Сторінка
4
Економічний зміст бюджету не може бути визначений однозначно, його суть проявляється, в першу чергу, в процесах, що формують, використовують кошти централізованого загальнодержавного фонду фінансових ресурсів. Виділення, у визначенні державного бюджету, тільки одного із положень, що віддзеркалює його суть, зменшує значимість такої економічної категорії розширеного відтворення. Адже процес розширеного відтворення вимагає безперервного вирішення важливого об’єктивного протиріччя, що полягає в необхідності обов’язкового збереження і неухильного порушення еквівалентності в економічних відносинах, що організовують та здійснюють процес виробництва.
Тільки зберігаючи еквівалентність можна об’єктивно оцінити виробничий потенціал первинної ланки відтворення. Одночасно, не порушивши еквівалентності, неможливо створювати доходи держави, які необхідні для її об’єктивного існування.
За допомогою відповідних важелів забирається частина коштів виробничих структур та населення і акумулюється в загальнодержавному фонді грошових коштів. Відбувається процес перерозподілу вартостей. Суть його полягає в тому, що в одних забираються, а іншим кошти надаються безеквівалентно.
Розширене відтворення містить в собі, крім розвитку виробничої сфери, де діє закон вартості, також і соціально-культурну, де й порушується цей закон. Саме державний бюджет створює механізм впливу суб’єктивних факторів на об’єктивні підвалини життєдіяльності суспільства.
По мірі входження виробничих структур у ринкові відносини роль державного бюджету діалектично трансформується.
З однієї сторони, його значення підвищуватиметься, з позиції економічного механізму, а найголовніше - форми і методи перерозподілу коштів бюджету створюють складну і одночасно ефективну систему впливу на увесь процес розширеного відтворення.
А з другої сторони, його роль нівелюється. Це пов’язано із прозорістю прогнозування та суворим виконанням передбачених розмірів мобілізації коштів, які направляються у чітко відведені сфери. Сама організація залучення коштів та їх розподіл: терміни, розміри, перерахунки, контроль – сприяють демократичним принципам державотворення.
Отже, державний бюджет перетворюється на універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя, удосконалюються методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл з метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих і соціальних процесів.
Бюджету належить провідна роль у фінансовій системі. Це зумовлено тим, що його функціонування визначає кількісні й якісні параметри, як відтворювального процесу, так і соціально-економічних явищ, а також кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання. Більше того, бюджет тісно пов’язаний з усіма ланками фінансової системи. Враховуючи, що така система – це сукупність відокремлених, але взаємозв’язаних між собою ланок фінансових відносин, що виникають в різних сферах виробничої та невиробничої діяльності в процесі вартісного розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для розширеного відтворення, бюджет виступає відповідним резервом: з однієї сторони, поглинання коштів, з іншої – їх субсидіювання.
Входження в ринкові структури об’єктивно вимагає зміцнення державного бюджету, як основного важеля ефективного розвитку економіки країни, що прагне до соціально орієнтованих засад.
У загальному контексті фінансово-господарські взаємовідносини характеризують стосунки державного і місцевих бюджетів, рух платежів підприємств усіх форм власності, централізованих державних та інших фондів, фондового ринку, населення. Нагромадження коштів відбувається в структурах, де репрезентується валовий внутрішній продукт. Такі структури є провідною ланкою у створенні централізованих фінансових ресурсів. Одночасно вони мають специфіку, яка полягає в безпосередньому обслуговуванні процесу виробництва, де створюється ВВП і здійснюється його первинний перерозподіл. Такі структури вступають у відносини з бюджетом під час справляння податків, які розподіляються між місцевим та державним бюджетами згідно нормативних актів. В основі взаємозв’язку фінансових ланок покладено принцип ієрархічної структури, що поділяє фінансові ресурси на централізовані і децентралізовані, відділяючи та одночасно поєднуючи кожну ланку в єдине ціле. Саме бюджет може впливати і впливає на грошовий розмір кожної ланки фінансової системи. Отже, ієрархічна структура бюджетної системи України будується за дворівневим принципом і наближена до бюджетних систем держав унітарного типу. В федеративних державах бюджетна система включає три ланки: державний (федеративний) бюджет, бюджети членів федерації і місцеві бюджети.
Специфіка бюджету, як економічної категорії полягає в тому, що він безпосередньо обумовлений рухом вартості і використовується для створення централізованого фонду фінансових ресурсів. В ньому переплітається величезна гамма інтересів та протиріч. В першу чергу, це – інтереси суб’єктів господарювання по створенню централізованого фонду фінансових ресурсів. Порядок створення і використання такого фонду встановлюється законодавством. Однак, необхідність його існування – явище об’єктивне, і зміст проблеми полягає в тому, наскільки глибоко неупереджена необхідність і розумні межі бюджету знайшли відображення в законодавчих актах, прийнятих державою. У процесі створення і використання централізованого фонду фінансових ресурсів виникають відносини між суб’єктами його створення і використання. Ця система відносин має складну структуру, де проявляються інтереси кожного із суб’єктів. Як правило, ці інтереси базуються на суперечностях, а ступінь гармонізації інтересів забезпечує нормативні акти держави і, насамперед, фінансова доктрина.
Об’єктом розподілу і перерозподілу, що здійснюється за допомогою бюджету, є валовий внутрішній продукт, а суб’єктів цього процесу завжди три контрагенти: держава, підприємці і населення. Консенсус інтересів суб’єктів перерозподілу постійно сприяє зростанню об’єкту перерозподілу і навпаки – зіткнення протиріч інтересів веде до зменшення об’єму валового внутрішнього продукту.
Завантажити реферат