Сторінка
3

Мовна політика в Україні у 70-80-х роках ХХ століття

Аналогічна ситуація складалась і в українському театрі, який поступово втрачав національний колорит. Твори українських письменників заборонялись, їхня популярність знижувалась, чому немало "сприяла" наявна мовна ситуація, а світові перли драматургії перекладались переважно російською мовою і ставились у російських драматичних театрах. Це призвело до того, що на початок 1987 року в Україні зі 113 театрів українською мовою працювало лише 38 [5, с.343]. Причому в інших республіках (крім Білорусії та Казахстану) статистика свідчить на корись національного театру. Так, в Азербайджані на кожні 14 театрів 10 працювали рідною мовою, у Вірменії − 18 з 20 театрів ставили спектаклі національною мовою, у Латвії на кожні 11 національних театрів припадав лише один російський [5, с.343].

Не мала українська мова переваг і при комплектуванні бібліотек. За даними перевірки у фондах обласних дитячих бібліотек на початку 1969 року налічувалось близько 685 тис. примірників українських книжок і понад 2 млн. російських. Кількість українських і російських книжок в обласних дитячих бібліотеках подано в таблиці 1.

У подальшому така сумна картина суттєво не покращувалась. Видавництво української літератури, як зазначалось вище, не підтримувалось, комплектація фондів бібліотек здійснювалась на основі рекомендацій союзного Міністерства культури, згідно з якими бібліотеки республіки повинні були комплектуватися літературою, виданою в різних регіонах Російської Федерації. Водночас ряд українських видань, і без того втиснутих у жорсткі рамки радянською цензурою, так і не потрапляли в переліки літератури для комплектації республіканських і обласних бібліотек УРСР. Таким чином український читач був позбавлений можливості навіть самостійно знайомитись зі зразками українського красного письменства.

Таблиця 1. Співвідношення українських і російських книжок

в обласних дитячих бібліотеках станом на

1 січня 1969 року (складено за [15])