Сторінка
1

Співвідношення термінологічної та нетермінологічної лексики наукового тексту

У кінці минулого століття в лінгвістиці проявився підвищений інтерес до вивчення наукового тексту, який демонструє взаємозв’язок мови з людиною, її свідомістю, мисленням та різними видами діяльності [6, 10, 11, 12]. Істотні зміни відбулися й у науці про терміни, у результаті чого сформувався інтегративний напрямок у термінознавстві, при якому до уваги приймаються классифікаційно-структурна, функціональна і когнітивна парадигми термінології. У багатьох узагальнюючих дослідженнях з теорії терміна представлені головні напрямки термінознавства [1, 2, 4, 5, 7, 8, 13]. Однак у більшості випадків поза увагою дослідників залишається питання про загальну структуру лексикону наукового тексту, не враховується суттєвий факт – до словникового складу входять не тільки терміни, а й значна кількість не термінологічних лексичних одиниць. Їх склад, функції та текстова перспектива потребують детального вивчення. В цьому зв’язку ми зупинимося на дослідженні деяких факторів, які забезпечують функціонування термінологічної та не термінологічної лексики в спеціальних наукових текстах.

Значення терміна має в основному ту ж структуру, що і значення не термінологічної лексеми, тобто воно включає денотативну віднесеність і сигніфікативну значимість. Однак співвідношення денотативної і сигніфікативної частини в структурі значення терміна реалізується по-різному в різних термінологічних одиницях. Так, у терміносистемах технічних і природничих областей знання переважають одиниці, у яких домінує денотативний компонент, що характеризується однозначною співвіднесеністю з будь-яким конкретним предметом, явищем, що представляє об'єкт даної науки. У терміносистемах сфери гуманітарного знання переважають термінологічні одиниці, денотатом яких є абстрактне поняття, значення якого описується у формі дефініції. У структурі значення таких термінів переважає сигніфікативний компонент.

Суттєвими ознаками терміна прийнято називати: 1) системну організацію термінів і термінологічних сполучень в рамках термінологічного поля. 2) наявність дефініції для більшості термінів; 3) моносемічність у межах однієї терміносистеми; 4) відсутність експресивного забарвлення; 5) стилістичну нейтральність.

Визначаючи особливості термінологічної лексики А.А.Реформатський вказував на те, що “термину присущи и такие свойства, которые делают его словом “особого рода” [9, 3]. Властивості ці пояснюються тим, що на відміну від загальнолітературної лексики терміни варто розглядати як елементи особливих термінологічних підсистем мови, що обслуговують окремі сфери мовного спілкування. Тому можна говорити, що термін – поняття функціональне, від інших одиниць лексичної системи мови він відрізняється функціонально, і, отже, підходити до його вивчення треба саме з функціональних позицій, приймаючи до розгляду, насамперед, ті властивості, які обумовлюють його основні якості.

У функціональному плані термін чи термінологічне сполучення є тією номінативною одиницею, що логічно і семантично організує мовне висловлення, формує тканину тексту наукового чи офіційно-ділового стилів. Г.О.Винокур, досліджуючи окремі питання словотвору науково-технічних термінів, зробив наступне цікаве зауваження: “Термины – это не особые слова, а только слова в особой функции. Особая функция, в которой выступает слово в качестве термина, это – функция названия .” [3, 6].

Для диференціації термінологічної (далі ТЛ) та не термінологічної (НТЛ) лексики служать два критерії: соціолінгвістичний та референційно-семантичний. З огляду на соціолінгвістичний критерій термінологічними (включаючи і професіоналізми) слід вважати лексичні одиниці, які однозначно правильно розуміються та використовуються науковцями та фахівцями. І, навпаки, не термінологічна лексика є загальновживаною. За референційно-семантичним критерієм термінологічними визнаються слова, які мають референційну співвіднесеність з предметами, явищами та поняттями, що становлять предметну (в широкому розумінні) сферу спеціальної науки чи професійної діяльності.

Цей факт має особливе значення для аналізу структури наукового тексту. Вирішальним тут є визначення тематичної або предметної (в широкому розумінні) сфери тексту, яку формують ті чи інші термінологічні одиниці і, які разом з іншими компонентами лексикону складають загальну змістовну текстову структуру.

Важливим також є те, що референційний потенціал лексичних одиниць в текстах різних наукових галузей реалізується неоднозначно. Одна і та ж лексична одиниця в одному науковому тексті може мати термінологічний статус, а в іншому, теж термінологічному, але з іншої термінологічної галузі – не термінологічний. Так, наприклад, Licht – тільки у фізиці має спеціальне термінологічне значення, Planet – тільки у астрономії, Satz – тільки у лінгвістиці.

Детальне дослідження наукового лінгвістичного та географічного тексту статті показало, що в обох видах текстів термінологічна лексика становить меншу частину всього словникового складу і коливається від 20% до 30%, а загальновживана лексика складає більшість лексичних одиниць.

Лексику не термінологічного характеру можна розділити на 5 основних категорій за такими параметрами:

1. Час, модальність:

1) темпоральні вказівки (in den vergangenen zwei Jahrzehnten);

2) модальність (sogar, jedoch, gelten, können).

2. Конституанти тематичної або об’єктної сфери:

1) класифікатори (Reihe, Sorte, Experіment);

2) абстрактні властивості та параметри (Zeit, Charakteristik, Funktion, Kulmination).

3. Зв’язки та відношення (Einfluss, Resultat, Effekt).

4. Елементи наукового досвіду та комунікації messen, Analyse, Konstruktion, glauben.