Сторінка
6

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та шляхи його удосконалення

По-третє, це Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затверджена наказом ГоловКРУ від 03.10.97 № 121 (із змінами), пункт 3 якої визначає механізм планування контрольно-ревізійної роботи органів ДКРС.

Зазначені документи регулюють процедуру оперативного (терміном до 1 року) планування роботи органів ДКРС.

Механізм стратегічного планування діяльності органів державної контрольно-ревізійної служби вперше був запроваджений у 2000 році, коли наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2000 № 118 були затверджені Основні завдання контрольно-ревізійної служби в Україні на 2000 – 2004 роки. (Стратегія діяльності ДКРС) [5].

Після прийняття Бюджетного кодексу, яким сферу діяльності ГОловКРУ розширено повноваженнями зовнішнього аудитора фінансової та господарської діяльності бюджетних установ і визначено нові функції для ДКРС в цілому, виникла необхідність в уточненні раніше визначених та окресленні нових завдань діяльності ДКРС на наступний трирічний період для забезпечення належної організації нею політики держави у сфері фінансового контролю.

Тому ГолоКРУ була розроблена і наказом Міністерства фінансів від 26.11.2002 року № 997 затверджена Стратегія діяльності державної контрольно-ревізійної служби в Україні на 2003 – 2005 роки, відповідно наказ Міністерства фінансів України від 31.05.2000 № 118 втратив чинність [6].

Стратегією визначено основні завдання ДКРС щодо реалізації політики у сфері державного фінансового контролю за дотриманням законності, ефективності та економності операцій з бюджетними коштами, державним і комунальним майном та основні напрями їх виконання [6].

Необхідно наголосити, що Стратегія розглядає підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи не як самоціль, а як інструмент зміцнення фінансової дисципліни в державі, в тому числі при виконанні державних програм та в процесі фінансово-господарської діяльності підконтрольних органів державного управління, підприємств, установ і організацій. Саме це і є метою діяльності державної контрольно-ревізійної служби.

Для забезпечення реалізації положень Стратегії у 2004 році головою ГоловКРУ затверджено відповідні організаційні заходи на поточний рік.

3. Пріоритетні напрями реформування контролю за дотриманням бюджетного законодавства

Зміни, що відбулися за останні роки в економіці і фінансових відносинах України, започаткування нових принципів господарювання на підставі ринкових взаємин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують корінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі і контрольних. Фінансовий контроль, як зазначалось, представляє собою діяльність державних і суспільних органів, що спрямована на перевірку обґрунтованості процесів формування і раціонального використання грошових коштів з метою встановлення достовірності, законності і доцільності операцій. До того ж, фінансовий контроль є однією з найважливіших функцій управління, для підвищення значення якої необхідно дати оцінку сучасному стану державного фінансового контролю та окреслити напрями реформування державного фінансового контролю.

В дореформені часи, як відомо, держава ефективно контролювала фінансову систему. З початком реформ широкого поширення набула думка про те, що в умовах переходу до ринкової економіки державний фінансовий контроль втрачає своє значення і зовсім не потрібний. У зв’язку з цим у програмі переходу до ринкової економіки, заснованій на монетаристському підході, наголос робився на саморегулюючу економіку, яка функціонує стабільно і ефективно без втручання держави. Це положення стало підставою для скасування окремих напрямів фінансового контролю і послаблення інших, що не було обумовлено реальним станом справ, зниженням фінансових порушень і зловживань. Але ринкові відносини самі по собі не скасовують необхідності систематичних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств і установ усіх форм власності, вжиття заходів для усунення і попередження недоліків. Фінансовий контроль об’єктивно притаманний і ринковій економіці, використовується всіма країнами Заходу в тій мірі, в якій диктується політичними і економічними завданнями.

Водночас введення в нашій країні нових законодавчих і інших правових актів значно обмежило державний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ і організацій, а у визначених сферах зовсім виключило можливість його застосування. Така стриманість по відношенню до контролю з боку держави закономірна та цілком зрозуміла, особливо щодо приватного сектору економіки. Проте слід зазначити, що на сьогодні контроль послаблений не тільки за приватними, а й за державними, муніципальними підприємствами та бюджетними установами. [51, с.32]

Фінансовий контроль в Україні у відповідності з чинним законодавством здійснюють у міру необхідності і в межах своєї компетенції різноманітні органи державного управління України та їх підвідомчі організації. До складу останніх слід віднести Рахункову палату, Головне контрольне управління Президента України, державну контрольно-ревізійну службу, Державне казначейство України, Державну податкову службу, Державну митну службу, органи банківського контролю, а також різноманітні державні підрозділи, що здійснюють відомчий фінансовий контроль в межах своїх повноважень. Зазначені органи проводять оцінку реалізації державних програм і аспектів бюджетного процесу, а також здійснюють нагляд і перевірки органів державної влади, підприємств організацій та їх об’єднань.

В період переходу до ринкової економіки утворювалися і принципово нові контрольні органи, положення про які не завжди повно і чітко визначали їх функції. В той же час продовжували діяти раніше створені контрольні служби, положення про які своєчасно не поновлювалися. Потрібно зазначити, що відмінність в структурах контролюючих державних органів, принципах організації їх діяльності, функціях, завданнях, повноваженнях та інформаційних базах суттєво ускладнює роботу цих органів і відповідно знижує загальну ефективність державного фінансового контролю.

Не визначено достатньо чітко місце і роль кожного суб’єкта державного контролю в його цілісній системі, що породжує численні колізії і перекладання відповідальності. Відсутнє чітке розмежування сфер діяльності, має місце нераціональний розподіл обов’язків між суб’єктами контролю (при умові повного охоплення всіх об’єктів). В цілому зусилля органів державної влади, наділених окремими функціями державного фінансового контролю, роз’єднані. Вони вирішують тільки питання в своїх відомчих межах, виконуючи покладені на них функціональні обов’язки. Крім того, і на сьогодні відсутня ясність в питаннях взаємодії всіх органів системи державного фінансового контролю між собою. Діючі на сьогодні зв’язки між органами контролю нераціональні, має місце роздробленість в політиці контролюючих органів, відсутня єдина інформаційна база, що не дозволяє цілком володіти ситуацією і правильно орієнтуватися в контролюючому середовищі, а також інформаційна система про виявлені порушення в сфері економіки.