Сторінка
2

Походження і значення слова бандура

Відомо, що протистояти мусульманській експансії грузинському цареві Давиду Будівничому (1073-1125) допомагало 40-тисячне половецьке військо на чолі з Атраком Шараганідзе, якого М. Грушевський ототожнює з літописним "Отроком, сином Шарукана". Літопис повідомляє, що до Атрака в Грузію його одноплеменці з українських степів послали гінця й напутили: "Якщо не схоче він вертатися додому, заспівай йому половецьких пісень. Коли й це не зарадить, дай понюхати євшан-зілля". Половецьких пісень Атрак нібито слухати не схотів, та коли понюхав євшан-зілля, то мовив крізь сльози: "Краще у своїй землі кістьми лягти, аніж у чужій славному бути!" І повернувся в українські степи. Певно ж, що гонець, якщо збирався співати Атракові його рідні половецькі пісні, мав робити це під музичний супровід, як це завжди робилося й робиться.

Атрак-Отрок – син відомого зі "Слова о полку Ігоревім" половецького князя Шарукана і тесть Давида Будівничого, бо його дочка Гурандухт була дружиною грузинського царя. Атрак – ще й батько половецького князя Кончака. Тобто Гурандухт і Кончак – сестра і брат, дочка й син Атрака, онука й онук Шарукана. А дочка Кончака – Кончаківна – невістка оспіваного в «Слові» новгород-сіверського князя Ігоря, який і сам на три чверті половчанин. Гурандухт – тітка Кончаківни і бабуся знаменитої грузинської цариці Тамари (Тамар). Тож грузинський цар і сіверський князь – родичі по половецькій лінії: цар Давид для себе, а князь Ігор для свого сина брали дружин з половецького роду Томарів, назва якого й відбита в імені цариці Тамар. Є українська шляхта половецького походження – Томари: чернігівський полковник Василь Томара і переяславський полковник Степан Томара служили в гетьмана Івана Самойловича. Були наказний полковник Семен Томара і кошовий отаман Василь Тамарський (Титаревський). Учнем і другом Сковороди був Василь Томара, відомий дипломат, правнук переяславського полковника Степана Томари. Лев Томара був київським губернатором, а тоді й сенатором. У полтавських поміщиків Томарів жив і навчав їхніх дітей Г. Сковорода. А найцікавіше те, що українські Томари мають за Гімалаями своїх етнічних родичів – індійських Томарів! І то царський рід Томарів, який походить саме з раджпутів! У Раджастхані, країні раджпутів, і нині є знатний раджпутський рід томари. А у VIII-ХІІ ст. раджпутські Томари правили князівством зі столицею в Делі, нинішній столиці Індії [8, 64-80].

Раджпути (досл. "царські сини", пор. "царські скіфи" у Геродота) виявляють багато спільного із запорозькими козаками. Ім’я відомого половецького князя Кзак (Ґзак) споріднене з винятково важливим для нашої вітчизняної історії терміном козак. У боспорських написах ІІІ ст. із Сіндики (біля Керченської протоки), країни сіндів-індів, засвідчене ім’я Ґосак – прямий родич терміну козак і половецького імені Кзак-Ґзак. Втім, і в запорожців побутувало ім’я Козак [8, 83-89].

Запорожці мали й прізвища, які в раджпутів виступають іменами. Означення воїна у раджпутів – вір чи бір "герой, богатир", яке творить низку раджпутських імен. Раджпутська історія ХVI ст. знає людину на ім’я Банбір, яка захопила владу в князівстві Мевар. А за "Реєстром" 1649 р. у Канівському полку (сотня Кулаги) служили козаки Іван і Фесько Банберенки, у Київському (сотня Предримирського) – Семен Банбиренко, у Переяславському (сотня Заворицька) – Максим Бамбиренко [10, 106, 296, 345]. Прізвище Банбиренко похідне від імені Банбир, тотожного воїнському імені Банбір у раджпутів. Його санскритський відповідник – Банавіра (хінді Банвір) "Богатир-стрілець", "Лучник-герой".

Раджпутське ім’я Балвір "Могутній герой", що має і форму Балбір, відбите в козацьких прізвищах Балвір, Бальвір, Балбир, Балбиренко. У Багланівській сотні Брацлавського полку, де полковником був оспіваний у кобзарських думах і піснях Данило Нечай, служив козак Федір Шалбир [10, 258]. А етнонім шелбири відбитий у "Слові о полку Ігоревім", тобто принаймні за п’ять століть до фіксації козацького прізвища Шалбир. Санскритський відповідник його – Шалавіра "Богатир зі списом", "Списник-герой", у раджпутів – Шалвір і Шалбір. Причому прізвище Нечай теж має раджпутський відповідник і означає "Непереможний".

Індійські імена Шалака й Шалак "Списник" (санскр. шала, хінді шал "спис") тотожні українським прізвищам Шалака й Шалак. Компонент Шал "Спис" – і у грузинському імені Шалва, що його мали, наприклад, батьки поета-барда Булата Окуджави й Рауля Чілачави, українського й грузинського поета, перекладача, вченого. Та й ім’я Рауль споріднене з раджпутським раваль, рауль "князь". "Махабгарата" в межах історичного Раджастхану, країни раджпутів, знає плем’я шальви "списники" і його ватажка на ім’я Шальва "Списник" [8, 77-78].

Спільне в козаків і раджпутів не тільки в іменотворенні, а й у воїнському вишколі, воїнських обрядах, уявленнях. Для них, зокрема, багато важили різні щасливі й нещасливі прикмети, особливо перед битвою. Раджпути, як і козаки, любили різноманітні розваги й воїнські змагання, благоговійно ставилися до зброї і перед боєм здійснювали обряд поклоніння їй. Ті й інші мали свій воїнський кодекс честі. У похід шаблю раджпутові, як і козакові, подавала жінка – мати, дружина чи кохана. Бо жінка уособлювала особливу силу, енергію – шакті, яка, вважалося, поєднана з чоловічою силою, робить воїна непереможним. Жіночу енергію уособлював трикутник вершиною вниз, а чоловічу – вершиною вгору. Родовий герб українських Томарів засвідчує поєднання цих двох енергій у вигляді шестикутної зірки з двох трикутників – один вершиною вгору, другий – вершиною вниз. Тому раджпутські шаблі часто прикрашає трикутник, а щити – тризубець. Шабля і в раджпутських, і в козацьких піснях постає коханою і відданою дружиною. Загиблого раджпута окривали червоною матерією, як козака – червоною китайкою. Бо колір воїнського стану – червоний, а раджпути вважають себе нащадками давніх воїнів-кшатріїв. Крім того, в їхній етногенезі дослідники відзначають відчутний скіфський компонент. Між запорожцями – українськими козаками й раджпутами – індійськими козаками стільки спільного на різних рівнях, що випадковими збігами цього не поясниш.