Сторінка
1

Розвиток спорту в Європі на початку ХХ ст.

ПЛАН

1.ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В ПЕРІОД МІЖ I і II СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ

2. МІЖНАРОДНИЙ РОБОЧИЙ СПОРТИВНИЙ РУХ

3. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В ПЕРІОД МІЖ I і II СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ

Перша світова війна поклала початок загальній кризі капіталістичної системи. Загострення протиріч капіталізму у всіх областях громадського життя, посилення класової боротьби, ріст революційного і національно-визвольного руху вплинули на розвиток фізичної культури і спорту в міжвоєнний період.

Нова історична обстановка, що виникла в результаті перемоги Жовтневої соціалістичної революції в Росії, сприяла розколу світу на дві протилежні системи - капіталістичну і соціалістичну. Це привело до утворення двох різних напрямків в області фізичної культури і спорту - соціалістичного і буржуазного, що стало головною особливістю розвитку фізичної культури і спорту між I і II світовими війнами.

Європейський спортивний рух знаходився в 1914 році на порозі свого розвитку. Хоча проведення міжнародних зустрічей спортсменів, створення міжнародних федерацій по видах спорту, олімпійські ігри мали місце на рубежі століть.

Перша світова війна, що почалася в Європі, порушила сприятливий розвиток міжнародних зв'язків. Останні великі міжнародні легкоатлетичні змагання відбулися 4 серпня 1914 році, тобто в той час, коли вже почали лунати перші постріли.

За кілька тижнів до початку війни спортивна громадськість відзначила в Парижі 20-річчя утворення міжнародного олімпійського товариства. Під час торжеств багато говорилося про завіти древніх греків, про мир. Красиві слова так і залишилися порожніми фразами.

Після початку I світової війни в німецьких газетах говорилося про можливість проведення Олімпійських ігор у Берліні в 1916 році, однак незабаром німецький оптимізм згас. Спортивне життя в Європі майже згасло. Вкрай рідко проводилися змагання в Європейських країнах, тому що спортсмени змушені були надіти на себе військову форму.

Скинення царату в Росії викликало небувалий підйом міжнародного пролетаріату. Революційне полум'я перекинулося на багато країн, насамперед на Німеччину й Австро-Угорщину. Навесні 1917 року в Англію, Франції прокотилася хвиля страйків. Підсумки Жовтневої революції вплинули на подальший розвиток, у тому числі й в області спорту.

Імперіалістичні держави були єдині в ненависті до Радянської держави. Результатом якої стала ізоляція радянських спортсменів - "санітарний кордон проти комунізму", - яка продовжувалася аж до 1946 року, тобто весь міжвоєнний період.

Міжнародні зв'язки спортсменів Радянського Союзу були обмежені зустрічами зі спортсменами різних робочих спортивних організацій. Важливу роль у цьому зіграло утворення в 1921 році в Москві Червоного спортивного інтернаціоналу.

У 1913 році в м. Генті (Бельгія) була розпочата спроба створення Міжнародного робочого спортивного центру, куди ввійшли би керівники спортивних союзів Німеччини, Франції, Бельгії, Австро-Угорщини

2. МІЖНАРОДНИЙ РОБОЧИЙ СПОРТИВНИЙ РУХ

Процес оформлення міжнародної робочої спортивної організації проходив у складній обстановці розколу в робочому русі. Наявність II, опортуністичного, реформістського Інтернаціоналу і III, комуністичного Інтернаціоналу обумовило виникнення двох центрів в управлінні робочим спортом у світі.

У 1920 р. у Люцерні (Швейцарія) відбувся конгрес робітників спортивних організацій Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії, Угорщини Фінляндії й інших країн, на якому був затверджений Міжнародний робочий союз спорту і фізичного виховання - Люцернський спортивний інтернаціонал (ЛСІ). Керівники ЛСІ - соціал-демократи, проводили політику відмови від революційної боротьби і збереження політичного нейтралітету. Боячись революційного впливу радянського фізкультурного руху на робочі маси, радянській державі було відмовлено в прийомі до цієї організації.

У 1921 році в Москві був скликаний новий міжнародний конгрес робочих спортивних організацій, де були присутні делегати Радянського Союзу, Чехословаччини, Німеччини, Франції, Угорщини, Фінляндії, Італії й ін. країн. На конгресі був заснований Міжнародний союз робочо-селянських організацій фізичної культури - Червоний спортивний інтернаціонал. Головою КСІ був обраний Подвойський Н.І. Головний напрямок діяльності КСІ - об'єднання всіх робочих спортивних організацій, що стоять на платформі класової боротьби, з'єднання занять спортом з політичною й ідейною освітою, встановлення інтернаціональних зв'язків з робочими спортивними організаціями всіх країн. До 1926 року були підписані угоди про співробітництво з 75 країнами, що передбачають проведення спортивних змагань, обмін делегаціями і т.д.

Протягом всього міжвоєнного періоду між ЛСІ і КСІ велася завзята політична й ідеологічна боротьба.

Таким чином, у світі утворилося два міжнародні робітничі спортивні інтернаціонали, що принципово розрізнялися по своїм цілях і задачах. У більшості країн були організовані їхні спортивні секції. Одні з них знаходилися під впливом ЛСІ, інші - КСІ. Основні секції ЛСІ складали робочі спортивні організації дофашистської Німеччині й Австрії (більш 1 млн. чол.). КСІ головну опору мав в особі радянського фізкультурного руху і секції в 70 країнах світу. З 1922 року спортсмени КСІ проводили зустрічі у Франції, Німеччини, Фінляндії, Москві.