Сторінка
3
2) ПРОТЯГОМ такого періоду (1240-1340-1386 р.) Києво-Печерська Лавра знаходилася, здається, увесь час у запустінні, подібно тому, як і самий Київ, і вся південна Росія тоді опустіли. Можна думати, що після Батиєвого руйнування уціліли тільки стіни Великої Лаврської церкви, малий Предтеченський храм, пристроєний до неї, і ще Троицька церква на святих коловороту. Печерський ченці жили тоді в близлежащих лісах і печерах, збираючись у монастирі тільки для слухання служби Божої, що відбувалася в малому уцілілому храмі оселі - Предтеченському.
3) С переходом Києва і з ним Києво-Печерська Лавра під владу спочатку великих князів литовських, а потім, після об'єднання в 1386 р. Литви з Польщею, польських королів, Києво-Печерська Лавра виявилася в іншому, далекому і ворожому російському народові, державі. Користуючи умиротворенням краю, що наступило, Києво-Печерська Лавра спочатку було поступово оправлятися від знищення й оббудовуватися. Однак же це поступове відновлення Києво-Печерський оселі відбувалося повільно посеред багатьох несприятливих умов. Як і раніше продовжувалися набіги і руйнування оселі татарами, наприклад у 1399 і 1416 р. У 1470 р. Велика церква Ктево-Печерскої обителі була відновлена з руїн намісником Київським, князем С.А.Олельковичем, а в 1480 р. князь Ю.С.Гольшанський жалованою грамотою підтвердив права Києво-Печерський Лавр на володіння деякими землями. Києво-Печерський Лавра тоді знову початку оправлятися і влаштовуватися, але не надовго. Першого вересня 1482 р. татарський хан Менгли Гирею знову розорив Київ і разом із ним Печерський Лаврові, що знову після того запустіла. У ХVI сторіччі, завдяки Острожським князям - Костянтинові Івановичеві і сину його Василеві, Києво-Печерський Лавра знову початку оправлятися і відновлювати свій старий благоустрій. 22 липня 1522 р. вона одержала королівську грамоту, якої давалися їй багато прав і переваги. Матеріальне положення її було в цей час, можна сказати, навіть задовільне. З кінця XVI сторіччя, коли в Західної Росії була введена церковна унія, почалися посилені спроби і прагнення католчно-уніатської партії залучити Києво-Печерську Лавру на бік унії. На щастя, у цей самий час архімандритами Печерський Лавр є знамениті діячі, наприклад, Єлисей Плетенецький, Захарія Копистенський і ін. Завдяки їхнім турботам Києво-Печерський Лавра стає найголовнішою опорою православ'я й осередком напруженої боротьби Західної Росії за православ'я і російська народність. Таким особливим напрямком у житті і діяльності Києво-Печерський Лавр була обумовлена поява в ній просвітніх утверджений у вигляді, наприклад, друкарня, школи й ін., так само як і пожвавлення видавництва, що мало полемічний характер. Важливе значення для Києво-Печерський Лавр у її боротьбі за свою самостійність і за православ'я мало ще і ту обставину, що вона і тепер, як і колись, була патриаршою ставропигиєю, тобто знаходилася під владою і захистом Константинопольского патріарха. Слідом за підпорядкуванням Київської мітрополії Московському патріархату (1685 р.) і остаточним приєднанням Києва до Росії (1686 р.), Києво-Печерський Лавра зробилася ставропигиєю Московського патріарха (1688 р.) і тоді почалося вже нове життя для неї.
4) Рівну спливанні сторіччя (1686-1786 р.) Києво-Печерська Лавра живе під вищою владою і захистом спочатку Московського патріарха, а потім (із 1721 р.) Святого Синоду і під управлінням своїх архімандритів, що обираються братією. Незважаючи на те, що в цей час їй прийшлося перенести декілька спустошливих пожеж (особливо жахливою була пожежа в 1718 р., коли всі храми і будинки, крім Троицької церкви на святих коловорота, церковний посуд, велика бібліотека і її архів зробилися жертвою вогню), Києво-Печерська Лавра в перебігу XVIII сторіччя встигла обновитися, улаштуватися, прикраситися і значно збільшити свої майна і кошту.
5) У 1786 р. Києво-Печерський Лавра була переведена на штатне положення, причому велика частина її маєтків був відібраний у скарбницю. У це ж час Печерський Лавра була поставлена під безпосереднє управління Київського митрополита, що одержав звання священно-архімандрита Лавр. Відтоді почався новий період в історії Києво-Печерська Лавра, що продовжується і зараз.
У перебігу останнього сторіччя свого існування Києво-Печерська Лавра, незважаючи на значне скорочення матеріальних засобів, внаслідок віднімання майна в скарбницю, мала можливість підтримати стару благоліпність своє і поставити зовнішній добробут своє на висоту, що відповідає великому історичному значенню славнозвісної оселі.
IV. Опис сучасного виду і стану Києво-Печерська Лавра.
Києво-Печерська Лавра складається як би з двох відділень: 1) верхнього, де міститься сам монастир, і 2) нижнього, де знаходяться печери і дивно приймальне подвір'я.
Оглянемо, насамперед, верхній монастир. Він оточений з усіх боків високою глухою кам'яною стіною, із вежами на рогах. Стіна ця споруджена в XVIII віку малоросійським гетьманом Іваном Мазепою. Найбільш імовірна дата побудови стіни - 1182-1197 рки. Під час археологічних розкопок у 1951 р. було виявлено залишки цієї давньої Лаврської стіни, зруйнованої ордами хана Батия в 1240 році. Після навали завойовників аж до кінця XVIII століття Лавра була захищена дерев'яною огорожею.
Для оборони від ворожих нападів у 1679 році навколо монастиря насипано земляні вали з крутими, важкодоступними схилами. У 1696-1701 рках за наказом Петра І навколо Печерської Лаври збудовано великий кам'яний мур довжиною 1090 метрів і висотою до семи метрів.
На кутах споруджено чотири вежі: Івана Кущника, Годинникова, Онуфріївська, Малярська.
Згодом вона декілька разів перебудовувалася і розширювалася. У Верхній монастир ведуть троє ворот: Західні, або святі коміра, Північні і Східні. Головний вхід у лавру складають Західні коміра. Стіни уступу перед святими коміра прикрашені зображеннями преподобних печерских Ближніх і Дальніх печер. З лівої сторони від входу зображені на весь зріст преподобний Антоній із святими печерськими угодниками, що почивають у його (Ближніх) печерах, і з іконою Успенія Божої Матері в руках; а справа - преподобний Феодосій, у мантії й єпитрахілі, із хрестом у правій руці, оточений святими, що почивають у його (Дальніх) печерах. Через святі ворота можна тільки входити в Лавру. Ніхто ніколи не в'їжджав у них. Через ці ж ворота вступали і зараз вступають Царствені особи, що приходять на поклоніння святим Лаври.
Над Святими воротами знаходиться церква в ім'я Святої Живоначальної Трійці. Вона дуже древнього походження. Її побудував преподобний Микола Святенник, що спочатку був Чернігівським князем, а постригшийся потім у Києво-Печерський Лаврі і протягом трьох років виконувавший слухняність воротаря при святих воріт. Троицька церква потім обновлялася, між іншим наприкінці XVII сторіччя на кошти гетьмана Івана Мазепи. Особливо чудовий розпис на цій церкві, що подає рідкісний пам'ятник південно-російського церковного іконопису самого початку XVIII сторіччя.
Завантажити реферат