Сторінка
1
1. Значення зварювання для народного господарства.
Зварювання є одним із основних технологічних процесів виготовлення і ремонту деталей і виробів по всіх галузях промисловості народного господарства. При зварюванні приводиться економія металу до 50%. Зварювання широко використовується у літакобудуванні, кораблебудуванні, будуванні мостів і турбін. Зварювання дозволяє отримати нероз‘ємне з‘єднання товщиною від 0.1 мм. до декількох метрів. На даному етапі розроблені нові види високопродуктивного обладнання для зварювання, а також зварювання різних металів і сплавів різної товщини. Поряд з традиційними конструкційними сталями зварюють спеціальні сталі та сплави на основі титану, цирконію, молібдену, ніобію й інших металів, а також різнорідних матеріалів. Промисловість України випускає значну кількість різних марок електродів для дугового зварювання конструкцій із вуглецевих, легованих, жароміцних, тепло-, корозіє-, жаростійких та інших сталей.
1.1. Складаємо технологічний процес виготовлення зварного вузла, що зображення на кресленні.
Підготовка деталей до зварювання полягає в очищенні, випрямленні, розміщенні, різані й складанні.
Кромки та прилеглу зону ( шириною 20 – 30 мм з кожного боку ) очищують від іржі, фарби, окалини, масла та інших забруднень до металевого блиску щітками, полум’ям, а при відповідальних з’єднаннях використовують травлення, знежирення, піскоструменеву обробку.
Деталі з вм’ятинами, випинами, хвилястістю, жолобленнями та викривленнями обов’язково випрямляють. Листовий, сортовий прокат випрямляють у холодному сані ручним і машинним способом. Сильно деформований метал випрямляють у гарячому стані. Для випрямлення застосовують молотки, преси, правильні машини.
Для перенесення розмірів деталі з креслення на метал використовують розмічання. При цьому користуються інструментами: лінійкою, кутником, циркулем, рисувалкою, шаблонами. В процесі розмічання необхідно враховувати укорочення заготовок при зварюванні. Тому передбачають припуск з розрахунку 1 мм на кожний поперечний стик і 0,1 – 0,2 мм на 1 м поздовжнього шва.
Під зварювання деталі складають за такими способами:
— повне складання виробу з наступним зварюванням усіх швів;
— почергове підєднання деталей до вже звареної частини виробу;
— попереднє складання й зварювання виробу з окремих вузлів.
Точність, продуктивність та економічність виготовлення зварювальних виробів залежить від правильності виробу базових поверхонь ( баз ) для складання зварних конструкцій. За базові приймають поверхні з найбільшими розмірами; в якості напрямної бази – найдовшу поверхню; опорною базою вважають поверхню будь – яких розмірів у нормальному стані й постійної форми ( відсутність рубців, швів, задирок). Для циліндричних деталей вибирають подвійну напрямну базу – призми. При виборі баз необхідно враховувати наявність складальних пристосувань, вид заготовок, жорсткість деталей і точність їх взаємного розташування, зазори в з’єднаннях, зварювальні деформації тощо. Базова деталь визначає розташування вузла у виробі та орієнтує інші деталі й вузли зварної конструкції.
Зварювальні прихватки – це короткі шви з поперечним перерізом до 1/3 поперечного перерізу повного шва. Довжина прихваток від 20 до 120 мм залежно від товщини зварювальних деталей і довжини шва. Відстань між прихватками залежно від довжини шва становить 300 – 1000 мм. Інколи прихватки замінюють суцільним швом невеликого перерізу. Під час зварювання особливу увагу слід приділяти детальному проварюванню ділянок прихватки, щоб уникнути не провару і в цих місцях.
Прихватки перешкоджають переміщенню деталей при нагріванні, що може викликати появу тріщин у прихваток під час охолодження. Чим більша товщина основного металу, тим більша розтягуючи усадка в прихватках і можлива поява тріщин. Тому прихватки застосовують для деталей невеликої товщини ( до 6 – 8 мм ). При більшій товщині листів рухливість деталей забезпечують за допомогою гребінок ( еластичних прихваток ) або складають виріб із гнучкими деталями ( решітки, ферми тощо ).
Зварювальний вузол ‘‘Стійка‘‘ складається із таких частин:
-основа,
-підкладка,
- дві стійки,
-пластина.
Всі деталі зварного вузла виготовлені із сталі 20.
Виготовлення даного зварного вузла складається із таких операцій:
1. Подача заготовки на робоче місце зварника.
2. Зачистити місця під зварювання від іржі, фарби та іншого бруду за допомогою дротяної щітки або інших приладів.
3. Закріпити заготовку у складальному кондукторі, затиснути її швидкодіючими затискачами, встановлюючи між кромками зварних деталей необхідний зазор у 1.5 мм., дотримуючись розмірів згідно креслення.
4. Прихопити заготовки між собою.
5. Якщо повне зварювання даного вузла в кондукторі не можливе, тоді потрібно звільнити вузол від затискачів в кондукторі, витягнувши і поставивши на стіл зварника.
6. Провести зварювання вузла згідно креслення, повертаючи його у зручне для зварника положення для зручності зварювання.
7. Зачистити зварні шви від шлаку.
8. Оцінити якість зварювання зовнішнім оглядом швів.
9. Перевіривши чи не має у зварному шві тріщин вони із шлаком, чи відповідають розміри деталі згідно розмірів на кресленні.
1.2. Вибрати необхідне обладнання, пристрої та інструменти для зварювання.
Завантажити реферат