Сторінка
1

Освітнє плекання культурознавчої обізнаності: розширене бачення терміна «образотворче мистецтво»

Сьогодні ми є свідками нового погляду на освіту, яка покликана надати молоді не тільки обшир інформації, а й навчити компетентне використовувати її. Одну з провідних ролей у цьому процесі віддають образотворчому мистецтву (ОМ). Обговорення з цього приводу ведеться серед законотворців, педагогів, науковців і митців на світовому та вітчизняному рівнях. Так, загальновідомі міжнародні організації ЮНЕСКО, Рада Європи, Європейський союз спромоглися реалізувати дискусії у програми, що досліджують вплив образотворчого мистецтва на освітній процес, на учнів та студентів як головний об'єкт у ньому [40, 49,51,52], зокрема обговорюються питання, яке місце загальна художня освіта має у навчальній системі та який конкретний вплив справляють види мистецтва у синтезі з академічними дисциплінами на розвиток особистості, а також на її здатність пристосуватися до економічних реалій. Наприклад, ОЕСР (порівнює системи національних освіт) і DеSеСо (визначає та відбирає основні вміння) відзначають важливість культурно-художнього виховання для формування основних умінь особистості [40, 52].

На вітчизняному рівні справи йдуть гірше: у "Рішенні від 28.02.03 №2/3-4 "Вища освіта і наука – пріоритетні сфери розвитку суспільства XXI століття" художньо-естетична сфера не згадується зовсім; у тексті "Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті" лише побіжно згадується "художньо-естетична" культура: як складова головної мети національного та громадянського виховання [23, 6 – 7]. Більша увага цій проблематиці приділяється на сторінках сучасної мистецько-педагогічної періодики. Дописувачі – українські теоретики та практики – розглядають переважно методику викладання ОМ: як окремої дисципліни малювання; в синтезі з іншими мистецькими дисциплінами; а також застосування ОМ як універсального інструмента для опанування інших програмних дисциплін; висловлюють критичні зауваження щодо заскорублості конкретних проявів сучасного художньо-освітнього процесу [5, 8, 10, 19, 25, 33]. Однак, до наукового розгляду сутності поняття "ОМ" сучасна автура не доходить.

У цілому процес впровадження мистецтва в освіту лишатиметься кволим, якщо не поширювати роз'яснювання його переваг в освітньому процесі та не включати ОМ до освітніх програм. Рівень культури може від цього багато втратити.

Невід'ємним елементом кваліфікованого процесу інтеграції мистецтва в освіту є категоріальний апарат, який визначає сутність і широту поняття, його логічне місце у системі та взаємозв'язок із іншими її складовими. Різне трактування поняття, неправильне розуміння його зв'язків призводить до викривленого тлумачення не тільки наукового тексту, а й до нерозуміння співрозмовниками одне одного, а якщо брати ширше, – гальмує розвиток культури в цілому.

Представники ЗМІ, особливо редактори як основні контролери мови, мають відповідальніше ставитися до точності та ясності у передачі інформації.

Розглянувши добірку літературних джерел: вітчизняні та російські академічні довідники (енциклопедії, тлумачні словники тощо), спеціалізовані видання з мистецтва (історико-мистецтвознавчі праці; мистецько-педагогічна, культурознавча періодика; монографії; підручники з образотворчих видів мистецтва тощо), ми виокремили низку проблем, що стосуються як змісту, так і форми терміна.

Більшість оглянутих видань, які звертаються до терміна "ОМ", успадкувавши традиції радянського режиму, і далі поширюють модель обмеженого (ідеологічного, вузького, однобокого) трактування поняття [9, 21, 22, 24, 26, 29, 31, 44, 45].

Предметом нашого етапного дослідження ми обрали термін "ОМ", ставлячи перед собою завдання з'ясувати лінгвістичну відповідність змісту поняття його формі й адекватності дефініцій даного терміна; перевірити гіпотези щодо неправильності використання лексичної форми "образотворче" лише на позначення одного виду мистецтва; притаманності ОМ тільки предметно-просторових характеристик (опредмеченності та візуалізації).

Мета – привернути увагу до порушеного питання фахівців дотичних напрямків діяльності, дати підґрунтя до роздумів і спонукати до викристалізування якомога точнішого та вичерпного тлумачення зазначеного терміна.

Окрім зазначених літературних джерел, для дослідження ми використали етимологічні словники, англійський, англо-російський, а також іспанський тлумачні словники.

Більшість розуміє образотворчість як сутність не тільки живописного, графічного, скульптурного, архітектурного, художньо-фотографічного видів мистецтва, а й театрального, художньо-літературного, хореографічного, кінематографічного, музичного тощо, для яких образ є основним засобом утілення творчої ідеї.

Своє дослідження ми структурували з поданих у літературних джерелах думок щодо тлумачення ОМ, виділили спільні риси колізії, що була спричинена протилежними думками щодо окремих умов; диференціювали умови за предметом суперечності; виділили з ряду суперечливих умов лише перші три для подальшого детального опрацювання; дали аргументовану оцінку з приводу кожної з трьох умов за допомогою етимології слів "образ", "мистецтво"; виявили та вказали помилки щодо нерозрізнення тотожного та зіставлення незіставного; впливу міжмовного чинника на семантику ОМ.