися тільки вологим способом і не рідше 2 разів у день. Збиральний інвентар зволожується 5% розчином лізолу (3% розчином хлораміну, 1% розчином хлорного вапна). По закінченні прибирання весь використовуваний матеріал дезінфікується.
Наступним представником гострих інфекційних хвороб є чума. Збудником цієї хвороби є паличка. Захворювання відноситься до групи особливо небезпечних і карантинних інфекцій.
Інкубаційний період – 1…8 діб, у середньому 2…4 доби. Основним резервуаром інфекції є гризуни (бабаки, ховрашки, піщанки, пацюки). Переносниками її збудника служать блохи, в організмі яких відбувається розмноження бактерій. Можливо також інфікування людини через ушкоджену шкіру при контакті з гризунами й іншими хворими тваринами. При зараженні людини в природних осередках розвивається бубонна чи септична чума, при повітряно-краплинній передачі збудника від хворих людей – її легенева форма.
Ознаки захворювання. Швидкий підйом температури, до 39…400 озноб, сильний головний біль, запаморочення. Відзначаються хитка хода, невиразна мова. Можливо психомоторне порушення. При бубонній формі спочатку виникає біль в місці майбутнього бубна, збільшуються лімфатичні вузли, потім відбувається поява хворобливого бубна. При легеневій формі – найтяжка інтоксикація: задишка, кашель з виділенням рідкого мокротиння з кров'ю. Швидке наростання гострої дихальної недостатності і падіння серцево-судинної діяльності. При переході в септичну форму бурхливе наростання інтоксикації, крововилив у шкіру і слизуваті оболонки, кривава блювота, кровотечі.
Лікування. Рекомендується можливо раннє застосування антибіотиків. Хворий чумою на спеціально виділеному транспорті повинний бути доставлений у лікарню для особливо небезпечних інфікованих, що спеціально розгортають у осередку ураження.
Лікарня працює в строгому протиепідемічному режимі. Хворі розміщаються індивідуально. У відділенні, де знаходяться хворі чумою, весь медичний персонал працює в повному протичумному костюмі, щодня піддається дворазової термометрії, а після закінчення роботи може виходити тільки через спеціальний санітарний пропускник. В обов'язковому порядку проводиться поточна (не менш 3 разів у добу) і заключна дезінфекція.
При виникненні захворювань чумою в районі встановлюється карантин на 6 діб з дня ізоляції останнього хворого.
Профілактика. Охорона території країни від завезення чуми, як і інших карантинних інфекцій, здійснюється у відповідності зі спеціальними правилами.
У природних осередках чуми організується постійне спостереження, вилов і лабораторне дослідження гризунів і ектопаразитів (гниди і ін.). Проводяться заходи щодо винищування носіїв збудника хвороби. Населення, що розташовано у природних осередках чуми піддається щепленням.
В останні десятиліття економічно розвинуті країни почали озброювати свої армії засобами ураження, що діють на нових фізичних принципах, до яких можна віднести радіологічну зброю.
Завантажити реферат