Сторінка
9

Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу

Предмет курсу «Міжнародний менеджмент» — це система управлінських відносин, що складається у міжнародних корпораціях, а також притаманна їм система методів та інструментів керівництва цими корпораціями на всіх рівнях управління: загальнокорпоративному, бізнесовому, функціональному, регіональному, локальному та внутрішньовиробничому.

Особливості предмета курсу порівняно з іншими управлінськими дисциплінами полягають у тому, що управлінські відносини, які складаються в міжнародних корпораціях, формуються з двох частин:

1. Загальноуправлінські відносини, пов'язані з розподілом праці та її кооперацією і які породжують загальні функції управління: планування, організацію, мотивацію, керівництво і контроль.

2. Специфічні соціально-культурні відносини, що складаються всередині міжнародної корпорації між працівниками, які є носіями різних національних культур, і стають підставою використання специфічних інструментів реалізації загальних функцій менеджменту.

Наприклад, необхідність передбачення майбутніх змін у зовнішньому середовищі та раціонального використання ресурсів вимагає від керівництва міжнародної корпорації ретельного планування, насамперед стратегічного, розрахованого на довгостроковий період й очікувані майбутні ресурси. Однак для міжнародної корпорації, перш ніж розробляти стратегічний план, потрібно з'ясувати стратегічний профіль корпорації — етноцентризм, поліцентризм, регіоцентризм, геоцентризм. У національному бізнесі цього робити непотрібно, оскільки всі компанії є природно етноцентричними. У міжнародному менеджменті доводиться вдаватись до специфічного інструменту — стратегічного профілю корпорації.

Завдання курсу:

опанування студентами таких навичок управління, які дозволяють їм успішно працювати в міжнародних корпораціях на різних посадах менеджерів та економістів,

вміння використовувати ефективний зарубіжний досвід менеджменту, працюючи на українських підприємствах, а також в органах центральної і місцевої влади, державного управління і місцевого самоврядування.

Слід звернути увагу на особливості розвитку міжнародного бізнесу у другій половині минулого століття, пов'язані з двома тенденціями:

1. Збільшення кількості неамериканських міжнародних корпорацій (насамперед японських) і підвищення їх питомої ваги за рахунок зменшення американських. Якщо в 1973 р. з 260 найбільших корпорацій світу 126 (48,5%) були американськими, то в 1997 р. серед 3500 найбільших компаній 162 (32,4%) — американські. Для японських компаній ці дані становлять відповідно 9 (3,5 %) і 126 (25,2 %) [Гіл, 2001, 50].

2. Розвиток міні-багатонаціональних корпорацій, що являють собою малі та середні підприємства. Ця тенденція пов'язана насамперед з розвитком Інтернету, що усуває чимало перешкод, з якими стикаються невеликі фірми за розбудови міжнародних каналів збуту.

Поряд з концепціями періодизації розвитку міжнародного бізнесу в цілому, як це розкривається у питанні 1.2 цієї теми, існують концепції більш детальної періодизації окремих напрямів (складових) міжнародного бізнесу. Зокрема Т. М. Циганкова наводить п'ять етапів у розвитку міжнародної торгівлі [Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації, 2001, с. 168—170].

Доцільно підкреслити, що формування теорії і практики міжнародного менеджменту відбувалось двома основними шляхами:

1) вирішенням спеціальних міжкультурних проблем менеджменту міжнародних корпорацій і виявленням особливих законів управління цими корпораціями, про що йшлося вище;

2) запозиченням прогресивного досвіду менеджерами з інших національних шкіл менеджменту.

У цьому плані заслуговує на увагу поширення по всьому світі ідей і інструментів американської школи менеджменту. Відомо, що нові інструменти менеджменту, запропоновані американськими гуру бізнесу у 80-ті роки, були прихильно сприйняті в західноєвропейських країнах. Незважаючи на підозрілість європейців стосовно транснаціональних корпорацій, вони є відкритими для нових управлінських ідей, хоча й не прагнуть бігти за останньою новинкою, забуваючи одночасно попередні розробки. Тому в Європі успішно продавались книги У. Оучі «Теорія Z» (1981), Р. Маккени «Мільйон доларів завдяки порадам найкращих американських маркетингових консультантів» (1985), Дж. Нейсбітта «Мегатенденції» (1982) та. ін. Так, бестселер Т. Пітерса і Р. Уотермена «В пошуках досконалого управління» (1982) за три роки (1982—1985) у Франції було продано в кількості понад 100 тис. примірників.

Однак до деяких новинок ставлення менеджерів у різних країнах виявилось неоднаковим. Це стосується, наприклад, іншого всесвітньо відомого бестселера К. Бланчарда та С. Джонсона «Однохвилинний менеджер» (1983), який за 15 років побачив світ тиражем понад 7 млн. примірників і перекладений 25 мовами [Crainer, Capstone, 1998, p. 269]. У Німеччині ця книга продавалась досить успішно, оскільки прагматичні німці вважали зазначену новинку авторитетною. «Якщо це працює, то спробуємо і ми», — вважали німецькі менеджери. Однак стосовно цієї книги виник відомий «французький опір». Французькі менеджери з ґрунтовною академічною підготовкою створили негативний імідж даній книзі, яка є занадто спрощеною для продуктивної управлінської практики [Хажински, с. 269].

5. Особливості діяльності менеджерів міжнародних корпорацій.

Здатність менеджерів до міжнародного бізнесу і методи її визначення. Поняття і суть міжнародного досвіду. Складові міжнародного досвіду. Особливості міжнародного досвіду менеджерів США, Європи, Японії та країн Тихоокеанського регіону. Досвід підготовки міжнародних менеджерів у Гарвардській та Чиказькій школах бізнесу, Кейптаунському університеті та Японії.

Розглянуті положення дають можливості слухачам усвідомити основні особливості діяльності менеджерів міжнародних корпо­рацій. Структурування рольових функцій міжнародного мене­джера є важливим, оскільки їх виконання значною мірою зале­жить від того, наскільки добре менеджер знає і розуміє базові елементи зовнішнього середовища і ті проблеми, які супроводжують у ньому роботу фірми. У цьому зв'язку слід виокремити 7 основних ролей міжнародного менеджера:

1. Міжнародний менеджер як організатор стратегічного пошуку можливостей фірми на зовнішньому ринку.

2. Міжнародний менеджер як стратегічний мотиватор.

3. Міжнародний менеджер як культурний аналітик.

4. Міжнародний менеджер як ефективний організатор і керівник Інтернаціонального колективу.

5. Міжнародний менеджер як дипломат.

6. Міжнародний менеджер як громадський діяч.

7. Міжнародний менеджер як «стратегічний оптимізатор» міжнародного бізнесу.

Варто звернути увагу на різні вимоги до менеджерів міжнародних і національних компаній, що потребує виявлення певних здібностей у керівників. Це видно з табл. 1.5, в якій наведені ключові характеристики менеджерів та критерії їхніх здібностей до керівництва міжнародним бізнесом.