Сторінка
3

Бюджетні права органів державної влади та місцевого самоврядування

Бюджет за своїм економічним змістом складна, багатогранна, різновекторна категорія, відзеркалююча явища, процеси, дії відповідної системи. У фінансовій теорії відсутня єдина думка й трактування щодо визначення суті бюджету. Ретроспективний аналіз, проведений О.П.Кириленко [ , с. 41-50] свідчить, що розбіжності поглядів пов’язані в першу чергу, з вихідними положеннями розуміння форми, змісту, юридичного та економічного призначення цієї категорії.

Із кардинальною зміною фундаментальних атрибутів господарювання в Україні постала нагальна необхідність теоретичного осмислення та пояснення нових соціально-економічних функцій держави. Домінуючі теоретичні побудови радянського періоду базувались на визначенні державного бюджету, як економічної категорії соціалізму, яка виражає грошові відносини, що виникають між державою та іншими учасниками суспільного виробництва в процесі планомірного розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту, шляхом утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на цілі розширеного соціалістичного відтворення, підвищення рівня життя народу та задоволення інших суспільних потреб. Таке визначення сформувалось в результаті більш, як 70-річних теоретичних дискусій та практичного втілення соціалістичних принципів співіснування.

Головним концептуальним ядром такого тлумачення бюджету в фінансовій науці радянського періоду є домінант відносин. Саме відносини, в таких варіаціях: відносини економічні, грошові, суспільні, виробничі, специфічні підкреслюють стержень розуміння такої категорії.

Проте, як підкреслює В.Л. Андрущенко, “концепція відносин стала бастіоном затратної економіки в державних фінансах. Не піддаючись рахунку, не передбачаючи критеріїв виміру ефективності, поняття відносин перетворилось в теоретичне запрошення до марнотратства, бездумного, безмірного розтрачання коштів, хоч реально асигнування коштів на певну мету неминуче означає відмову від фінансування чогось іншого” [ , с.86].

Однак, така категоричність автора не обгрунтовує і не спростовує того, що фінанси справді виникають та існують як специфічні відносини між людьми, які мають і кількісні, і якісні характеристики. І ось, саме тут, в залежності від того, що береться за основу в аналізі, і будуть виступати або абстракції, або реальні грошові кошти.

В економіці вільної конкуренції держава не тільки декларує поліпшення суспільних благ, а й завдяки прозорості бюджету вона змушена позитивно впливати на добробут людей. Тому не відкидаючи теоретичних абстракцій суті бюджету, пріоритет слід надати матеріально-речовому втіленню цієї категорії, адже виникає об’єктивна необхідність у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між секторами економіки, верствами населення, регіонами країни з метою підвищення ефективності ведення господарства, функціонування об’єктів соціально-культурного призначення, проведення інвестиційної політики, в здійсненні соціального захисту населення, охороні інтересів держави та навколишнього природного середовища. Бюджетно-фіскальні інститути об’єктивно залежать від вибору електорату на індивідуальному і суспільному рівні. Конституційні норми бюджетного процесу, голосування, як своєрідний досвід споживачів суспільних благ, розмір і форми оподаткування, проблеми збалансування державних доходів і видатків, співвідношення між податковим і позичковим методами фінансування державних потреб, механізми впровадження фінансової політики – все це вирішується в контексті демократичних процедур прийняття рішень. Не слід сподіватись, що ринкові відносини забезпечать у колосальних масштабах перерозподіл ресурсів, достатній для трансформації економіки країни із командно-адміністративної у процвітаючу, орієнтовану на споживання. Державний бюджет якраз є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими методами, в тому числі й чисто ринковими.

Бюджет є невід’ємним атрибутом держави, одночасно він є фундаментальним її носієм. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація коштів, що дає змогу маневрувати коштами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни. Варто зауважити, що централізація коштів здійснюється згідно чинного законодавства, яке може вдосконалюватись щорічно, проте недопустимо, щоб воно змінювалось на протязі року, особливо після прийняття закону про Державний бюджет України на поточний рік.

Однак, якщо держава існувала упродовж віків та тисячоліть і, звичайно, вела своє господарство, в першу чергу, у вигляді доходів і видатків, то бюджет виникає із запровадженням у державі належних планових критеріїв на відповідний період. Таким періодом в більшості країн світу обраний рік, який отримав назву фінансового. На початку ХХ століття фінансовий рік співпадав з календарним в таких країнах, як Франція, Бельгія, Швеція, Фінляндія, Нідерланди, Росія. Наукові спостереження за поступленням доходів у скарбницю держави засвідчили, що раціональніше починати фінансовий рік після січня місяця. “Це пояснюється тим, – справедливо зауважує Д. Боголепов, – що виникає бажання пристосувати початок бюджетного процесу до часу найбільшої платоспроможності тих груп населення, з яких збирається більша частина державних поступлень” [ , с.55]. В зв’язку з цим, такі країни як США, починають фінансовий рік з 1 жовтня і закінчують 30 вересня наступного календарного року, відповідно: в Швеції - з 1 липня по 30 червня, в Японії – з 1 квітня по 30 березня. В Україні фінансовий рік співпадає з календарним, проте тільки 2001 бюджетний рік спромігся співпасти з календарним, а до цього часу, з різних причин, порушувалися конституційні терміни ухвали бюджету Верховною Радою.