Сторінка
2

Крилаті вислови як об’єкт лінгвістичного дослідження

Таким чином, крилаті одиниці, як і всі фразеологічні одиниці, мають такі диференційні ознаки як відтворюваність, сталість, не відкидаючи варіантність, семантичну цілісність при нарізно оформленості. Відмінність крилатих одиниць від інших полягає лише у зв’язку з автором, з конкретним джерелом.

Можна з упевненістю стверджувати, що чим відоміше джерело крилатого слова (вислову), чим оригінальніша думка, закладена у нього, тим більше шансів у крилатого вислову закріпитися у мовній системі.

З подальшим розвитком фразеології та появою фразеологічних словників виникають питання, пов’язані з лінгвістичною кваліфікацією крилатих висловів. До того ж, і самі мовні одиниці, об’єднані загальною назвою “крилаті слова”, досить різноманітні. Це як окремі слова, що набули узагальненого переносного значення (Ярославна, Плюшкін, Едем, Отелло та ін.), так і словосполучення (Дантове пекло, мертві душі, менший брат, украдене щастя), так і речення (Лиш той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка), У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко) та ін.). Наведені приклади доводять, що виникла потреба введення додаткових термінів для називання таких мовних одиниць.

Крилаті вирази як нарізно оформлені одиниці були протиставлені крилатим словам – цілісно оформленим одиницям, що призвело до неоднозначної інтерпретації терміна крилаті слова, який виступає як у ролі назви для обох типів, так і в ролі назви тільки для останнього з них. У науковій літературі використовуються синонімічні назви для позначення цих феноменів: крилаті фрази, крилаті афоризми, крилаті цитати, крилаті рядки.

Збірник Н.С. і М.Г.Ашукіних “Крылатые слова. Литературные цытаты. Образные выражения”(1955 р.) збагатив учення про крилаті слова переліком основних їх джерел. На думку вчених, однією з найважливіших властивостей крилатих слів є зв’язок із джерелом, знайомство з конкретними умовами виникнення крилатих слів, які відіграють важливу роль у формуванні його складної семантики, сприяють виникненню у свідомості мовця певних асоціацій [3, 4].

Спробу об’єднати різні назви в одне ціле зробили вітчизняні дослідники А.П.Коваль і В.В.Коптілов у 1964 році, опублікувавши книгу “1000 крилатих висловів української літературної мови”.

На думку вчених, крилатими словами є такі поширені й загальновідомі елементи лексики та фразеології літературної мови, джерело яких може бути встановлене. За структурою крилаті слова можна поділити на дві групи: крилаті слова і крилаті вирази. Власне крилаті слова (Фауст, Обломов) є частиною лексики, а крилаті вирази (Кастальське джерело, Незлим тихим словом) – це частина фразеології. Відмінність у будові є найважливішою рисою, що відрізняє крилаті слова від крилатих виразів; за всіма іншими ознаками – і за походженням, і за стилістичними властивостями – вони тотожні, це й дає підстави об’єднувати їх під загальною назвою крилаті вислови [6, 4].

Цей збірник має оригінальну структуру. Він складається з трьох частин: у першій – описані крилаті вислови з українських джерел та українські варіанти іншомовних слів і зворотів, у другій – крилаті вислови російського походження, у третій – на латинській і сучасних європейських мовах.

Компромісний варіант запропонував Б.С.Шварцкопф. Він використовує разом із загальноприйнятими, а саме крилате слово і крилатий вираз, назву крилате слово/вислів, яка виявляє діалектику лінгвістичного пізнання, яке пройшло від обмежених уявлень про кількісний склад номінативних засобів мови до широких, коли до них були віднесені фразеологізми [11, 114-117].

С.Г.Шулежкова, підтримуючи ідею виділення класу власне крилатих слів і класу власне крилатих висловів та акцентуючи увагу на неоднаковості цих мовних одиниць, вводить в обіг термін крилаті одиниці [12, 14-15].

У своїй монографії “Крылатые выражения русского языка, их источники и развитие” (1995 р.) російський лінгвіст зазначає, що крилатим висловам притаманні такі диференційні ознаки, як нарізнооформленість (вони складаються з двох і більше компонентів слівного характеру, пов’язаних між собою за граматичними законами мови); зв’язок з джерелом(автором; літературним, міфологічним, фольклорним або історичним персонажем, витвором мистецтва або літератури; реальними подіями тощо); відтворюваність (вони не створюються під час мовлення, а відтворюються як готові цілісні одиниці); стабільність, стійкість семантики, закріпленої за певним зворотом у мовному узусі [12, 28].

С.Г.Шулежкова вважає, що крилаті вислови – це незвичайні мовні одиниці, які мають диференційні ознаки, властиві будь-якій стійкій нарізно оформленій мовній одиниці; відрізняються від безіменних мовних одиниць своєрідним семантичним додатком (їх значення обтяжені генетичною пам’яттю про автора, що їх створив, творах, з яких вони вичленувалися, або історичних подіях, які стали підґрунтям для їх виникнення) [12, 31].

Як один із можливих варіантів для називання крилатих слів/висловів Л.П.Дядечко запропонувала такий термін як ептонім для усіх типів, вважаючи його кращим і через те, що він вільно включається у деривативні зв’язки, стаючи вершиною словотвірного гнізда, члени якого призначені задовільнити потреби лінгвістів у галузі вивчення крилатих висловів [4,139].