Сторінка
1

Правовий статус місцевих бюджетів

У сучасних демократичних суспільствах багаторівневі бюджетні системи завжди виступають результатом пошуку компромісу між самостійністю регіонів і необхідністю міжрегіонального вирівнювання умов життя, що дістає відображення в розподілі державних функцій між центральними та місцевими органами влад[1]. Україні потрібно проводити справжню фінансову децентралізацію для задоволення потреб населення в кожному регіоні, а ефективність бюджетної системи не може бути досягнута без самостійності місцевих бюджетів.

Наріжним каменем бюджетної політики стало прийняття Бюджетного кодексу України від 21.06.2001року №2542. Він спирається на два важливі законодавчі акти – Конституцію України та Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», в яких передбачено поступове послаблення фіскальної функції на обласному та районному рівнях та створення міцних бюджетів у містах, селах, селищах. Здатних ухвалювати власні видаткові рішення та фінансувати їх переважно з власних джерел доходів[2].

До найбільш гострих проблем у сфері формування місцевих бюджетів, а також їхніх відношень їз держбюджетом України, у першу чергу, варто віднести використання вільних бюджетних коштів, нестабільність доходної бази, неефективну систему вилучення надлишків загальнодержавних податків, недостатнє фінансування з держбюджету.

Ситуація ускладнюється надмірною централізацією коштів на державному рівні, що ставить можливості реалізації місцевими органами влади покладених на них функцій у повну залежність від Державного бюджету. Позиція Міністерства фінансів у цьому питанні обумовлена адміністративно-територіальним режимом України, як унітарної, а не федеральної держави, а також недостатнім кваліфікаційним рівнем місцевих органів влади для фінансування бюджетних програм.

Ще однією проблемою є невідповідність повноважень, покладених на місцеві органи влади, і виділених коштів на ці цілі. Ситуацію ускладнює центральна влада, яка при складанні бюджету і визначенні розмірів трансфертів “забуває” забезпечити фінансуванням усі передані на місця повноваження. Крім того, регіони України дуже різняться за рівнем життя, промислового виробництва, розвитку підприємництва. Бюджет передбачає вкрай мале вирівнювання бюджетних витрат. Саме тому, пропозиції регіонів по поліпшенню бюджетного забезпечення навряд чи здійсненні. Суть цих пропозицій полягає у тому, щоб на місцях залишалася частина податку з прибутку підприємств чи навіть ПДВ, залишати у розпорядженні громадян відсоток від усіх платежів, що збираються на її території. Такі зміни будуть стимулювати місцеву владу до розвитку промисловості, торгівлі.

Фінансові проблеми місцевої влади набули великої гостроти. Нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їх доходних джерел стали проблемою загальнодержавної ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються життєві проблеми людей, занепадають соціально-культурна сфера, освіта, погіршується стан доріг та інших засобів комунікації.

За цих умов саме процес прискореного формування місцевих фінансів має стати серйозним фактором стабілізації ситуації в країні.

Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначених для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи місцевого самоврядування[3].

Відповідно до ст.76 Бюджетного кодексу України проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією та виконавчим органом відповідної ради з поданням необхідних документів. Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1.Загальна сума доходів і видатків(з розподілом на загальні та спеціальні фонди),а також з розподілом видатків на поточні та капітальні.

2.Граничний обсяг річного дефіциту(профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і боргу АРК чи місцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду; повноваження щодо надання гарантій АРК та місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій.

3.Бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією.

4.Доходи бюджету за бюджетною класифікацією.

5.Бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів.

5-1.Розмір оборотної касової готівки місцевого бюджету.

6.Додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету[4].

Відповідно до ст.64 Бюджетного кодексу України, до доходів, що закріплюються за органами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать: надходження від податку з доходів фізичних осіб(у частині, визначеній ст.65 Бюджетного кодексу), державного мита за судові процеси, плати за ліцензії та сертифікати, що їх надають органи місцевого самоврядування, частини єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва та ін. обов’язкових платежів.

Використання коштів місцевих бюджетів безпосередньо пов’язане з виконанням державою та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань. Бюджетним кодексом передбачено критерії розмежування видів видатків за місцевими бюджетами[5].Так, з обласних бюджетів фінансуються середні професійно-технічні училища та вузи,багатопрофільні лікарні обласного значення,спеціалізована медична допомога, з міських та районних – середня освіта, загальна медична допомога, а видатки суто місцевого значення(дошкільна освіта,первинна медична допомога, культурно-видовищні програми) здійснюються з бюджетів міст, республіканського, обласного, районного значення, сіл і селищ. Міста Київ і Севастополь мають усі видаткові повноваження,закріплені за областями, містами, районами, селами та селищами з дотриманням законів України, що визначають спеціальний статус цих адміністративних одиниць.

До видатків, що держава залишає на розсуд місцевого самоврядування і які не беруться до розрахунку при визначенні обсягів трансфертів, належать передусім видатки на підтримку та розвиток комунальної інфраструктури населених пунктів-упорядкування житлового фонду, ремонт і утримання доріг тощо.

Відповідно до ст.78 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет виконується за розписом,який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України, вони також складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за встановленими формами і правилами. Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються у 2-місячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою АРК чи комісією з питань бюджету відповідної ради.