Сторінка
2
У ті далекі часи багато благочестиві віруючі бачили, як багато є у світі спокус, спокус і як важко, живучи в ньому, досягти святості життя і спілкування з Богом. Тому вони ішли подалі від світу - у гори, пустині, ліси. Там подвижники проводили життя в молитві, посаді і праці, живучи на самоті.
Одним із таких шукачів духовного життя був у нас на Русі преподобний Антоній. Саме він у XI сторіччі поклав підставу Києво-Печерський Лавр.
У юних літах Антоній покохав Бога і побажав усе своє життя присвятити на служіння Йому. Відправившись у св. Землю, він відвідав Афонську гору й в однім із численних монастирів прийняв іпочеський постриг. По поверненню в Росію, преподобний Антоній задумав заснувати свій монастир. Місце для нього, після довгих пошуків, він обрав у трьох верстах від тодішнього міста Києва, униз за течією ріки Дніпра, на високому березі його. Тут він спочатку оселився один у печері, що викопав для себе в горі священик сусіднього велико-княжеського села Берестова Іларіонові, і який залишалася свободною, після обрання Іларіона в 1051 р. Київським митрополитом.
Слава про подвиги преподобний Антоній поширилася серед околишнього населення і до нього почали збиратися люди, що шукали місця для відокремлених подвигів. У числі інших явився до преподобному Антонієві (біля 1055-1056 р.) преподобний Феодосій, що був прийнятий старцем, не дивлячись на його молодість, і який зробився дійсним упорядником Києво-Печерського монастиря.
Тим часом самий преподобний Антоній, що завжди ринувся до самоти і споглядальної подвижничного життя, лишив початкову свою печеру, що була розширена його сподвижниками і прийняла вид підземного печерного монастиря, і пішов на найближчу гору, де шукав для себе нову печеру. Тут незабаром біля нього зібралося нове чернече братерство, що стало звістки сувору подвижнучного життя в печерах, відомих тепер під ім'ям Ближніх, або Антонієвих печер. Над старим же братерством, що залишилося в печерах, у котрих спочатку подвизався преподобний Антоній і який тепер відомі під ім'ям Дальніх, або Феодосієвих печер, преподобний Антоній поставив ігуменом преподобного Варлаама. При ігумені св. Варлааме монастир початків виходити з печер, з-під землі на її поверхню. Після, печерне братерство, по благословенню преподобного Антоній, обрало своїм ігуменом преподобного Феодосія. У цей час у печерному монастирі було біля 20 іноків, що, по походженню своєму, належали до вищих станів російського суспільства. Преподобний Феодосій став приймати у свій монастир усіх узагалі російських людей, не крім і самих простих, за умови тільки розташування їх до чернечого життя. Таким чином, у печерному монастирі незабаром зібралося до 100 іноків. Преподобний Феодосій, що зібрав настільки численне братерство, ввів у своєму монастирі суворий статут, за зразком грецького студійського укладу. Він же, із благословення преподобного Антоній і дозволи великого князя Ізяслава Ярославовича, переніс монастир із початкового його месцезнаходження (тобто де нині Дальні печери) на сусідню гору, на те місце, де вони і зараз знаходяться. Останні свої турботи про благоустрій Києво-Печерського монастиря преподобні Антоній і Феодосій висловили тим, що в 1073 р. заклали кам'яну церкву в ім'я Успенія Пресвятої Богородиці. У тому ж 1073 р. помер преподобний Антоній, а 3-го травня 1074 р. помер і преподобний Феодосій. Устрій великої кам'яної монастирської церкви продовжували спадкоємці преподобного Феодосія - печерські ігумени: св. Стефан, св. Никін і св. Іоанн. Будували її грецькі майстри, що привезли із собою й ікону Успенія Божиєю Матері, що складає і зараз найбільшу святиню Києво-Печерський Лавр. У 1077 р. церква була готова. У 1083 р. прибули нові грецькі майстри, що почали прикрашати церкву печерську усередині мозаїкою, фресками й іконами. До 1089 р. оздоба церкви була закінчена і 14 серпня того ж року храм був урочисто освячений Київським митрополитом Іоанном. Цим і закінчився початковий устрій Києво-Печерський Лавр.
III. Стислий опис історії Києво-Печерський Лавр.
У плині багатовікового, більш ніж восьмисотлітнього, свого існування Києво-Печерський Лавра пережила багато важливих перерв.
Життя її протікала в тісному зв'язку з історією росіянкою церкви і російського народу. У історії її можна відзначити п'ять періодів: 1) 1089-1240 р.; 2) 1240-1340-1386 р.; 3) 1340-1386-1686 р.; 4) 1686-1786 р.; 5) 1786 дотепер.
1) У плині першого періоду свого існування Києво-Печерський Лавра, знаходячись під захистом великих російських князів і користуючи любов'ю всього російського народу, продовжувала внутрішньо розвиватися і з зовнішньої сторони зміцнюватися і рости. Завдяки своєму винятковому положенню серед російських монастирів, Києво-Печерський Оселя вже в цей час набула права незалежності від російського митрополита і знаходилася під безпосередньою владою Константинопольського патріархату. У це ж час вона одержала найменування Лавр, а її ігумени - звання архімандритів. Поступово Києво-Печерський Лавра, частиною - шляхом покупки, переважно ж -шляхом пожертвування від князів, святителів і інших добродійників, набула великих земельних володінь і інших значних засобів. Достаток засобів давало їй можливість виявляти широку суспільну добродійність і в той же час улаштовуватися самої. Так, після 1106 р. колишнім Чернігівським князем Миколою, по прізвиську Святошею, був улаштований у Лаврі на свої засоби лікарняний Троїцький монастир із церквою в ім'я Пресвятої Трійці, що зараз знаходиться на святих коміру лаври. У 1108 р. у Києво-Печерський Лаврі була побудована кам'яна трапезна. В другій половині ХІІ сторіччя монастир був обнесений навколо кам‘янорю стіною. У це ж час був прибудований до Великої Лаврської церкви, із північно-західної сторони, особливий боковий вівтар в ім'я святого Іоанна Предтеча.
Але водночас Києво-Печерська Лавра, розділяючи долю всієї російської землі і, зокрема, Києва, піддавалася в цей час многим бідуванням і руйнуванням, внаслідок міжусобних війн серед російських князів, або ж нападів із боку іноземних ворогів. Так, наприклад, 20 липня 1096 року дикі половці вторглись у монастир, ограбували церкву і розорили всю оселю. У 1240 р. татарський хан Батий цілком розорив Києво-Печерський Лавру, перетворивши оселю в руїни.
Завантажити реферат