Сторінка
5

Феномен людини як гомоцентричний компонент волюнтаризму в природі

Відтак і нова програма 1986 р. на дванадцяту п’ятирічку і на період до 2000 р. не могла бути реалізованою. У зв’язку з цим іще в середині 80-х рр. видатний учений акад. В. А. Легасов зазначав, що ми є свідками й учасниками банкрутства так званого індустріального етапу промислової революції, початок якої датується винайденням парової машини.

Та чи є перехід від екстенсивної індустріальної економіки до нової, досконалішої, завершальним на шляху вирішення глобальних екологічних проблем суспільства? Треба сподіватися, що так. Але з розпадом СРСР не зникла небезпека ядерної війни. Кількість країн «атомного клубу» зростає. І досі у світі витрачаються фантастичні кошти на підтримку військово-промислових комплексів різних країн (рис. 7).

Рис. 7. Ілюстрація збитків суспільства.

1) Плакат з англійського журналу «New internationalist» свідчить, що військові витрати світового суспільства за два тижні майже такі, як і на харчі, воду, житло, освіту і медицину за рік. 2) Статистика федеральних і штатних витрат США (1985 р.)

Саме мілітаризація суспільства, що триває, породжує проблеми екології і небезпеку ядерної війни. Згідно із сучасними науковими прогнозами за масового застосування ядерної зброї основним чинником, що спричинив би трагічний кінець людства, стали б не «уражаючі фактори» ядерної бомби, а саме екологічні наслідки глобального порушення природної рівноваги термодинамічних процесів у біосфері Землі. Учені прогнозують такий можливий хід екологічної катастрофи, реальна загроза якої ще існує:

— унаслідок запилення і задимлення атмосфери аерозолями її прозорість зменшиться на порядок, що поступово призведе до так званої ядерної ночі;

— зменшення кількості сонячної енергії, яка досягає поверхні землі, призведе до зниження температури повітря, загибелі багатьох рослин і тварин, особливо в тропічних районах землі, де вони менше пристосовані до різких коливань температур;

— поглинання сонячної енергії стійкими аерозолями верхніх шарів тропосфери призведе до підвищення температури повітря з висотою, що зруйнує температурну природну інверсію, і, як наслідок, порушить конденсацію в тропосфері водяної пари, а отже, випадання опадів;

— нерівномірне охолодження суходолу й океану (останній буде охолоджуватись значно повільніше) спричинить різке посилення циркуляції повітря у системі океан — атмосфера — континент, наслідком чого будуть урагани, бурі, додаткове запилення тропосфери і встановлення стійкого стану «ядерної зими». Світ уже не буде при­датним для життя людини. Це може статись, якщо людство не змінить своєї психології амбіційно-агресивного ставлення як до природи, так і до своїх сусідів. Про загрозу «ядерної ночі» нам завжди нагадуватиме Чорнобиль (рис. 8).

Рис. 8. Еколого-економічна пересторога сучасній цивілізації

Як висновок з такого дуже побіжного аналізу сучасного стану життєдіяльності суспільства випливає єдино можливий прогноз: від­новлення і збереження природного життєпридатного середовища буде глобальною соціально-політичною і філософсько-інтелектуальною проблемою ХХІ ст.

Який інтелектуально-моральний потенціал людства ще не використано для розв’язання цієї проблеми? Це, по-перше, мобілізація природничих наук в їхньому холістичному спрямуванні і, по-друге, гуманітаризація освіти і науково-технічного прогресу суспільства. Іще понад 30 років тому вчений-палеонтолог і талановитий письменник-фантаст І. А. Єфремов (автор колись дуже популярного соціально-філософського роману «Туманність Андромеди») зауважив: «Фізика, наприклад, …перетворюється на консервативну й абстрактну дисципліну. Її наслідують і деякі інші галузі знань. Тим часом релігія в плані всього людства відійшла на другий план, а на ній раніше трималась суспільна мораль. Наука, що замінила релігію, особливо у соціалістичних країнах, приділяла мало уваги науково обгрунтованій системі моралі і суспільної поведінки людини, віддаючи всі сили гонитві за відкриттями взагалі. Але пізнання «взагалі» є антигуманістичним і аморальним. Саме в цьому все виразніше проявляються розходження між насущними потребами людини і напрямком розвитку науки і техніки»*.

Щодо соціально-моральної мотивації сучасної людини дуже цікавим є оригінальний висновок нашого співвітчизника, акад. М. М. Амо­сова стосовно творчої спроможності інтелекту: «…унікальна властивість людського мозку: створити ідею і так її натренувати, що вона зможе частково замінити біологічні потреби, що згасають під час старіння»**. І хоч цей висновок стосується суто фізіологічних проблем людського організму, та чи не може він бути застосовним і до сучасної цивілізації, старіння якої, можливо, вже почалося.

Усе це підтверджує думку про нагальну потребу революції у філософії: гомоцентрична концепція сучасної цивілізації має поступитися місцем біосферній чи, навіть, геліоцентричній, а людина врешті-решт — зрозуміти, що вона не господар, а компонент Природи.

Література

1. Колотило Д. М. К 61 Екологія і економіка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999.

* Зеркало недели. — 1997. — 4 жовт. (№ 163).

* Цит. за: Атомная энергетика — что дальше? — М.: Знание, 1989.

** Н. Амосов. Эксперимент. — К.: Байда, 1995.