Сторінка
5

«Народна пісня – дзеркало народної душі» (М. Драгоманов)

Значний внесок до збирання українських народних пісень зробив професор історії Московського університету О.Бодянський (1808-1877), який склав велику збірку (вісім тисяч номерів) “Українських народних пісень”. На жаль, рукопис цей під час Першої світової війни загубився. Слід назвати також збірники пісень та дум першого ректора Київського університету Святого Володимира М. Максимовича (1804-1873): “Малороссийские песни” (1827), “Украинские народные песни” (1834), “Сборник украинских песен” (1849), “Дни и месяцы украинского селянина” (1856). З монографією про чумацтво у 1874 р. І.Рудніченко видав “Чумацкие народные песни”.

Відомий український громадсько-політичний діяч, історик, публіцист, фольклорист, філософ М. Драгоманов багато праць присвятив українській народній творчості: “Исторические песни малорусского народа” (1874-1875, у співавторстві з професором В. Антоновичем), у Женеві – “Нові українські пісні про громадські справи” (1881), “Політичні пісні українського народу XVIII-XIX ст.” (1883-1885).

Яскравим представником серед дослідників та популяризаторів української народної пісні був мій прадідусь – відомий композитор, диригент, фольклорист, засновник музичних шкіл, хорів, оркестрів Василь Безкоровайний (м. Тернопіль, 1880 – м. Буффало, США, 1966). Жертовна самопосвята і незгасна любов до української народної пісні вилилась у різножанрову палітру його творчості: він – автор хорових обробок народних пісень “Ой у саду” (записана Т. Шевченком у Почаєві), “Віддала мене”, “Піду в садочок” ., аранжував українську народну думу “Утеча братів з Азова”; тридцять фортепіанних п’єс для дітей на мотиви народних пісень (багато з яких ще знаходяться в рукописах у домашньому архіві). “Українські Думки” для скрипки і фортепіано пронизані мелодійністю і щирістю, у кожному творі відчувається національний колорит. А увертюра “Різдвяна ніч” за мотивами українських колядок для великого симфонічного оркестру мала величезний успіх у м. Буффало в 1956 р.

Музика мого прадідуся повертається на рідну землю, неначе лелеки з далекого краю, і з архівних захоронень, і з приватних збірок, зринаючи в живій звуковій аурі України свіжою і неповторною мелодією, ще одним своєрідним голосом у пребагатому розмаїтті сучасної національної культури.

Безіменний – митець – народ творить упродовж віків. Час від часу з’являються окремі таланти, які підносять мистецтво на найвищий щабель. І кожна доба має свій стиль, своїх митців. Одні з них популярні короткий час, творчість інших живе століття, визнана в цілому світі.

Народ оцінюється не стільки по природних багатствах його землі, скільки по духовних надбаннях. У сучасному світі в ясир не беруть, забувати рідного не примушують, але дехто, особливо молодь, легко зрікається рідної мови, звичаїв, традицій. Для них українська пісня могла б стати ґрунтом для усвідомлення себе українцями.

Кримська земля – це моя земля. Кожного дня відчуваю, що дихаю, думаю, роблю добрі вчинки завдяки великій силі української пісні, яку полюбила з дитинства, дякуючи моїй мамі Заслуженій артистці України, співачці Наталії Безкоровайній. Я горда тим, що змалку пізнала всю велич і красу цього неоціненного народного скарбу. “Втіхо моя, пісне українська! Мов дотик зачарованої істоти, ти зміцнюєш мої сили, кріпиш почування, викликаєш жадобу життя, що таке огидне і безталанне, жадобу іншої доби. Велика, незрівнянна певно сила твоя, коли ти зачудувала Європу, перейшла нетрі Азії, прийнялася в Америці, а може ще й по інших сторонах світу”, – так писав про українську народну пісню П. Грабовський.

Нам потрібно самим добре пізнати свої мистецькі скарби, плекати і зберігати українську народну пісню, шанувати її відповідно, при всякій нагоді популяризувати, тим самим прискорити процес закріплення у світі імені українців як висококультурного, рівного з іншими народу. Нехай українська народна пісня консолідує і об’єднує нашу націю, звучить одностайно і могутньо по всьому світу, переконливо і переможно!

Кохання й битва, труд і грім .

Вона в тобі, вона в мені,

В житті – до заходу від сходу,

Народу рідного пісні,

Пісні великого народу.

Народу слава – слава їм!

(М. Рильський. “Слава пісням”)

Література:

1. Гоголь М. Твори: У 6 т. – Т. 6. – М., 1953. – С.67 – 68.

2. Добролюбов М. Літературно-критичні статті. – К., 1950. – С. 457 – 458.

3. Українські народні думи та пісні. Збірник для серед. та старш. шкільн. віку./ Упор. та прим. О. Таланчук. – К., Веселка, 1990. – С. 9.

4. Вісті – журнал музичного та мистецького життя. Minneapolis – St, Paul U.S.A. Ч. 1 (8), 1962; ч. 2 (9), С.8.

5. Вісті – журнал музичного та мистецького життя. Minneapolis – St, Paul U.S.A. Ч. 1 (12), 1965. С.11.