Сторінка
1

Особливості фізичного виховання студентів спецмедгруп при захворюваннях органів травлення та печінки

Як відомо, навчання та побут студентів проходять в умовах недостатньої рухової активності, одноманітної робочої пози і великим навчальним навантаженням. Недостатня рухова активність у більшості являється фактором, який ускладнює протікання основного захворювання, в результаті чого значна частина студентів вибуває на різні терміни із навчального процесу у зв’язку із хворобою.

По даним ряду авторів (В.С.Мурашов, 1987; В.Н.Мокін, 1987; Н.І.Мунькова, 1987; В.Г.Осіпов, 1992, Р.П.Шологон, 1993) і нашими спостереженнями багато студентів хворіють на органи травлення і печінку.

Компенсуючим фактором недостаючого рухового режиму під час навчання явилась оптимізація рухової активності студентів у вузі впродовж робочого дня засобами фізичної культури, а також організація фізкультурно-оздоровчих заходів і участь в них, поряд з відвідуванням академічних занять з фізичного виховання у спеціальному медичному відділенні.

Особливу увагу слід приділяти студентам, які за станом здоров’я віднесені в спеціальну медичну групу. Нами розроблені науково обгрунтовані диференційовані методики занять з фізичного виховання і комплекси спеціальних фізичних вправ при захворюваннях гепатобіліарної системи і шлунково-кишкового тракту, які застосовували на заняттях з студентами спецмедгруп.

Мета і завдання наших наукових досліджень полягала в апробації застосування диференційованих методик і комплексів спеціальних фізичних вправ з студентами спецмедгруп на заняттях з фізвиховання.

Під спостереженням знаходилось 83 студенти: з них 57 (69%) дівчат і 26 (31%) юнаків у віці 17-22 роки, що відвідували академічні заняття з фізвиховання у спецмедвідділенні. За даними медичного обстеження на початку навчального року, за нозологічними формами захворювання, студенти розподілились: гепатобіліарна система – 31 чол. (38%), де – Хр. холецистіт – 17 (54%), дискенезія жовчного міхура і жовчних шляхів – 14 (46%); органи травлення – 52 чол. (62%), де - Хр. гастрити -21 (40%), гастродуоденіти – 15 (28%), виразкова хвороба дванадцятипалої кишки – 10 (19%), Хр. коліти – 7 (13%) чоловік.

Для визначення ефективності академічних занять з фізвиховання, що проводились зі студентами спецмедгруп використовувались сучасні інформативні методи досліджень: клініко-лабораторні (біохімічні аналізи крові, доуденального зондування, печінкові проби), рентгенографія, функціональні проби на фізичне навантаження, підрахунок частоти серцевих скорочень, дихання, педагогічний аналіз і висновки вузьких спеціалістів.

В результаті повторних медичних обстежень, багаторазових досліджень динаміки і аналізу отриманих показників, в результаті застосування диференційних методик на занятті з фізвиховання зі студентами спецмедгруп, оптимізації рухової активності, у більшості студентів спостерігались позитивні зміни суб’єктивних ознак захворювання і покращання загального самопочуття, психоемоційного стану, а також сприятливі зрушення з боку клініко-лабораторних показників. Так, у 12% обстежених зменшились, а у 88% -зникли скарги на болі в області печінки, епіогастральній зоні, диспептичні явища, порушення стільця, головні болі, порушення сну. Зменшення ваги відмічено у 34% студентів.

Поряд з тим, з спеціального медичного відділення в основну медичну групу переведено 17 (22%) чол., а в підготовчу – 31 (38%) студентів.

Методика занять зі студентами спецмедгруп має свою специфіку. Особливість методики занять з тою чи іншою спецмедгрупою залежить від основного і побічного захворювання студентів. Багато студентів перехворіли і хворіють хворобою Боткіна (гострий інфекційний гепатит), хронічним гепатитом, гепатохолециститом, хронічним холециститом, ангіохолециститом, дискінезією жовчного міхура і жовчних шляхів (ангіохоліти), хронічними гастритами (з підвищеною і пониженою секрецією), виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, колітами і ентероколітами.

Роль фізичного виховання з використанням спеціальних фізичних вправ при вказаній патології перш за все заключається в його протидії застійним явищам в організмі і частково, в черевній порожнині. Систематичне застосування спеціальних фізичних і дихальних вправ, що викликають періодичне підвищення і зниження внутрічеревного тиску, здійснює “масаж” всіх органів черевної порожнини, прискорює виділення жовчі. Слід припустити, що активні фізичні вправи тонізують жовчний міхур, жовчновивідні протоки і сфінктер Одді через вегетативно-нервовий механізм. Тому регулярне використання спеціальних фізичних вправ має не тільки лікувальне, але і важливе профілактичне значення.

Комплекс спеціальних фізичних вправ використовують при хронічному холециститі, інфекційному гепатиті в стадії ремісії та іншій патології гепатобіліарної системи, використовують з метою покращення кровообігу в черевній порожнині. При цьому слід враховувати, що факторами, які підсилюють прилив крові до печінки є: внутрічеревний тиск, активність травних процесів, перестальтика кишечника.

Позитивний вплив спеціальних фізичних вправ на гепатобіліарну систему, проявляється також в покращенні функції травної системи, а також на моторику кишечника, зменшення запорів, зменшення гіпоцидного стану шлунка та ін. Використовуючи фізичні вправи для черевного пресу, необхідно уникати статичних напружень у хворих студентів; необхідно, щоб у них підвищення внутрічеревного тиску чергувалось з його зниженням при розслабленні м’язевих стінок черевної порожнини. Корисно використовувати вправи з гімнастичними палками, медицинболом, біля і на гімнастичній стінці із зміною вихідних положень. З інших засобів фізичної культури варто використовувати плавання, греблю, прогулянки на лижах і катання на ковзанах, а також гру в волейбол, бадмінтон, теніс, елементи баскетболу.

До таких захворювань шлунково-кишкового тракту належать гастрити і гастродуоденіти (нормацидні, гіпоцидні, анецидні і гіперацидні), виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, хронічні ентеріти, коліти і ентероколіти, опущення шлунка (гастоптоз) та інші.

Одним із методів лікування захворювань травного апарату є фізичні вправи. Особливо благодійний, стимулюючий їх вплив помітно при порушенні рухової функції шлунку і кишечника. Фізичні вправи для хворих з шлунково-кишечними захворюваннями передбачають: загальне зміцнення організму хворого, боротьба з суб’єктивними проявами захворювання; позитивний вплив на нейро-гуморальну регуляцію травних процесів хворого; зміцнення системи м’язів черевного пресу, підвищення внутрічеревного тиску і стимулювання моторної функції травної системи; активізації у хворого кровообігу в черевній порожнині і малому тазі; боротьби з застійними явищами.