Сторінка
5

Бюджетні права органів державної влади та місцевого самоврядування

Бюджет активно впливає на формування й вдосконалення соціально-економічної інфраструктури, яка в свою чергу, сприяє або гальмує розвиток виробництва.

При розгортанні ринкових відносин особливого значення набуває бюджет для регуляції структури фінансових ресурсів секторів економіки, підприємств різних форм власності, процесів приватизації та їх використання. Через систему платежів і методи фінансування бюджет безпосередньо впливає на платоспроможність та мобілізацію внутрігосподарських резервів суб’єктів господарювання.

Якщо кошториси, бізнес-плани окремих господарських структур обслуговують індивідуальний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, то бюджет опосередковує кругообіг всіх суспільних фондів. Перерозподіл коштів у загальнодержавному масштабі – необхідна умова забезпечення кругообігу фондів, що сприяє досягненню відповідних пропорцій та темпів структурних відтворень. Із потреб процесу відтворення об’єктивно випливає необхідність загальнодержавних фінансів і використання через державний бюджет централізованого чистого доходу. Тим самим бюджет віддзеркалює зміст економічної бази, а не випливає із суті існування держави.

Саме через сутність бюджету відбувається реалізація його функцій: розподільча, контрольна, регулююча та стимулююча. Зміст функцій, їхня спрямованість, характер реалізації залежить від особливостей економічних процесів у державі.

Державний бюджет за формою – це фінансовий баланс, що відображає план державних витрат і джерел їхнього фінансового покриття. У процесі складання основного фінансового плану держави обгрунтовується доцільність застосування певних форм мобілізації ресурсів і напрямків їх використання. Узгодженість у процесі складання такого документу дозволяє координувати фінансові ресурси, впливати на їх структуру. Крім того, такий процес дає можливість впливати на фінансові баланси адміністративно-територіальних громад, що в цілому забезпечує бюджетний процес.

Призначення державного бюджету полягає у формуванні та використанні централізованого фонду фінансових ресурсів держави на розширене відтворення і соціальні цілі відповідно до чинної фінансової політики. Відображаючи об’єктивну необхідність розподільчих і перерозподільчих процесів у економіці та концентрації певної частки фінансових ресурсів у розпорядженні держави, бюджет є конкретно-адресним документом. За його допомогою досягається кінцева взаємоув’язка всієї системи фінансових балансів.

Державний бюджет складається на рік, з поквартальною розбивкою. На основі показників цього документа розробляються принципи взаємовідносин підприємницьких структур і населення з бюджетом, оцінюється рівень фінансового забезпечення витрат, що покриваються через централізовані й децентралізовані фонди цільового призначення, рівень державного боргу і витрат на його обслуговування, ефективність страхових фондів, а також ефективність функціонування фінансового ринку.

У дохідній частині державного бюджету зосереджується та частина вартості валового внутрішнього продукту, яка в процесі розподілу і перерозподілу доходів і нагромаджень може бути спрямована на розвиток економіки держави, соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, потреби оборони, управління. Основним джерелом формування фінансових ресурсів, акумульованих у державному бюджеті, є податки, суть яких, в першу чергу полягає у примусовому відчуженні державою частини новоутвореної вартості.

Для того, щоб ці кошти були ефективно використані саме в життєво важливих і прогресивних секторах економіки, для створення необхідної інфраструктури, вирішення потреб, пов’язаних з добробутом, зайнятістю населення, соціальним забезпеченням, необхідно їх концентрувати.

Збільшення державних видатків можливе лише в одному випадку, через збільшення прибутків та податкових надходжень, які пов’язані з населенням. Знайти рівновагу між необхідними видатками та можливими надходженнями досить складно – це скоріше можна назвати фінансовим мистецтвом.

Розуміння податку, як об’єктивного платежу фізичних і юридичних осіб до бюджетів органів суспільної влади різних рівнів, прийнятливе, в основному, для практичних цілей. Будь-який податок, крім фіскальної та регулятивної дії, має ще й побічні, зовнішні для фіску, соціальні наслідки. Отже, податки доцільно розглядати не просто як економічну, а й як суспільно-соціальну категорію. Суспільна ціна податків вимірюється втратою частки особистого добробуту конкретними платниками із переміщенням цієї частки через бюджет до усього населення країни. Еволюція фінансових знань про суспільний характер податків нерозривно пов’язана з теоретичною концепцією державних благ. Державні блага – це такі види благ, джерелом забезпечення яких є кошти органів державної влади. Ті блага, що є суспільними, не виробляються приватною економікою, а забезпечуються лише державою. Причому, якщо держава – орган виробництва незамінних суспільних благ, то ці блага реалізуються споживачами за цінами, рівень яких запроваджується за суспільною згодою. Ціною суспільних благ є податки, і оплата державних благ – достовірне використання податкових надходжень. Завдяки цьому між державою – виробником суспільних благ і суспільством можливо досягається еквівалента мінова угода “блага-податки”.

Враховуючи те, що податки є необхідним елементом централізації частки вартості національного продукту в бюджеті для оплати державних суспільних благ і засобом перерозподілу цієї вартості між державною і юридичними та фізичними особами, можна констатувати той факт, що податки виконують фіскальну та розподільчо-регулятивну функції.

Ці функції є об’єктивними та існують з часу виникнення податків. Проте конкретні прояви їхніх рис пов’язані з умовами суспільного розвитку та характерними важелями розширеного відтворення.