Сторінка
2

Найважливіше – не втрачати темпу і робити добро… До 80-річчя Марії Яківни Плющ

Своїми знаннями, творчими здобутками та багатим життєвим досвідом вона щедро ділиться з усіма, хто прагне оволодіти глибинними скарбами української мови: магістрами, аспірантами, докторантами, молодими викладачами, виховала не одне покоління викладачів мови. Під її керівництвом підготовлено 19 кандидатських і 1 докторська дисертація, ще 4 аспіранти успішно завершують роботу над кандидатськими дисертаціями.

Як методист М.Плющ заявила про себе у підготовці навчально-методичних посібників для вчителів української мови та літератури: «Словотворення та вивчення його в школі» (К.: Рад.школа, 1978), «Вивчення морфології в 5-7 класах» (К.: Рад.школа, 1988), «Українська мова. Довідник» (К.: Освіта, 2002) та ін. «М. Я. Плющ за власним бажанням протягом двох років вела уроки у 125 школі м. Києва в 10-му, а потім 11-му класах із поглибленим вивченням української мови. У цей же період працювала над проблемами методики мови і керувала 4 аспірантами і докторантом (Г. Онкович), організовувала міжвузівські наукові конференції тощо» [2, 8].

Разом з С. О. Караманом, В. І. Тихошею та О. В. Караман вона є автором підручників «Рідна мова» для 8, 9 та 10 класів, які дістали позитивні відгуки, відповідно збільшується тираж їх наступних видань, охоплюється все ширше коло освітян в Україні.

Свою педагогічну практику та наукову роботу М.Плющ поєднує з громадською діяльністю. Вона є членом експертної комісії Міністерства освіти і науки України. Протягом багатьох років була вченим секретарем спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій з педагогіки, психології і методик викладання української мови і літератури та кандидатських дисертацій зі спеціальностей «Українська мова», «Українська література», «Російська мова». 2004 р. Марія Яківна стала головою спеціалізованої вченої ради з захисту кандидатських дисертацій зі спеціальностей української та російської лінгвістики. Протягом багатьох років обиралась Головою жіночої ради університету, виконувала обов’язки вченого секретаря ради університету, куратора академічних груп; брала активну участь як голова секції української мови у проведенні Всеукраїнських студентських олімпіад з української мови й літератури та Всеукраїнському третьому турі змагань учнів Малої академії наук [2, 8].

Про те, що праці Марії Яківни були високо оцінені та здобули широке визнання, свідчать численні нагороди та відзнаки: їй присуджено звання «Заслужений працівник народної освіти України» (1995р.), нагороджено медаллю «За трудову доблесть» (1970р.), медаллю імені А. С. Макаренка (1990р.), відзначено знаками «Відмінник народної освіти УРСР» (1971р.), «Отличник просвещения СССР» (1982р.) та багатьма Грамотами і Подяками НПУ імені М. Драгоманова, Міністерства освіти і науки України, Київської міської державної адміністрації. У галузі лінгвістичної науки праця М.Плющ відзначена «Медаллю честі», яка присуджена Міжнародним Бібліографічним центром (Кембридж) у номінації «Жінка світу в галузі наук 2000 – 2001 р.». У 2002 р. була нагороджена за підручник у співавторстві з А. П. Грищенком і Л. І. Мацько дипломом ІІ ступеня в номінації «За кращий підручник, навчальний посібник». У 2005 р. Марію Яківну нагороджено медаллю «За наукові досягнення» Міністерства освіти і науки України.

Це особистість, інтереси якої необмежені основною діяльністю: вона захоплюється спортом (« . в аспірантські роки навчилася грати в волейбол, не полишала відвідувати спортивний зал і пізніше – у групі «здоров’я». А шахи й досі для сім’ї Плющів є найкращим активним відпочинком, тому завжди знайдеться часина для шахів» [2, 9]), вболіває за українських спортсменів та українські спортивні команди.

За словами Марії Яківни, у житті найважливіше – не втрачати темпу і робити добро, тоді воно повернеться тобі сторицею [2, 9]. «Головне – полюбити рідну пісню і танок. Корінь свій знати – це не просто знати історію, а й відчувати, що ти належиш до свого народу. Кожна людина повинна бути цілеспрямованою. Вибрати свою життєву дорогу і не звертати з неї. Моє життєве кредо – це слова Малишка: «Не піддавайсь дрібненькій суєті…» [1, 2].

