Сторінка
3
Скільки ж опер написали ті 290 українських (умовно) композиторів за всі часи? Статистика свідчить: 780! Загалом, не так і мало. Але відсутність свободи творчості в умовах національного гноблення, ймовірно, і спричинила надто обмежену життєздатність цих опер за майже поодинокими винятками на кшталт «Наталки Полтавки» М.Лисенка, «Запорожця за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського та «Тараса Бульби» того ж М.Лисенка. Цікаво, що за сюжетом «Наталки Полтавки» протягом 1819 – 1944 років різними авторами написано 9 опер за тією ж назвою, а партитур під назвою «Тарас Бульба» від 1855 до 1937 року зафіксовано аж 13 за авторством не лише українців та росіян, а й італійців, німців та французів. Втім, у світовій оперній практиці таке явище багатоваріантності досить поширене. Щодо української тематики, то, мабуть, мало хто знав, що опер під назвою «Мазепа» існує аж 10, хоч нині відома лише версія П.Чайковського, яка хронологічно була тільки восьмою. Тут серед авторів, окрім росіян та одного українця зі Львова, а саме Х.Ярецького, який написав цю оперу за вісім років до Чайковського – у 1876 році, знов таки бачимо італійців, французів, та іспанців.
Найпліднішим з українських композиторів за весь час був Андрій Пащенко (1883 – 1972). Він написав 19 опер. В італійській же практиці, особливо XVII – XVIII ст., тобто у перший період розвитку та поширення оперного жанру, не такі вже й рідкісні випадки написання автором . 50 – 100 опер. Це Пуччіні, Галуппі, Вівальді, Чимароза, Скарлатті, Паізіелло, Йомеллі, Каваллі .
Але і в більш пізній час розквіту італійської опери ті ж всесвітньо знамениті Россіні чи Доніцетті йшли до власних шедеврів через дуже інтенсивну творчість: перший написав 45 опер (на слуху «Севільський цирульник», «Сорока-воровка», «Вільгельм Телль» .), другий — 74 (відомі «Фаворитки», «Лючія де Ламмермур», «Любовний напій», «Дон Паскуале», «Дочка полку», «Лукреція Борджіа», «Марія Стюарт», «Лінда ді Шамуні .». Та й сам Верді написав 35 опер, а не лише «Аїду», «Ріголетто», «Трубадура», «Отелло», «Набукко», «Фальстафа».
В підневільній Україні така практика була нереальною через причини політичного характеру.
Нині через політичну нестабільність перелому в нашій історії вона нереальна і психологічно і економічно, бо українська опера не лише не розвивається, а тільки виживає через фінансову неспроможність та духовну кризу. До європейського статусу життєдіяльного оперного театру нам ще дуже далеко. Високе мистецтво, зокрема музичне, переживає важкі часи зниження культурних запитів аж до пустодзвонної попси, кіно- й телерозбещення смаків. Необхідно долати антиукраїнські впливи, тоді й національна опера розквітне новим квітом. Духовне відродження в незалежній Україні — процес гостро актуальний, як і мовна проблема, тому на кінець хочу навести думку Кароля Курпінського:
«Не можуть інші народи вдовольнитися тільки італійською оперою. Нехай беруть від неї взірці, але використовують їх принагідне до національної опери, яка мимовільно шляхом вживання рідної мови має набути рис самостійності».
Завантажити реферат