Сторінка
2

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та шляхи його удосконалення

- підконтрольний суб'єкт - це фізична чи юридична особа, на діяльність якої спрямовані контрольні дії;

- контрольні дії - це операції порівняння (зіставлення) даних діяльності підконтрольного суб'єкта з певною нормою (нормами), здійснювані контролюючими суб'єктами з метою знаходження і блокування відхилень від цих норм.

- об'єкт контролю — це операції певного виду діяльності підконтрольного суб'єкта, на яку спрямовуються контрольні дії.

Якісний бік державного фінансового контролю виражається через його основні функції: інформаційну, профілактичну і мобілізуючу [43, с. 13].

Інформаційна функція державного фінансового контролю зводиться до того, що інформація, одержана в результаті здійснення такого контролю має стати основою для прийняття відповідних управлінських рішень і здійснення коригувальних заходів, які забезпечать функціонування об'єкта державного регулювання у відповідності до встановлених державою норм.

Профілактична функція державного фінансового контролю полягає у виявленні умов, що сприяють порушенню норм і стандартів, встановлених законами та нормативно-правовими актами, виникненню безгосподарності, недостач, крадіжок і зловживань, а також у встановленні осіб, винних у фінансових порушеннях, і притягнення їх до відповідальності відповідно до законодавства.

Мобілізуюча функція державного фінансового контролю передбачає усунення суб’єктом регулювання результатів допущених фінансових порушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів по розповсюдженню прогресивних методів господарювання і недопущення фінансових порушень на інших об'єктах державного регулювання.

Визначальним елементом системи державного фінансового контролю є його мета, бо в основному від цього залежить, що саме, як і якими засобами потрібно контролювати. Однак, при загальному визнанні дослідниками необхідності державного фінансового контролю і в умовах перехідної економіки, єдиного визначення його мети і завдань немає ні на теоретичному, ні на законодавчому рівні. Через це проблематично закласти правильні підходи у правові норми, що мають регулювати здійснення державного фінансового контролю.

У державного фінансового контролю також вбачають: потужну зброю боротьби з різними недоліками; засіб зміцнення дисципліни, поліпшення й удосконалення роботи апарату державного управління; забезпечення дотримання законності та режиму економії в умовах переходу до ринкових відносин. Однак контроль не вичерпується тільки перевіркою дотримання законності господарських операцій і процесів. Як стверджується в [52, с. 29], важливо контролювати не стільки виконання нормативно-правових актів, скільки стан господарської діяльності на підприємствах.

По суті мету державного фінансового контролю переважно зводять до мети фінансового контролю взагалі, що не сприяє визначенню особливостей ДФК, постановці завдань перед суб'єктами контролю, вдосконаленню його методики.

На думку Стефанюка Б.І. [74], метоюдержавного фінансового контролю є забезпечення процесу державного управління і регулювання економіки достовірною інформацією про використання суб'єктами господарювання власних та залучених фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарської діяльності, виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають формуванню, цільовому і ефективному використанню державних фінансових ресурсів.

За М.Т. Білухою [32, с. 51] основними завданнями фінансово-господарського контролю є виявлення та профілактика порушень у технології виробництва, які мають причинні зв'язки з випуском недоброякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів; невиконанням договірних зобов'язань з кооперативних поставок; неконкурентоспроможністю продукції; нерентабельною роботою окремих ланок господарства.

С.О. Шохін і Л.І. Вороніна [79, с. 15-16] серед завдань державного фінансового контролю виділяють забезпечення дотримання чинного законодавства в галузі оподаткування, використання бюджетних ресурсів і коштів позабюджетних фондів, державної і муніципальної власності; правильність валютних операцій, проведення приватизації і ведення бухгалтерського обліку; перевірку стану і ефективності використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів підприємств; виявлення резервів росту фінансових ресурсів; контроль за обігом коштів бюджету і позабюджетних фондів в банках і інших кредитно-фінансових закладах; контроль за законністю надання і ефективністю використання пільг з оподаткування, державних дотацій і інших переваг; попередження розтрат і фінансових зловживань.

Базуючись на колективній думці зазначених авторів, вважаємо, що основними завданнями державного фінансового контролю, що випливають з його мети і забезпечують її досягнення, є попередження, виявлення і блокування:

порушень правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

нерегламентованого і забороненого державою виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг);

крадіжок і нецільового використання державного, муніципального і колективного майна;

незаконного, нецільового і неефективного використання державних фінансових ресурсів, в т.ч. тих, що залишаються в розпорядженні суб'єктів господарювання при наданні їм пільг з оподаткування;

ухилення від повних і своєчасних розрахунків з бюджетами усіх рівнів та позабюджетними фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових зобов'язань;

порушення встановленого державою порядку ціноутворення;

порушення розрахункової дисципліни;

незабезпечення соціальних гарантій.

Лише визначивши всі напрями контролю, які слід здійснювати від імені держави, можна створити передумови для розмежування функцій контролюючих органів, уникнення дублювання і паралелізму в контрольно-ревізійній роботі.

Визначальне місце серед елементів державного фінансового контролю належить контролюючим суб'єктам (суб'єктам контролю), які є найбільш активними складовими системи фінансового контролю. При цьому вибір підконтрольних об'єктів, місця, часу і технології контролю, прийняття рішень за результатами контролю тощо переважно належить державним органам, до функцій яких відноситься здійснення спеціалізованого фінансового контролю.

Вид контролю – це складова частина, що виражає (частково) зміст цілого і в той же час відрізняється від інших частин конкретними носіями контрольних функцій (суб’єктами), об’єктами контролю, що, у свою чергу, визначає і відмінності в методах здійснення контрольних дій (рис.1.2).

Фінансовий контроль слід поділити на два види в залежності від характеру взаємовідносин суб’єкта і об’єкта контролю :

- внутрішній ;

- зовнішній [57, с. 19].

Внутрішнім називається такий контроль, коли суб’єкт і об’єкт входять до однієї системи, а зовнішній – такий, коли контроль здійснюється суб’єктом, що не входить до тієї ж системи, що і об’єкт.