Про те, як шанують Марію Яківну, свідчила заповнена лекційна аудиторія Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, де вітали з 80-річчям свою колегу, вчительку, викладачку, наставницю, порадницю, подругу, землячку усі ті, хто знають і глибоко поважають цю чарівну, доброзичливу, мудру жінку. Адже сьогодні у вищих навчальних закладах працюють десятки викладачів, які пройшли наукову школу Марії Яківни, у загальноосвітніх школах – не одне покоління вчителів української мови колишніх її студентів. Навіть на святі, за спостереженням Любові Іванівни Мацько «хіба що декілька осіб із присутніх не були студентами Марії Яківни Плющ».

Із вступним вітальним словом виступив завідувач кафедри української мови, академік Арнольд Панасович Грищенко, який висловив уклінну подяку ювілярці, розповів про її життя та науково-педагогічну діяльність. Зупинився він і на творчому доробку Марії Яківни, охарактеризував її як науковця: «У науковому мовознавчому світі Марія Яківна є мовознавчою зіркою, бо належить до тих науковців, які завжди у пошуку, завжди знаходять шляхи вдосконалення і творчої роботи…».

Вітання ректорату НПУ ім. М. Драгоманова та особисті вітання ректора виголосив проректор з гуманітарної освіти, директор Інституту історії, філософії, педагогічної освіти, доктор наук, професор Іван Іванович Дробот, після чого вручив ювілярці Ректорську подяку за вагомий особистий внесок у розвиток університету, досягнення високих особистих показників у професійній діяльності. Поділився Іван Іванович і своїми спогадами, висловив подяку за те, що колись, на вступному іспиті з мови, Марія Яківна разом з Емілією Григорівною Борщ поставили йому достатню оцінку для того, щоб він міг вступити до педагогічного навчального закладу, де тепер займає такі високі посади. Він охарактеризував ювілярку, як людину, що завжди в пошуку, завжди у праці: «Маріє Яківно, я Вас пам’ятаю, як Ви йдете, а за Вами – ватага Ваших студентів, аспірантів…», порівняв її з повноводою, широкою, мудрою рікою, яка тече по всій Україні, бо доробок Марії Яківни відомий усій державі. Директор Інституту української філології Анатолій Васильович Висоцький зачитав Подяку Марії Яківні Плющ від Київського міського голови О. О. Омельченка та лист з Пряшівського університету (Словаччина).

Слова подяки, вітання та найкращі, найщиріші побажання лунали з вуст П. П. Толочка, І. Р. Вихованця, К. Г. Городенської, З. Ф. Донець, О. Л. Доценко, Г. В. Онкович, С. О. Карамана та багатьох працівників НПУ імені М. Драгоманова, Інституту археології, Інституту української мови НАН України, Інституту педагогіки АПН України, Інституту вищої освіти, Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини, Національної академії внутрішніх справ, Київського міського педагогічного університету імені Б. Грінченка, Полтавського педагогічного університету, Рівненського економічно-гуманітарного університету, Прилуцького педагогічного училища. Стільки позитиву, стільки добрих спогадів та приємних слів, доброзичлива, святкова атмосфера щирої подяки… Не кожна людина у своєму житті може досягти такої глибокої пошани, поваги як з боку колег, так і з боку студентів. Ось лише кілька слів, які линули із сердець тих, хто прийшов привітати Марію Яківну: «типова українка, … творча у житті, любить красу у всьому… Є довершеною сучасною особистістю, сприймає все свіжо, творчо, молодо», «…у неї завжди є чому вчитися» (Л. І. Мацько), «молода і красива, бо спортсменка – волейболістка і шахістка» (П. П. Толочко), «Марія Яківна – еталон керівника» (Л. Ф. Мірошниченко), «…хотіла уступити дорогу, на що Марія Яківна відповіла: «Ні, Ви молода, Вам не можна дорогу переходити!». Це особлива риса Марії Яківни…» (О. Л. Доценко), «коли йдеш до Марії Яківни, перш за все, йдеш до Людини, …вона – зразок людяності і порядності» (С. О. Караман) .