Сторінка
3

Утворення української мови в науковій концепції А.Ю.Кримського

А.Ю.Кримський розглядає проблему східнослов'янського глотогенезу шляхом звернення до дивергентної теорії «родовідного дерева», не відкидає спільнослов'янську й «спільноруську» прамови. Відомим є факт, що вчені Харківської лінгвістичної школи, зокрема О.О.Потебня, П.Г.Житецький, М.О.Колосов, досліджували історію східнослов'янських мов у дусі моделі «родовідного дерева». На думку В.А.Глущенка, можна відзначити певну прямолінійність учених Харківської лінгвістичної школи у користуванні моделлю «родовідного дерева» [3, 53-54].

Традиційно (у дусі дивергентної теорії «родовідного дерева») реконструювали найдавніші етапи розвитку мов учені Московської лінгвістичної школи. Виникнення теорії дивергентно-конвергентного розвитку мови пов'язане з ім'ям П.Ф.Фортунатова. О.О.Шахматов використовує твердження цієї теорії в практичних дослідженнях, при цьому конвергентні процеси моделюються для відносно пізніх періодів розвитку мов.

Як дивергентні А.Ю.Кримським було інтерпретовано, зокрема, такі історико-фонетичні процеси, як асиміляція о з у та а, ствердіння р в українській мові та ін. У морфології ученим представлено такі дивергентні процеси, як чергування г / з, к / ц, х / с й наявність флексії -і у формах іменників давального, місцевого відмінків однини, збереження кличної форми іменників в українській мові та ряд інших.

Традиційність концепції утворення східнослов'янських мов у розробці А.Ю.Кримського базується також на визначенні дослідником часу виникнення самостійних східнослов'янських мов (XII – XV ст.). Так, виникнення істотних відмінностей між слов'янськими «діалектами» О.Х.Востоков і П.Г.Житецький датували XII – XIII ст. Період XIII – XV ст., в інтерпретації О.О.Шахматова, є часом утворення східнослов'янських мов. Хоча, згідно з концепцією О.О.Потебні, українська мова існувала вже за часів Київської Русі (IX – Х ст.).

Таким чином, проблему східнослов’янського глотогенезу А.Ю.Кримський розглядає значною мірою схематично, у зв’язку з вивченням історії фонетичної та морфологічної будови східнослов’янських мов, насамперед української мови.

Важливим видається той факт, що А.Ю.Кримський не дає точного визначення меж існування спільного східнослов'янського, чи давньоруського, періоду у розвитку української мови.

З досліджень ученого випливає, що в цьому питанні А.Ю.Кримський не мав сталого погляду. У ранніх працях А.Ю.Кримського, присвячених українській мові, розпад спільносхіднослов'янської мовної єдності датується часом після XII ст. Так, характеризуючи Ізборники Святослава 1073 і 1076 рр., А.Ю.Кримський зазначає: «обидва вони відносяться до того періоду, коли руська мова, власне, ще не розпалася на наріччя великоруське малоруське» [10, 68]. За словами мовознавця, «доводиться погодитись із зауваженнями О.О.Шахматова, що в XI ст. і XII ст. не можна ще говорити про повне відособлення великоруського наріччя, бо найістотніших рис малоруського наріччя (ô, ê) тоді ще не було» [10, 68].

Проте наукові праці А.Ю.Кримського містять факти, які можна трактувати як обґрунтування самостійного життя української і російської мов ще в Х – XI ст. А.Ю.Кримський говорить, наприклад, про «наших малоруських предків XI ст.» [9, 92], а в окремих працях викладає історію української літературної мови від XI ст. [8, 97]. Отже, в інтерпретації А.Ю.Кримського українська мова в XI ст. була «цілком уже відокремлена». Зокрема, учений стверджує, що «мова Наддніпрянщини та Червоної Русі XI ст. – це цілком рельєфна, певно означена, ярко-індивідуальна одиниця» [8, 107]. За словами А.Ю.Кримського, ця мова мала здебільшого всі сучасні «малоруські» особливості [8, 107].

Нечіткістю в датуванні виникнення східнослов'янських мов пояснюється той факт, що окремі фонетичні процеси, спільні для всіх східнослов'янських діалектів, розглядаються ізольовано, як властиві лише українській мові (перехід е > о тощо). А.Ю.Кримський не завжди чітко відокремлював спільносхіднослов'янські звукові явища від власне українських, не завжди брав до уваги ту вихідну основу, на якій формувався український вокалізм і консонантизм.

Однак окремі недоліки досліджень А.Ю.Кримського, пов’язані з хронологізацією й розкриттям процесу утворення української мови, не зменшують значення праць мовознавця для компаративістики.

Свою актуальність для сучасного мовознавства зберігають як концептуальні положення, висунуті А.Ю.Кримським при дослідженні даної проблеми, так і спостереження вченого над конкретними мовними явищами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Востоков А.Х. Рассуждение о славянском языке, служащее введением к грамматике сего языка, составляемой по древнейшим оного письменным памятникам // Востоков А.Х. Филологические наблюдения / Издал. по поручению 2-го отделения Академии наук, И.Срезневский. – СПб., 1865. – С.1-27.

2. Ганцов В.М. [Рец.:] П.О.Бузук. Коротка історія української мови. Вступ і звучня. Видання етнолого-діалектичної секції Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. Одеса. 1924, ст. 60, 80 // Записки історико-філологічного відділу Української Академії наук. – 1925. – Кн.V. – С.252-267.

3. Глущенко В.А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.) / НАН України, Ін-т мовознавства ім О.О.Потебні; Відп. ред. О.Б.Ткаченко. – Донецьк, 1998. – 222 c.

4. Житецкий П.И. Очерк звуковой истории малорусского наречия. – К., 1876. – IV, 376 с.

5. Жовтобрюх М.А. Питання історичної фонетики української мови в науковій спадщині А.Ю.Кримського // А.Ю.Кримський – україніст і орієнталіст (Матеріали ювілейної сесії до 100-річчя з дня народження) / Відп. ред. І.К.Білодід. – К.: Наук. думка, 1974. – С.26-40.

6. Колосов М.А. Обзор звуковых и формальных особенностей народного русского языка. – Варшава, 1878. – X, 270 с.

7. Кримський А.Ю. Історія yкpaїнскoї мови [Машинопис. 1940]. – Інститут рукопису Національної б-ки України ім. В.І.Вернадського, ф.1, од. зб.22430, арк.1-387.

8. Кримський А.Ю. Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася // Шахматов О.О., Кримський А.Ю. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської староукраїнщини ХI – XVIII вв. – К., 1924. – С.87-128.

9. Крымский А.Е. Украинская грамматика для учеников высших классов гимназий и семинарий Приднепровья. – М., 1907. – Т.1. Вып.1. – С.1-2, 16-200, 217-272; М., 1908. – Т.1. Вып.2 и 6. – С.201-210ν, 369-429, 454-545.

10. Крымский А.Е. Филология и погодинская гипотеза // Кримський А.Ю. Твори: В 5-ти т.- К.: Наук. думка, 1973. – Т.3. – С.23-117.

11. Максимович М.А. Начатки русской филологии: Об отношении русской речи к западнославянской // Максимович М.А. Собрание сочинений. – К., 1880. – Т.3. – С.25-155.

12. Надеждин Н.И. Великая Россия // Энциклопедический лексикон. – СПб., 1837. – С.263-276.