Сторінка
4

Надзвичайні ситуації воєнного часу

Тактична класифікація підрозділяє ОР на групи по бойовому призначенню. В армії США, наприклад, усі ОР поділяють на дві групи: смертельні – речовини, призначені для знищення людей (до них відносяться ОР нервово-паралітичної, шкірнонаривної, загально отруйної і задушливої дії) та такі, що тимчасово роблять людей непрацездатними (шкідливі агенти – речовини, які дозволяють вирішувати тактичні задачі по виведенню живої сили зі строю на терміни від декількох хвилин до декількох діб). До них відносяться так звані інкапаситанти і іррітанти. Іноді групу іррітантів як речовин, що виводять людей зі строю на період часу, незначно перевищуючий період безпосереднього впливу ОР і вимірюваний хвилинами – десятками хвилин, виділяють в особливу групу поліцейських речовин. Очевидно, тут переслідується мета виключення їх зі складу бойових ОР у випадку заборони хімічної зброї. В деяких випадках до окремої групи відносять навчальні ОР і рецептури.

Тактична класифікація ОР також недосконала. Так, у групу смертельних ОР об'єднані найрізноманітніші по фізіологічній дії сполуки, причому усі вони є лише потенційно смертельними, тому що кінцевий результат дії ОР залежить від її токсичності, токсодози, що надійшла в організм та умов застосування.

Нерідко в літературі приводяться тактичні класифікації ОР, засновані на урахуванні швидкості і тривалості їхньої уражаючої дії, придатності до вирішення визначених бойових завдань.

Розрізняють, наприклад, швидкодіючі і повільно діючи ОР у залежності від того, мають вони період схованої дії чи ні. До швидкодіючих відносять нервово-паралітичні, загально отруйні, дратівні і деякі психотропні речовини, тобто ті, котрі за кілька хвилин приведуть до смертельного результату або до втрати працездатності у наслідок тимчасового ураження. До повільно діючих речовин відносять шкірнонаривні, задушливі та окремі психотропні речовини, здатні знищити або тимчасово уразити людей і тварин тільки після періоду схованої дії, що триває від однієї до декількох годин. Такий поділ ОР також недосконалий, тому що деякі повільно діючі речовини, будучи введеними в атмосферу в дуже високих концентраціях, викликають ураження у короткий час, практично без періоду схованої дії.

У залежності від тривалості збереження уражаючої дії ОР поділяють на короткочасно діючі (нестійкі чи летючі) і довгодіючі (стійкі). Вражаюча дія перших обчислюється хвилинами (АС, СG). Дія других може продовжуватися від декількох годин до декількох тижнів після їхнього застосування в залежності від метеорологічних умов і характеру місцевості (VХ, GD, НD). Подібний поділ ОР також умовний, оскільки короткочасно діючі ОР в холодні часи року нерідко стають довгодіючими.

ОР як засоби ураження характеризуються бойові властивостями. Під бойовими властивостями ОР розуміють їхню токсичність, що визначається бойовими концентраціями і токсичними дозами, щільністю і стійкістю зараження, глибиною поширення хмари зараженого повітря.

Бойові властивості ОР цілком залежать від сукупності їхніх фізичних, фізико-хімічних, хімічних властивостей і особливостей фізіологічної дії на організм.

Токсичність (за грецької мови toxikon – отрута) є найважливішою характеристикою ОР, що визначає їхню здатність викликати патологічні зміни в організмі, які приводять людину до втрати працездатності чи до загибелі.

Кількісно токсичність ОР оцінюють дозою. Доза речовини, що викликає визначений токсичний ефект із заданою імовірністю, називається токсичною дозою чи токсодозою.

Токсичні дози, що викликають різні ступені ураження, залежать від властивостей ОР чи отрути, шляху їхнього проникнення в організм, від виду організму та умов застосування хімічної зброї.

Для речовин, що проникають в організм у рідкому чи аерозольному стані через шкіру, шлунково-кишковий тракт або через рани, ефект ураження для кожного конкретного виду організму в стаціонарних умовах залежить тільки від кількості ОР чи отрути, що може виражатися в будь-яких масових одиницях. У хімії ОР звичайно токсодозу виражають у міліграмах.

Токсичні властивості ОР і отрут визначають експериментальним шляхом на різних тваринах, тому частіше користуються поняттям питомої токсодози – дози, віднесеної до одиниці живої маси тварини. ЇЇ виражають в міліграмах на кілограм маси організму (мг/кг).

Токсичність тієї ж самої ОР навіть при проникненні в організм одним шляхом різна для різних видів тварин, а для конкретної тварини помітно розрізняється в залежності від способу надходження в організм. Тому після числового значення токсодози в дужках прийнято вказувати вид тварини, для якої ця доза визначена, і спосіб введення ОР. Наприклад, запис: „GВ, Dсмерт = 0,017 мг/кг (кролі, внутрівенно)” означає, що доза речовини GВ 0,017 мг/кг, уведена кролю у вену, приводить до його смерті.

Розрізняють смертельні, такі, що виводять зі строю і граничні токсодози.

Смертельна або летальна токсодоза LD (L від латинського letalis − смертельний) − це кількість ОР, що викликає при введенні в організм смертельний результат з визначеною імовірністю. Звичайно користуються поняттями абсолютно смертельних токсодоз, таких, що викликають загибель організму з імовірністю 100% (чи загибель 100% уражених) − LD100 і середньо смертельних, чи умовно смертельних, токсодоз, летальний результат від уведення яких настає у 50% уражених, − LD50.

Токсодоза, що виводить зі строю, ID (I від англійської incapacitate − вивести зі строю) − це кількість ОР, що викликає при попаданні в організм вихід зі строю визначеного відсотка уражених як тимчасово, так і зі смертельним результатом. Її позначають ID100 чи ID50.

Вираження Т = Сt – добуток концентрації на час, називається коефіцієнтом токсичності і прийнята за постійну величину. Цей добуток, хоча і не є токсодозою у строгому розумінні цього слова, але дозволяє порівнювати різні ОР по інгаляційній токсичності. Якщо, наприклад Сt для іприту 1,5 мг·хв./л, а для фосгену 3,2 мг·хв./л, то ясно, що при дії через органи дихання іприт приблизно в 2 рази більш токсичний ніж фосген.

При такому підході не враховується, звичайно, що частина ОР, що потрапила в організм із вдихуваним повітрям, видихається і частина ОР знешкоджується організмом. Не враховується і ряд інших факторів, що впливають на токсичність. Проте добутком Сt дотепер користуються для оцінки інгаляційної токсичності ОР. Часто його навіть неправильно називають токсодозой. Більш правильним представляється назва відносної токсичності при інгаляції.

Для характеристики смертельної, такої, що виводить зі строю і граничної токсичностей ОР, що уражають організм через органи дихання у вигляді пари чи аерозолів, використовують ті ж букви і цифрові індекси, що і при токсодозах ОР шкіряно-резорбтивної дії. Їх позначають відповідно LCt100 і LCt50, IСt100 і IСt50.