Сторінка
4

Архітектура Києво-Печерської Лаври

Від Троицької церкви під святими воротами пряма доріжка, вистелена сірими гранітними плитами, веде до головного святилища Києво-Печерська Лавра. Це святилище є Велика або соборна Лаврська церква Успенія Пресвятої Богородиці. Устрій її, початий преподобними Антонієм і Феодосієм, оточено було багатьма чудесними подіями.

За час свого існування собор багато разів зазнавав нападів, пограбувань, відбудовувався та розбудовувався. До нас він дійшов оточений з трьох боків добудовами XVII-XVIII сторіч.

У період Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 рр. собор було зруйновано німецько-фашистськими окупантами, що завдало великої шкоди головному ансамблю заповідника.

Відразу після звільнення Києва розпочалося відновлення заповідника. Одночасно розбирали та вивозили руїни від собору. Собор дійшов до нас у забудові з трьох боків приділами XVII-XVIII ст. і лише східна його первісна стіна була незабудована, хоч і оформлена багатою орнаментацією XVIII ст.

Архітектурний уява Успенського собору з часом змінювався. У 1230 році храм потерпів від землетрусу, а в 1240-му його зруйнували орди Батия. Хоч згадок про стан собору після навали завойовників протягом XIII-XIV ст. у пісенних документах немає, однак можна зробити припущення, що він у якійсь мірі функціонував, бо в ньому ховали представників церковно-феодальної знаті.

У квітні 1718 р. у Лаврі сталася велика пожежа, яка завдала шкоди багатьом спорудам, у тому числі Успенському собору.

У 1723-1729 рках храм було перебудовано й в основному наново оздоблено.

Споруджені раніше навколо собору каплички були об'єднанні між собою стінами, у результаті чого споруда ще більше змінила свій первісний зовнішній вигляд.

Велику роль у відбудові та опорядженні Успенського собору відіграв гравер Антоній (Леонтій Тарасевіч), призначений перед палимо намісником Лаври. Ремонтно-відбудовними роботами керував кам'яних справ майстер І.І.Коландін.

Головний п'ятиярусний іконостас був видатною пам'яткою художнього різьблення по дереву. Його висота досягала 22 метрів.

Серед комплексу видатних історичних і художніх цінностей Успенського собору помітне місце посідали твори золотих і срібних справ майстрів і ювелірів.

У Успенському соборі були високохудожні скульптурні мармурові надмогильні пам'ятники: князю К.І.Острозькому, фельдмаршалу П.О. Румянцеву-Задунайському та іншим.

Під час тимчасової окупації Києва гітлерівці розграбували Успенський собор, а в листопаді 1941 рку його було висаджено в повітря.

Після Великої Вітчизняної війни руїни собору були розчищені, вивчені і законсервовані.

Найголовнішу святиню великої церкви і навіть усієї взагалі Киево-Печеской Лавр складає чудотворна ікона Успения Божией Матері, що знаходиться над царськими вратами головного пристола. Ікона ця принесена була в Київ ще в 1073 р. грецькими майстрами, яким вручила її Сама Пресвята Богородиця у Влахернської церкві і який будували Велику Лаврську Церкву.

Ліворуч від царських ворот із висячої над ними чудотворною іконою Успенія Божої Матері, у північної стіни головної межі Великої Церкви, біля іконостаса в невеличкій ніші почивають святі мощі святителя Михайла, першого метрополита Київського.

У Великій церкві, у її північної стіни знаходиться гробниця з частками мощів усіх преподобних печерських. Відразу поміщається ікона преподобного Антонія, тут же поставлена ікона святого Дмитра Ростовського. Прямо проти гробниці з частками мощів усіх преподобних печерських, знаходиться труна преподобного Феодосія, ігумена печерьского.

Поруч із труною преподобного Феодосія знаходяться двері, що веде в Лаврську ризницю. У ній зібрано багато предметів церковного посуду і прикрас.

Під статтю Великої Лаврської церкви поховані тіла багатьох російських древніх князів, малоросийських гетьманів, метрополитів, єпіскопів і архімандритів. У числі інших тут льоховий покровитель Лавр, князь Костянтин Острожський, над могилою якого улаштоване особливий надгробок, що знаходиться в північній стіні Великої Лаврської церкви.

Поруч із Великою Лаврською церквою, знаходиться велична Трапезна церква в ім'я преподобних Антоній і Феодосія Печерський. Ця церква побудована в суворому візантійському смаку. У 1893-1895 р.м. на місці Петропавловської Трапезної церкви. Церква ця розписана усередині художниками - Поповим, Іжакевичем і маляром орнаментів Лаковим, під керівництвом архітектора Щусєва. Поруч із ній в однім із будинків поміщається братерська трапезна, розписана усередині тими ж художниками. У північної стіни трапезної, у подвір'ї Лаврському, знаходяться могили двох російських патріотів - мучеників Кочубея й Іскри, вбитих у 1708 році.

У напрямку на захід від трапезної знаходиться Благовіщинська церква при митрополичому будинку. Це остання церква побудована в 1904-1905 р.м. митрополитом Флавіаном. Вона коштує на місці старої церкви во ім‘я святого Михайла, першого Київського митрополита, що була побудована в 1840 р., що служили до того часу парадною трапезною у великі свята Києво-Печерської Лаври.

Найбільшу визначну пам'ятку і водночас святынею Лавр, складають її печери - Ближні і Дальні. У них почивают св. нетлінні мощі печерських угодників і чудотворців. Походження печер нам відомо. Лаврські печери улаштовані настільки таємничо різноманітно і складно, що людині, незнайомому з їхнім розташуванням, дуже важко знайти вихід із них без досвідченого провідника. Лаврські печери не суть самобутній твір природи, але справа рук, розуму і праці древніх печерських подвижників, що тут жили, молилися, рятувалися і до нині почивають своїми нетлінними мощами. Печерський подвижники зовсім не були «печерними людьми», як думають інші. Навпаки, вони були носіями початку вищої моральної досконалості, виразниками торжества духу людського над плоттю. Печерне подвижництво не було байдикуванням, як думають інші. Навпаки, воно було вираженням і плодом вищої напруги сильної, високої і чистої релігійно-моральної життєдіяльності. Постійна молитва, сувора посада, виснажливі тілесні праці і безупинна боротьба духу людського зі злом і старстями складали внутрішній зміст життя печерських подвижників.