Сторінка
3

Крилаті вислови як об’єкт лінгвістичного дослідження

На думку авторки, крилаті слова (вислови), або ептоніми, – це національно-культурно детерміновані та соціумно орієнтовані відносно широко відтворювані в значенні, відмінному від вихідного (часто – переносному, образно-символічному), при збереженні живого зв’язку з першоджерелом, імена персонажів, назви місця дії, ключові для розвитку сюжету реалії з популярних художніх і кінематографічних творів, а також більш або менш точні і лаконічні вислови історичних або міфічних осіб, назви й уривки інтерпретованих художньо-белетристичних, кінематографічних, наукових, навчальних, масмедійних текстів або звороти, створені на основі таких текстів [5, 25].

Важливу роль крилатих висловів підтверджують найрізноманітніші лексикографічні праці останніх десятиріч, а також теоретичні публікації з досліджень крилатих висловів, визначення їх мовного статусу.

Так, з часу публікації першого бюхманівського словника у 1864 році, було надруковано багато словників на різних мовах. Починаючи з 1980-х р.р. почали видаватися – вперше в історії лексикографії – перекладні словники крилатих слів сучасних мов, а саме: “Русско-норвежский словарь крылатых слов”(1980 р.) під редакцією В.П.Беркова; “Русско-английский словарь крылатых слов” (1984 р.) під редакцією І.А.Уолша, В.П.Беркова; “Русско-немецкий словарь крылатых слов” (1985 р.) під редакцією Ю.М.Афонькіна. У 1999 році вийшов з друку “Словарь крылатых слов (русский кинематограф)” В.С.Єлістратова, у 2000 р. – енциклопедія “Современный словарь крылатых слов и выражений” під редакцією Є.Грушко та Ю.Медведєва та ін.

Визначною подією стала публікація “Большого словаря крылатых слов русского языка” у 2000 році під редакцією В.П.Беркова, В.М.Мокієнка, С.Г.Шулежкової, в якому зареєстровано 4000 мовних одиниць. Ця фундаментальна праця відрізняється від інших високим лінгвістичним рівнем, а також виявляє динаміку розвитку фонду крилатих слів (висловів) російської мови.

У період з 2000 – 2003 рр. був надрукований навчальний посібник “Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова – крилаті слова (материалы для словаря)” у чотирьох частинах Л.П.Дядечко, а в 2001 році вийшли збірка А.П.Коваль “Крилаті вислови біблійного походження” та “Євангеліє для українців” О.Щербини.

У словнику “Євангеліє для українців” О.Щербини зафіксовано 500 крилатих висловів Т.Г.Шевченка.

Велику роль у визначенні сучасного корпусу крилатих висловів внесли О.Г.Сальникова, С.Г.Шулежкова, В.М.Мокієнко, Л.П.Дядечко, О.В.Беркова, О.І.Зикова. З виходом праць цих та інших мовознавців на сучасному етапі розвитку створилися умови для становлення теорії крилатих слів (висловів).

Звичайно, при такому інтенсивному дослідженні крилатих висловів, стала очевидна відсутність належної бази для теоретичного обґрунтування цих мовних феноменів. Зрозуміло, що новий науковий підхід до визначення статусу крилатих слів (висловів), потребує своєї терміносистеми. Вчені, підшукуючи еквіваленти, вирішують цю проблемну ситуацію, вводячи такі терміни, як крилатика (В.М.Мокієнко, 1994 р.), крилатологія (С.Г.Шулежкова, 1995 р.), крилатизація (О.Г.Сальникова, 1986 р.), ептографія (Л.П.Дядечко, 2002 р.).

Отже, аналіз наукових праць, присвячених дослідженню крилатих висловів, свідчить про те, що провідне місце належить російським лінгвістам.

У лінгвістичних дослідженнях відомості про джерела крилатих висловів перетинаються з відомостями щодо функціональних та стилістичних особливостей мовних одиниць. Праці, присвячені мові та ідіостилю окремого письменника, порушують питання, пов’язані з виявленням способів творчого використання мовних засобів і його особистісного внеску у розвиток лексичного й фразеологічного фонду літературної мови.

Вивчення мови та ідіостилю письменника – кардинальне завдання поетично-практичної стилістики, яка в науково-практичній діяльності виступає як літературознавча, як лінгвістична і як загальнофілологічна дисципліна. Вона репрезентована працями, в яких поєднуються літературознавчі і лінгвістичні методики аналізу твору, і тому тільки перевага одного з аспектів, дозволяє визначити місце конкретної праці в науковій парадигмі.

Вперше до вивчення крилатих одиниць художнього твору у творчому доробку письменника звернувся Л.Б.Пермуттер у статті “Крылатые слова в сказках Салтыкова-Щедрина” (1938 р.). Праця варта уваги тому, що вперше в стилістиці мовознавець спрямував дослідження на виявлення у казках цитат з творів інших письменників і визначення ролі цих одиниць, а також на виявлення виразів створених самим сатириком та на аналіз їх стилістичних функцій у мовленні.

На сучасному етапі розвитку мовознавства можна виділити два лінгвістичних напрямки: у першому увага зосереджена на семантико-стилістичних параметрах крилатих одиниць, в іншому – на стилістично-жанровій характеристиці тексту (або групі текстів), сформованій за допомогою крилатих одиниць або на образі автора, який має величезну кількість експресивних засобів мови, але який зупиняється на певних виразах літературного та історичного походження.

У межах першого з них українськими мовознавцями були написані праці, в яких досліджувалася мова письменників, зокрема крилаті одиниці, а саме І.К.Білодідом, Н.А.Бурячком, Н.А.Москаленко (мова І.П.Котляревського), Н.Д.Бабичем, І.К.Білодідом, Л.І.Добржанською, В.С.Ващенком, Г.Р.Їжакевич (мова Т.Г.Шевченка), А.Тороховою, А.Горохович (мова Лесі Українки), М.Г.Жулинським, З.І.Франко, І.К.Білодідом, Л.М.Полюгою (мова І.Я.Франка) та ін.

Таким чином, крилаті одиниці будь-якої національної мови, які зберігають свій основний фонд, можна віднести до наймобільніших мовних шарів. Вони надають мові своєрідне національне забарвлення.

Незважаючи на те, що крилаті вислови є предметом дослідження багатьох мовознавців, з’ясування природи та специфіки цих мовних феноменів і на сьогодні залишається одним з перспективних завдань сучасної лінгвістики, зокрема української.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків: Вища школа, 1983. – 137 с.