Сторінка
2

Російська мова в Україні

Український провінційний варіант російської літературної мови вживався раніше серед поміщицтва і провінційної інтелігенції, пізніше також серед партійних урядовців і технічної інтелігенції у висліді русифікаційного тиску й мовної політики, спрямованої на бодай російсько-український білінґвізм тих мовців, які не можуть чи не хочуть відразу перейти на російську мову. Тій меті служила відповідна популяційна політика (з відправленням українців на сезонну чи на постійну працю поза УРСР і надсиланням на Україну росіян та чужинців, що змушені користуватися російською мовою) і така ж мовна політика (в структуру української літературної мови впроваджуються лише елементи, тотожні з російськими, поборюються відмінності; потурання російсько-українському суржикові міських низів і робітництва). Законами з 1869 і 1886 російського уряду (аж до революції) виплачував грошову надбавку всім урядовцям немісцевого походження на Правобережжі для його зросійщення (офіційно ніби для його відпольщення), чим стягнув туди чимало росіян; таку саму політику тут вела й Російська православна церква. Український провінційний варіант літературної російської мови проявляється головним чином у вимові як і в різній насиченості (залежно від російськомовної культури мовця) окремими рисами міського україно-російського суржика (див. Русизми). В Галичині й на Буковині (у 19 ст., зокрема після 1866 аж по 1920-і pp.) та Закарпатті (тут аж по 1945), поширювалася через пресу й видання москвофільського табору, переважно серед частини духовенства та рідше і світської інтелігенції, окрема форма літературно-мовного «язичія»: архаїзована суміш українських і російського церковно-слов'янізмів з українською вимовою та обов'язковим етимологічним правописом.

Російська мова в сучасній Україні

Суспільство

За даними перепису населення 2001 року, в Україні проживало близько 8 мільйонів росіян, 17,3% від загального складу населення країни. Кількість носіїв російської мови перевищує кількість етнічних росіян. За даними перепису російську мову вважали рідною 29,6% громадян різних національностей. Відсоткове відношення одномовних росіян, які користуються тільки російською мовою складає від 80 до 85%.[2][3][4]

Росіяни України користуються всіма правами громадян і мають всі засоби для розвитку російської культури і мови. Так в Україні існують 14 державних російських театрів, музей російського мистецтва в Києві, є російські дитячі садки, школи. У відсотковому відношенні кількість російських шкіл в Україні перевищує відсоток громадян російської національності. Таке становище російської мови в Україні значно відрізняється від стану української мови в Росії, де на близько 4 мільйонів громадян Росії української національності нема жодної україномовної школи, театру, вищого навчального закладу.[5][6]

Носії російської мови також почуваються доволі комфортно в Україні. Так за даними опитувань в м. Києві за мовною ознакою дискримінацію зазнали тільки 11,9% опитаних носіїв російської мови, в той час як носії української мови в Києві зазнали значно більший рівень дискримінації на мовному ґрунті — 54,8% опитаних.[7]

Згідно опитуванням, у 1998 році 47,2 % опитаних вважали, що російська мова повинна викладатися в тому ж обсязі, що й українська; 28,1 % — в меншому, ніж українська, але більшому, ніж інші іноземні; 16,8 %,'в основному зосереджені в Західній Україні, вважали, що російська повинна викладатися не в більшому обсязі, ніж інші іноземні мови'[8].

Територіальна диференціація

Українська мова як рідна в Україні по областях за переписом 2001.

Російська мова як рідна в Україні по областях за переписом 2001.

Згідно даними Київського міжнародного інституту соціології (2004) в першу чергу використовують для спілкування російську мову абсолютна більшість населення південних і східних регіонів[9]:

• Крим — 97 % всього населення

• Дніпропетровська область — 72 %

• Донецька область — 93 %

• Запорізька область — 81 %

• Луганська область — 89 %

• Миколаївська область — 66 %

• Одеська область — 85 %

• Харківська область — 74 %

Відношення до статусу російської мови значно розрізняється по регіонах України (див. табл.)[10].

Переважна більшість (84,0 %) висловилися за підвищення статусу російської мови (тобто за регіональний або державний статус), в тому числі близько половини (48,6 %) — за статус другої державної або офіційної у всій Україні.

Що стосується прихильників зниження статусу російської мови, то більш половини респондентів, що виступають за усунення російської мови з офіційного спілкування, живе в одному субрегіоні: Галичині. Відповідно в ній частка противників російської мови складає 51 %, тоді як в наступній за нею Волині їх втричі менше — 17 %[10].

Бажана державна політика стосовно російської мови залежно від регіону (на 1998)