Сторінка
6
Фіскальна функція забезпечує об’єктивні умови для утворення фінансової основи функціонування суспільства. Саме за її допомогою реалізується значна частка суспільного призначення податків, проявляються конкретні форми утворення грошових фондів держави, які забезпечують виконання покладених на неї функцій.
Розподільчо-регулятивна функція притаманна сутності кожного податку, адже, як зазначалось, податки пов’язані з процесом перерозподілу вартісних пропорцій валового внутрішнього продукту між платниками податків та державою. Причому обсяги цих вартісних пропорцій безпосередньо регулюються податковою політикою. Сутність регулятивної функції полягає у впливі податків на різні види діяльності їх платників.
Використання податку як фінансового регулятора набуває складної структури, оскільки регулятивна функція податків є обов’язковим явищем, а ступінь впливу податків на вище перераховані аспекти залежать від податкової політики, що є досить суб’єктивним явищем.
Податкові відносини поєднують у собі водночас фіскальні та розподільчо-регулятивні ознаки. Тому специфічне суспільне призначення податків визначається не дією існування кожної функції окремо, а лише завдяки їхній єдності.
За змістом державний бюджет – централізований фонд грошових коштів держави.
Централізація коштів має важливе економічне і політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є практичним втіленням у життя державних заходів у господарському будівництві. Це надає можливість маневрувати грошовими коштами, зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території України.
За умов перехідної економіки провідна роль бюджету, як в перерозподілі фінансових ресурсів зокрема, так і національного багатства в цілому, є обов’язковою реальністю.
Згідно зі світовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому аспекті є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції.
Аналіз моделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави твердити, що в наступні роки через бюджет повинно перерозподілятися не менше 30% ВВП. Таке співвідношення буде найбільш оптимальним і зумовлено соціальною спрямованістю обраної моделі економіки, необхідністю структурної перебудови значної частини галузей господарства.
Для порівняння можна навести такі показники рівня урядових витрат до ВВП в зарубіжних країнах кінця ХХ століття: Австрія – 51,7%, Бельгія – 54,3%, Франція – 54,5%, Італія –52,9%, Німеччина – 49%, Швеція – 64,7%.
Виконання бюджету 2000 року показує, що до державного бюджету України надійшло 34,7 млрд. гривень, за доходами його виконано на 102,2%. Детальніший аналіз свідчить, що доходи державного бюджету 2000 року становили 28,2 млрд гривень, або 95,6% запланованих і затверджених обсягів.
Різниця в 6,5 млрд. гривень – це кошти спеціального фонду, основну частину яких становлять позабюджетні фонди установ й організацій, які заробляють їх самостійно. В 2000 році їх вперше включили, як складову частину в державний бюджет України, до того ж, без необхідних відповідних змін до закону “Про бюджетну систему”. Ці кошти, як і в попередні роки, використовувалися для внутрішніх потреб організацій, що їх заробляють, і до загальнодержавних потреб ніякого відношення не мають. Саме перевиконання надходжень у спецфонд забезпечило загальну цифру виконання доходів.
Безпосередні податкові надходження державного бюджету 2000 року становили менше 95%. За основними бюджетоутворюючими доходами, як і в минулі роки, завдання закону України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” залишилися невиконаними: доходів від податку на додану вартість і на прибуток виробничих структур недоотримано понад 1 млрд. гривень; доходів від міжнародної торгівлі і зовнішніх операцій недоотримано більш, ніж 200 млн. гривень. Неподаткових надходжень недоотримано 700 млн. гривень, у тому числі від приватизації державної власності – 500 млн. гривень.
Більше того, із загального обсягу доходів близько 1,5 млрд. гривень отримано внаслідок перевищення прогнозованого урядом рівня інфляції [ , с. 8].
Згідно закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, прийнятий Верховною Радою України 7 грудня 2003 рок. Наповнення державного бюджету відбуватиметься за рахунок поступлень:
1) у повному обсязі:
- платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
- збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення;
- платежі за користування надрами загальнодержавного значення;
- акцизний збір із ввезених на територію України товарів;
- плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконавчої влади;
- грошовий (ліцензійний) збір за видачу ліцензій на кабельне мовлення, ретрансляцію, проводне (кабельне) мовлення і час мовлення;
- ввізне мито;
- кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України;
- суми в рахунок відшкодування обов’язкових платежів, які стягуються при митному оформленні з коштів, отриманих від реалізації відповідно до законодавства вантажів, вантажобагажів, багажів, інших товарів та предметів, які перебувають під митним контролем та знаходяться у морських портах, аеропортах, на залізничних та автомобільних станціях, складах підприємств і митниць, за якими не звернувся власник у терміни, встановлені законодавством;
- надходження коштів від продажу квот на здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через Державний кордон України;
- надходження сум відсотків, що сплачуються уповноваженими банками за користування тимчасово вільними коштами державного бюджету;
- дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, крім підприємств паливно-енергетичного комплексу з часткою державної власності в майні більше 50 відсотків;
- рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;
- надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних залишків бюджетних коштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України;
- плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств;
- державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до Державного бюджету;
- митні збори;
- штрафи, що стягуються за рішенням уповноважених посадових осіб органів Антимонопольного комітету України та Державною автомобільною інспекцією України;
- кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм активів Всесвітнього поштового союзу, невручених міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, із наступним відшкодуванням із державного бюджету витрат, пов’язаних із зберіганням, транспортуванням, експортною оцінкою, сертифікацією, розпорядженням зазначеним майном за рахунок надходження зазначених коштів;
Завантажити реферат