Сторінка
1

Формування технічної майстерності у студентів, що займаються баскетболом, на основі біомеханічних моделей кидка у стрибку

У сучасному житті все більше використовуються заняття фізичними вправами не тільки для досягнення максимальних результатів в спорті, але й для підвищення їх оздоровчого впливу на широкі маси населення. Для вирішення такої глобальної проблеми найбільш ефективним засобом є, безумовно, спортивні ігри (Матвеев Л.П, 1977; 1991). Сучасний баскетбол знаходиться на стадії бурхливого творчого підйому, направленого на активізацію дій, як в нападі, так і в захисті (В.М Артюх, 1996; В.М. Корягин, 1989; В.М. Портнов, 1988).

Тому метою нашого дослідження було теоретично та експериментально обґрунтувати технічну підготовки спортсменів у баскетболі на основі біомеханічних моделей кидку у стрибку.

Дослідження проводилось поетапно. Проведений на першому етапі (вересень – жовтень 2005 р.) аналітичний огляд літературних джерел засвідчив, що в умовах сучасного спорту постійно зростає рівень тренувальних навантажень, посилення конкуренції, що визначає пошук нових напрямків удосконалення технічної майстерності спортсменів.

Використання старих форм призводить до зникнення інтересу до занять спортом, що тягне за собою погіршення стану їх фізичної форми та техніки.

На цьому етапі було визначено понятійний апарат дослідження, визначено експериментальну базу, якою став факультет фізичного виховання та спорту при МДУ ім. В.О.Сухомлинського.

Репрезентативність вибірки забезпечувалась однорідністю учасників дослідження, щодо вікового статусу, рівня фізичної підготовленості та обсягу рухової активності.

На другому етапі дослідження (жовтень – грудень 2005 р.) нами був проведений констатуючий експеримент, у якому вивчалися особливості фізичної підготовленості, технічної майстерності, вивчення мотивів (анкетування) студентів 1-5 курсів (18-23 років).

Всього в експерименті взяли участь двадцять студентів, які займаються баскетболом.

На третьому етапі (грудень 2005- березень 2006 р.) на основі аналізу результатів тестування був розроблений план навчально – тренувальних занять.

Для вирішення поставлених задач було організовано контрольну та експериментальну групи. Контрольна група у складі десяти студентів займалася за звичайною програмою, експериментальна група (10 студентів) займалася з використанням програми розвитку стрибучості та складеною програмою тренування кидків у стрибку (AIR ALERT).

Проводився порівняльний педагогічний експеримент по перевірці розробленої системи. На основі отриманих результатів дослідження були розроблені методичні рекомендації щодо вдосконалення техніки кидка у стрибку баскетболістом.

Для побудови моделей кидка у стрибку були застосовані майже ідеальні біомеханічні характеристики рухів спортсменів високої кваліфікації.

Спортсмени нижчої кваліфікації при виконанні вистрибування для кидка нерівномірно розподіляють свої зусилля, що приводить до більш тривалої затримки в місці обробки м’яча, що позначається на ефективності технічних дій у цілому. Переважне виконання в тренуванні відштовхувань з місця мало сприяє вдосконаленню стрибучості в стрибках, які виконуються з настрибування. Та навпаки, відштовхування з настрибування одночасно вдосконалює стрибучість в стрибках з місця. Такий однобокий перенос обумовлений тим, що відштовхування з настрибування більш сильний подразник для нервово – м’язового апарату та більше забезпечує вдосконалення здатності до швидкості прояву значного максимуму зовнішньої сили.

Встановлено, що зміна кута в колінному суглобі у спортсменів вищої кваліфікації від моменту торкання і до моменту відриву від майданчика складає 149 – 92◦ (p<0,05). Такий діапазон зміни кута дозволяє спортсмену виконувати більш ефективне відштовхування. До цього необхідно додати правильний рівномірний розподіл тиску на опорну поверхню, що і призводить до ефективного відштовхування від майданчика. Останній приставний крок дорівнює приблизно одному метру. У спортсменів нижньої кваліфікації діапазон зміни кута в колінному суглобі складає 105 – 95◦ (p<0,05). Такий діапазон зміни кута призводить до зниження висоти стрибка і точності відштовхування.

При порівнянні техніки вистрибування помітно, що спортсмени нижчої кваліфікації змушені більше часу контактувати з майданчиком, а спортсмени високої кваліфікації більш різко та вибухово виконують вистрибування вверх. Це свідчить про раціональну техніку. На основі результатів дослідження були визначені методи впливу на удосконалювання кидків у стрибку в баскетболі. Серед засобів, сприяючих удосконаленню стрибків та кидків в баскетболі, крім різних вправ були використані моделі, побудовані за допомогою комп’ютерної програми. Підтвердженням розробленої методики удосконалення кидків у стрибку є результати педагогічного експерименту (таблиця 1).

Таблиця 1

Показники фізичної та технічної підготовленості в кінці експерименту